справа № 380/14275/21
29 листопада 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), за участі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, про визнання протиправної відмови та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 28.08.2021 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - Адміністрація Держприкордонслужби, відповідач) з такими вимогами:
- визнати за ОСОБА_1 право на пенсію за вислугу років згідно п. “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” відповідно до наявної вислуги років, яка становить 29 років 03 місяців 15 днів;
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно п. “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи для призначення з 28.10.2016 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, згідно п. “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 повідомив, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №186-ос від 17.10.2016 звільнений з військової служби в запас через сімейні обставини; наказом від 27.10.2016 №209-ос виключений із списків особового складу загону та усіх видів забезпечення. Відповідно до наказу від 27.10.2016 №209-ос вислуга років військової служби ОСОБА_1 станом на 27.10.2016 становить в календарному обчисленні 20 років 10 місяців 07 днів, пільгова вислуга років 08 років 05 місяців 08 днів, що разом становить вислугу військової служби 29 років 03 місяці 15 днів.
28.07.2021 представник позивача скерував до Адміністрації Державної прикордонної служби України заяву про підготовку та подання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII). Листом №115-21699/0/6-21-Вих від 05.08.2021 Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила про відмову у підготовці та направленні необхідних документів з огляду на відсутність у ОСОБА_1 права на призначення пенсії за вислугу років (недостатність вислуги років). Позивач стверджує, що його вислуга років військової служби становить понад 29 років та вважає наявність у нього права на пенсію за вислугою років, відповідно до п. “а” статті 12 Закону №2262-XII; а невизнання Адміністрацією Держприкордонслужби за ним права на пенсію за вислугою років порушує його право на соціальний захист.
Суд ухвалою від 02.09.2021 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та призначив таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Адміністрація Держприкордонслужби позов не визнає. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Відповідач звернув увагу суду, що відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби у період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше. Зауважує, що календарний рік - це рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді. З огляду на те, що вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення відповідно до наказу №209-ос від 27.10.2016 у календарному обчисленні становила 20 років 10 місяців 17 днів, відсутні підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідач наполягає, що для отримання права на пенсію за вислугу років обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом розмірі. При цьому до цієї вислуги років зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Позивач подав відповідь на відзив, на спростування аргументів відповідача покликається на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, відповідно до якої Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від раніше викладених висновків Верховного Суду та дійшов висновку, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
Ухвалою від 02.09.2021 суд залучив Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, третя особа) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Третя особа подала письмове пояснення щодо позову ОСОБА_1 . Зазначила, що на вислуга років позивача на день звільнення зі служби (27.10.2016) у календарному обчисленні становить 20 років 10 місяців 07 днів, загальна з урахуванням пільгової - 29 років 03 місяці 15 днів. З посиланням на положення пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» третя особа вказує, що у позивача недостатньо календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до закону №2262-XII. Також третя особа вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки заявив вимогу щодо подання документів для призначення пенсії з 28.10.2016, однак до суду звернувся лише 19.08.2021.
Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення до суду з цим позовом суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений 24 грудня 2020 року у постанові у справі №510/1286/16-а (провадження № 11-345апп19) такого змісту: “Водночас колегія суддів Великої Палати Верховного Суду констатує, що у матеріалах справи немає доказів наявності вини Управління ПФУ щодо неврахування для обчислення пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят й інших виплат саме за період з 17 липня 2009 року до дня звернення позивачкою із заявою про перерахунок пенсії та надання відповідної довідки - до 1 серпня 2016 року.
Колегія суддів Великої Палати Верховного Суду погоджується із висновком Верховного Суду України про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 87 Закону № 1788-XII.
Разом з тим питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, що передує вирішенню спору по суті (стаття 99 КАС у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, стаття 122 КАС), слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії, у разі встановлення судом вини пенсійного органу.
У цій справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку, з яким погоджується й колегія суддів Великої Палати Верховного Суду, що при призначенні пенсії позивачці не було враховано всі види оплати праці (виплат, доходу), на які нараховано збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку із чим відповідні дії Управління ПФУ слід визнати протиправними та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії.
Однак ОСОБА_1 звернулася до Управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії та надала довідку про складові заробітної плати для обчислення розміру пенсії лише 1 серпня 2016 року, що, на думку Великої Палати Верховного Суду, також свідчить про відсутність вини пенсійного органу щодо неврахування для обчислення пенсії спірних додаткових виплат.
За таких обставин до спірних правовідносин має бути застосовано положення статті 98 Закону № 1788-ХІІ, якою передбачено, що перерахунок пенсії проводиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.
Частиною другою цієї норми встановлено, що якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв'язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами Закону № 1788-ХІІ. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до Управління ПФУ із відповідною заявою про перерахунок пенсії 1 серпня 2016 року. За таких обставин, з огляду на вказане правове регулювання, призначена позивачці пенсія підлягає перерахунку з 1 серпня 2015 року (тобто за час, який передував дванадцятимісячному терміну до моменту подання позивачкою до Управління ПФУ додаткових документів для перерахунку пенсії), а не з дня призначення пенсії - 17 липня 2009 року.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що припис частини другої статті 98 Закону № 1788-ХІІ щодо періоду, за який можливий перерахунок пенсії, встановлений державою з метою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі, керівництво й управління якою здійснює ПФУ (підпункт 2 пункту 4 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280). Останній також здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення (підпункт 4 пункту 4 вказаного Положення), і у солідарній системі пенсійного забезпечення така ефективність розподілу за умови відсутності часових обмежень для перерахунку пенсій за минулі періоди на підставі нових документів, які подають пенсіонери, була би під загрозою.
Велика Палата Верховного Суду вже відзначала, що сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення не передбачає прямого взаємозв'язку між розміром сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та розміром пенсійних виплат. Водночас, зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між особистою участю особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 814/779/17). Така пропорційність досягається, зокрема, можливістю отримати перерахунок пенсії за попередній період у разі подання до управління ПФУ нових документів, але за визначений частиною другою статті 98 Закону № 1788-ХІІ період.
Припис частини другої статті 98 Закону №1788-ХІІ характеризується юридичною визначеністю: він є доступним, чітким і зрозумілим та мав би бути зрозумілим для позивачки, якби вона помилково не керувалася частиною другою статті 87 Закону № 1788-ХІІ. Вину управління ПФУ у неодержанні пенсії позивачка у зв'язку з неподанням нею до цього управління документів, які вона подала аж 1 серпня 2016 року, не довела. Ніяких заперечень щодо розміру призначеної 17 липня 2009 року пенсії у позивачки не було ні на момент нарахування цієї пенсії, ні надалі. Між приписами частини другої статті 87 і частини другої статті 98 Закону № 1788-ХІІ жодної суперечності, що могла би підривати юридичну визначеність, немає. Крім того, самостійно чи звернувшись за професійною правничою допомогою, позивачка могла би дізнатися про наведену вище усталену позицію Верховного Суду України щодо застосування частини другої статті 87 Закону №1788-ХІІ тільки до нарахованих і не виплачених з вини органів ПФУ пенсій, а не до тієї, яка ще не була нарахована у бажаному для позивачки розмірі.
З огляду на чітке і однозначне обмеження Законом №1788-ХІІ строку, за який можливий перерахунок пенсії за минулий період, легітимне очікування на такий перерахунок за весь період починаючи з 17 липня 2009 року, у позивачки не могло виникнути.”.
Суд встановив, що уповноважений представник позивача адвокат Каверін С.М. в інтересах ОСОБА_1 28.07.2021 звернувся до Адміністрації Держприкордонслужби із запитом щодо підготовки та подання до Головного управління ПФУ у Львівській області документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; вважає, що пенсія за вислугу років його довірителю має бути призначена з 28.10.2016. Листом №115-21699/0/6-21-Вих від 05.08.2021 Адміністрація Держприкордонслужби відмовила у підготовці та направленні необхідних документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років через недостатність вислуги років. З позовом щодо оскарження дій відповідача щодо оскарження відмови Адміністрації Держприкордонслужби в оформленні документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років позивач звернувся до суду 19.08.2021 (позовні матеріали скеровані до суду поштою). Оскільки відлік строку на звернення до адміністративного суду з цим позовом слід розпочинати з дня, наступного за днем, коли позивач дізнався про відмову відповідача задовольнити його прохання щодо підготовки документів для призначення пенсії за вислугу років, то позов подано до суду в межах шестимісячного строку від дати отримання позивачем відмови відповідача оформити відповідні документи до ГУ ПФУ у Львівській області документи для призначення пенсії за вислугу років. З огляду на зміст та підстави позовних вимог ОСОБА_1 вимога про зобов'язання Адміністрацію Держприкордонслужби оформити та подати до ПФ документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 28.10.2016 стосується питання щодо застосування строку, за який призначається пенсія (вимоги, яку слід вирішити по суті в рішенні суду), а не питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду. Отже, позивач не порушив строків звернення до суду, а тому немає підстав для залишення його позову без розгляду.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд заслухав пояснення учасників справи, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм спірні правовідносини:
ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної прикордонної служби України. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №209-ос від 27.10.2016 ОСОБА_1 звільнений в з військової служби через сімейні обставини, з 27.10.2016 виключений із списків особового складу загону та знятий з усіх видів забезпечення. Вислуга років на день звільнення (27.10.2016) складала у календарному обчисленні 20 років 10 місяці 07 днів, у пільговому 08 років 05 місяців 08 днів, загальна 29 років 03 місяці 15 днів (а.с. 12).
Адвокат Каверін С.М. в інтересах ОСОБА_1 28.07.2021 звернувся до Адміністрація Держприкордонслужби, просив підготувати та подати до Головного управління ПФУ у Львівській області документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Своє звернення мотивував тим, що згідно з наказом №209-ос від 27.10.2016 вислуга років військової служби його довірителя на день звільнення становить 29 років 03 місяці 15 днів (а.с. 13-14); до звернення серед інших документів долучена заява ОСОБА_1 від 27.07.2021 про призначення йому пенсії за вислугу років (а.с. 15).
Адміністрація Держприкордонслужби 05.08.2021 повідомила адвоката Каверіна С.М. про результати розгляду звернення листом №115-21699/0/6-21: відповідно до наказу №209-ос від 27.10.2016 загальна вислуга років ОСОБА_1 на день виключення зі списків особового складу (27.10.2016) становила 29 років 03 місяці 15 днів, з яких вислуга років на військовій службі у календарному обчисленні становить лише 20 років 10 місяців 17 днів, а тому відсутні підстави для призначення пенсії по вислугу років ОСОБА_1 відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при необхідних 23 календарних роки і більше (а.с. 16).
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з частиною другою статті 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 №661-IV пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон №2262-XII, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.
Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-XII при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Статтею 171 Закону № 2262-XII обумовлено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 затверджений Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (далі - Порядок №393), яким встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті “ж” статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються військова служба, зокрема, в Державній прикордонній службі.
Пунктом 3 Порядку №393 визначено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується служба на пільгових умовах, як зазначено в п. в) пункту 3 цього Порядку, серед іншого на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою правління ПФУ від 30.01.2007 №3-1 (Порядок 3-1).
Відповідно до пункту 1 Порядку 3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом (2262-12), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи, серед інших, Державної прикордонної служби України.
Відповідно до пункту 12 Порядку 3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.
Згідно з пунктом 14 Порядку 3-1 орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Наказом МВС України №760 від 17.09.2018 затверджено Інструкцію про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань (далі - Інструкція №760). Ця Інструкція визначає процедуру організації в Міністерстві внутрішніх справ України, центральних органах виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України (Національна поліція України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Адміністрація Державної прикордонної служби України (далі - ЦОВВ)), та Національній гвардії України роботи, зокрема, щодо оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №760 визначено, що уповноважені структурні підрозділи (визначені МВС, ЦОВВ та Національною гвардією України структурні підрозділи, на які покладено функції з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії, необхідних для призначення пенсій документів - абз. 4 п. 3 р. 1 Інструкції №760) організують роботу з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до чинного законодавства; розглядають листи та звернення із питань оформлення документів для призначення та перерахунку пенсій, для отримання пільг, а також здійснюють прийом громадян, які звертаються з цих питань; приймають від підрозділів персоналу (кадрового забезпечення) та фінансового забезпечення (бухгалтерських підрозділів) документи, передбачені Порядком та цією Інструкцією для призначення (перерахунку) пенсій; готують та подають у встановленому чинним законодавством порядку до органів, які призначають пенсії, документи для призначення (перерахунку) пенсій.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції №760 уповноважені структурні підрозділи:
1) приймають від особи, яка набула право на пенсію відповідно до Закону, заяву про призначення пенсії, документи згідно з Порядком. Не пізніше наступного робочого дня інформують письмово в довільній формі підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) та фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) про необхідність оформлення та подання уповноваженому структурному підрозділу документів для призначення (перерахунку) пенсії;
2) здійснюють перевірку обчислення вислуги років (страхового стажу) для призначення пенсії;
3) здійснюють перевірку поданих для призначення пенсії документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та інших документів;
4) у разі якщо до заяви про призначення пенсії не додано необхідних для цього документів, витребовують їх від відповідного підрозділу персоналу (кадрового забезпечення) та підрозділу фінансового забезпечення (бухгалтерського підрозділу);
5) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів оформлюють особі, якій оформлюється пенсія, подання про призначення пенсії за формою, установленою Порядком, та направляють до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи;
6) долучають до облікової справи особи отриману від органів, що призначають пенсії, розписку-повідомлення.
Відповідно до частини п?ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При прийнятті цього рішення суд враховує правову позицію Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловлену в постановах Верховного Суду:
І) Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а дійшов таких висновків: «[…] 9.13. Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку»;
ІІ) Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 відступив від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №161/4876/17, від 15.08.2019 у справі №281/459/17, від 27.03.2020 у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону №2262-ХІІ. Верховного Суду та сформував такі правові висновки:
« 1. В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
2. Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.».
Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених доказів суд враховує наведені вище висновки Верховного Суду та керується такими міркуваннями:
необхідною умовою для виникнення в ОСОБА_1 права на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII є наявність на день звільнення зі служби вислуги 23 календарних роки і більше.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
Відповідач в наказі №209-ос від 27.10.2016 (а.с. 12) визначив, що «загальна» (календарна, зарахована на пільгових умовах) вислуга років ОСОБА_1 станом на дату звільнення зі служби (27.10.2016) становить 29 років 03 місяці 15 днів.
Таким чином, на день звільнення зі служби позивач мав визначену пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII вислугу - « 23 роки і більше», а отже - вправі звернутися через уповноважений орган (в його ситуації - Адміністрацію Держприкордонслужби) до ПФУ із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років.
Отже, Адміністрація Держприкордонслужби за встановлених судом обставин справи протиправно відмовила ОСОБА_1 в оформленні документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII.
Ефективним способом відновлення порушених протиправними діями Адміністрації Держприкордонслужби прав позивача є зобов'язання (спонукання) відповідача оформити подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII та направити разом із його заявою від 27.07.2021 та іншими необхідними документами до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років.
При цьому у цій справі суд в цій справі не бачить підстав визначати дату, з якої ОСОБА_1 слід призначати пенсію, оскільки це питання врегульоване статтею 50 Закону №2262-XII та буде вирішуватися підрозділом ПФУ після надходження до нього заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 27.07.2021 разом із поданням відповідача та інших передбачених законодавством документів. Вирішення цього питання не відноситься до компетенції відповідача, а отже - не можк вирішуватися судом у цьому спорі. Отже, в цій частині позовні вимоги є безпідставними.
Суд також відмовляє в задоволенні позовної вимоги «про визнання за ОСОБА_1 право на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до наявної вислуги років, яка становить 29 років 03 місяці 15 днів». Адміністративний суд при розгляді справи щодо правомірності відмови Адміністрації Держприкордонслужби оформити та скерувати до ПФУ документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років діє в межах визначених статтею 245 КАС України повноважень та дає оцінку оскарженим діям відповідача. При цьому суд в рішенні вирішує публічно-правовий спір з конкретним відповідачем - суб'єктом владних повноважень, а не встановлює в резолютивній частині рішення факти, що мають юридичне значення, необхідні для вирішення ймовірних майбутніх спорів з органами ПФУ.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Керуючись встановленими статтею 139 КАС України правилами розподілу судових витрат суд стягує понесені позивачем витрати на сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд -
Задовольнити адміністративний позов частково.
Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України (01601, місто Київ, вул. Володимирська, буд. 26; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи для призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрацію Державної прикордонної служби України (01601, місто Київ, вул. Володимирська, буд. 26; ідентифікаційний код 00034039) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Москаль Р.М.