Справа №380/13301/21
з питань залишення позовної заяви без розгляду
29 листопада 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій із вимогами:
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) щодо ненарахуваннях передбаченої Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, нарахованої за період з січня 2013 року по 03.05.2019 року та виплаченої 08 грудня 2020 року;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, за періоди з 01.01.2013 року по 03.05.2019 року по день її фактичної виплати - відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою судді від 16.08.2021 року в справі було відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду від представника відповідача 09.09.2021 року надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Мотивує подане клопотання тим, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з відповідним позовом, адже військовою частиною НОМЕР_1 було нараховано та виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в сумі 26965,27 грн. саме 08.12.2020 року, а позивач звернувся до суду 09.08.2021 року.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами, суд уважає за потрібне розглянути клопотання в порядку письмового провадження.
Вирішуючи подане клопотання суд керується таким.
Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу у застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У Рішенні Конституційного Суду України №8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року, у справі щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
Окрім цього, в Рішенні №9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року Конституційний Суд України вказав, що спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. Отже, на підставі системного аналізу наведених положень чинного законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Суд зазначає, що перебування особи на публічній службі, у тому числі військовій службі, є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю.
Отже, в аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що поняття «грошове забезпечення», «компенсація втрати чинних доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір у частині позовних вимог щодо одноразової грошової допомоги при звільненні охоплюється застосованим у частині 2 статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».
Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України №8-рп/2013 та №9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року дає підстави для висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить до висновку, що в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідно до статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає, заперечення проти неї може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Сасевич О.М.