справа №380/16389/21
з питань забезпечення позову
29 листопада 2021 року
м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Лунь З.І. розглянула заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду із заявою про забезпечення адміністративного позову, в якому просить заборонити Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури (місцезнаходження:м. Київ, вул. Борисоглібська, буд 5-й поверх) здійснювати розгляд скарги директора ТзДВ «Львівський завод фрезерних верстатів» ОСОБА_2 та директора ТОВ «Промислова лінія» ОСОБА_3 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 27.08.2021 №8/ІІ/11-2021.
Відповідно до ч.1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).
Тобто обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що оскільки він оскаржив рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 27.08.2021 №8/ІІ/11-2021), яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження до Львівського окружного адміністративного суду, то Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури повинна би була винести постанову про закриття провадження, котре було відкрито за скаргою директора ТзДВ «Львівський завод фрезерних верстатів» ОСОБА_2 та директора ТОВ «Промислова лінія» ОСОБА_3 на означене рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області, а не призначати розгляд цієї скарги у засіданні 30.11.2021.
Як видно з матеріалів заяви про забезпечення позову, листом від 18.11.202 ОСОБА_1 повідомлено, що до порядку денного засідання ВКДКА включено розгляд скарги директора ТзДВ «Львівський завод фрезерних верстатів» ОСОБА_2 а та директора ТОВ «Промислова лінія» ОСОБА_3 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 27 серпня 2021 року №8/11/11-2021, а засідання відбудеться 30.11.2021 року о 10:00 год у м. Києві, вул. Борисоглібська, 3, 6 поверх.
ОСОБА_1 вважає, що рішення ВКДКА про прийняття до розгляду скарги директора ТзДВ «Львівський завод фрезерних верстатів» ОСОБА_2 та директора ТОВ «Промислова лінія» ОСОБА_3 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 27 серпня 2021 року №8/11/11-2021, за наявності відкритої провадженням 29.09.2021 року адміністративної справи №380/16389/21 про оскарження одного і того ж рішення, в порушення п. 3.49 Регламенту ВКДКА, очевидно має ознаки протиправності та порушує його права як позивача, оскільки породжує невизначений стан одночасного перегляду одного й того ж рішення двома уповноваженими органами - ВКДКА та судом.
Таким чином, розгляд ВКДКА вищезазначеної скарги, на думку ОСОБА_1 , може призвести до порушення принципу правової визначеності, встановленого Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та істотно ускладнити або унеможливити поновлення порушених його прав, за захистом яких він звернувся до адміністративного суду.
Відповідно до пункту 3.49. Регламенту ВКДКА, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 4-5 липня 2014 року № 78 (із змінами) (далі - Регламент)у разі оскарження одного і того ж рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, або/та дій чи бездіяльності кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури до ВКДКА та до суду, ВКДКА виносить постанову про закриття провадження, виходячи з принципу правової визначеності, встановленого Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з п.3.1 Регламенту формою роботи ВКДКА є засідання які скликаються Головою ВКДКА.
Регламентом не передбачено інші форми роботи ВКДКА для розгляду скарг на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, або/та дій чи бездіяльності кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, аніж засідання.
Таким чином, питання про закриття провадження за скаргою на рішення обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії не може бути вирішено у іншій формі, аніж це передбачено п.3.1. Регламенту.
Отже, призначення до розгляду скарги директора ТзДВ «Львівський завод фрезерних верстатів» ОСОБА_2 та директора ТОВ «Промислова лінія» ОСОБА_3 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 27 серпня 2021 року №8/11/11-2021, - у засіданні ВКДКА, яке відбудеться 30.11.2021 року о 10:00 год у м. Києві, вул. Борисоглібська, 3, - не містить ознак очевидної протиправності, оскільки лише на засіданні ВКДКА може бути розглянуто питання, зокрема, і щодо наслідків оскарження рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 27.08.2021 №8/ІІ/11-2021 до ВКДКА та до Львівського окружного адміністративного суду, як це визначено п.3.49 Регламенту.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких об'єктивних підстав, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в справі, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або що ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду, буде неможливий чи ускладений.
З урахуванням наведеного, заява ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати її складання.
Суддя Лунь З.І.