Справа № 577/4872/21
Провадження № 2/577/1452/21
24 листопада 2021 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого судді Рідзевської І.О.,
з участю секретаря Волошко І.С.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
третьої особи ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопа Сумської області цивільну справу за позовною заявою Виконавчого комітету Конотопської міської ради, в інтересах дитини ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав,-
Виконавчий комітет Конотопської міської ради звернувся до суду в інтересах малолітнього ОСОБА_4 з позовом, в якому просить відібрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_2 , у зв'язку із ухилянням її від виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини. Вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до рішення Конотопського міськрайонного суду від 07.11.2018 року шлюб між батьками дитини розірвано, місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 визначено з матір'ю, ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 окрім ОСОБА_4 є матір'ю ще двох доньок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно яких майже вже 8 років як позбавлена батьківських прав за неналежне виконання батьківських обов'язків. ОСОБА_2 веде неорганізований спосіб життя, ніде не працює, схильна до зловживання спиртними напоями. 16.03.2020 року близько 17.30 год. на службу 102 Національної поліції України надійшло повідомлення про те, що в центрі міста перебуває громадянка в стані алкогольного сп'яніння разом з малолітньою дитиною. В результаті виїзду за місцем перебування відповідачки інформація була підтверджена; ОСОБА_2 від стану алкогольного сп'яніння ледве трималась на ногах, разом з нею був її малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Хлопчик був брудний, мокрий та недоглянутий, у зв'язку з чим був поміщений до дитячого відділення КНП Конотопської МР «Конотопська ЦРЛ імені академіка М.Давидова». Згодом дитину було повернуто в родину матері, оскільки остання запевняла працівників служби у справах дітей, що змінить ситуацію в кращу сторону. 09.04.2020 року постановою Конотопського міськрайонного суду ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків. Певний період часу ситуація в родині трималась посередньо, з відповідачкою проводились постійні профілактичні бесіди щодо додержання належних санітарно-гігієнічних умов в помешканні, надавалась гуманітарна, матеріальна та консультативна допомога. 27.01.2021 року під час контрольної перевірки родини відповідачки було встановлено, що в будинку значно погіршились умови для проживання малолітньої дитини. В кімнатах було брудно, не прибрано, скрізь розкиданий одяг та сміття, відчувався стійкий неприємний запах. Місця для відпочинку та проведення дозвілля для ОСОБА_4 були не обладнані, постільна білизна потребувала заміни; одяг/взуття в наявності, проте в занедбаному стані; продукти харчування відсутні; готова їжа для дитини не було. На момент обстеження ОСОБА_4 був брудний та недоглянутий в занедбаному одязі. Залишення дитини за місцем мешкання матері було неможливим, тому ОСОБА_4 поміщений до дитячого відділення КНП Конотопської МР «Конотопська ЦРЛ імені академіка М.Давидова». 09.02.2021 року постановою Конотопського міськрайонного суду ОСОБА_2 повторно була притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП. 10.04.2021 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини було розглянуто питання про доцільність повернення дитини на вихованні матері та прийнято рішення дати відповідачці останній шанс, оскільки вона винайняла квартиру, в якій були створені належні умови для проживання сина. Проте, в вересні 2021 року ОСОБА_2 разом з сином повернулась на постійне місце проживання за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . 20.09.2021 року до служби міської ради у справах дітей надійшло повідомлення від голови квартального комітету №17, про те, що мешканка її кварталу ОСОБА_2 неодноразово була помічена в стані алкогольного сп'яніння. Разом з нею перебуває її малолітній син ОСОБА_4 , дитина має недоглянутий вигляд, що підтверджувало неодноразові заяви від сусідів родини ОСОБА_10 , які все частіше почали надходити до служби у справах дітей. Працівниками служби протягом двох тижнів здійснювались виїзди за адресою проживання родини ОСОБА_10 , проте жодного разу нікого застати вдома не вдалось. 20.09.2021 року службою в черговий раз був здійснений виїзд, за адресою де фактично проживає ОСОБА_2 разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_11 . В ході обстеження було встановлено, що в будинку, де перебуває дитина не створено умов для її проживання, виховання та розвитку. В помешканні брудно, не прибрано, скрізь розкидане сміття та одяг, продукти харчування відсутні, готова їжа відсутня. В будинку холодно та сиро, дрова для опалення відсутні. Дитина в будинку знаходилась у верхньому одязі, який був брудний та мокрий, змінний одяг відсутній. Обличчя та руки дитини були брудні, від ОСОБА_4 відчувався неприємний запах. ОСОБА_2 на момент обстеження перебувала в стані алкогольного сп'яніння. 21.09.2021 року виконавчим комітетом Конотопської міської ради було прийнято рішення про негайне відібрання дитини у матері, у зв'язку із виникненням безпосередньої загрози життю та здоров'ю дитини, що і змусило звернутися до суду.
Представник позивача виконавчого комітету Конотопської міської ради Костель А.О. в судовому засіданні на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 не заперечує проти відібрання в неї сина.
Третя особа ОСОБА_3 не заперечує проти відібрання у ОСОБА_2 малолітнього ОСОБА_4 .
В судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_12 , яка є фахівцем із соціальної роботи Конотопського міського центру соціальних служб пояснила, що неодноразово відвідувала родину ОСОБА_2 . Матір дитини не піклується про його здоров'я та фізичний розвиток, не створила належних умов для його проживання, не приділяє належної уваги його вихованню. Під час відвідування дитина недоглянута: немиті ноги, нерозчесане волосся. В квартирі були антисанітарні умови: розкидані речі, постільна білизна в потребувала заміни, брудна підлога, сміття. На кухні стійкий неприємний запах, немитий посуд. Готова їжа та продукти харчування відсутні. Неодноразово проводилися бесіди з відповідачем, щодо її обов'язків по вихованню дитини та створення для неї належних умов. Під час бесіди ОСОБА_2 визнавала вину та обіцяла виправити ситуацію та створити належні умови для дитини, проте під час наступного відвідування родини ситуація не змінювалася.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, третьої особи, свідка, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.
Встановлено судом, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.9).
Відповідно до рішення Конотопського міськрайонного суду від 07.11.2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано, місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 визначено з матір'ю, ОСОБА_2 (а.с.20).
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За даними листів КНП КМР «Конотопська ЦРЛ ім. академіка М. Давидова» №01-14/961 від 19.03.2020 року та № 01-14/383 від 03.02.2021 доставлену до лікарні дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ніхто жодного разу не відвідав, станом здоров'я не цікавився, дитина була дуже брудна, від дитини стояв неприємний запах, після обстеження у дитини виявлена забійно-різана рана лівої нижньої кінцівки в стадії епітелізації (а.с.11,13).
Постановами Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09.02.2021 року (справа № 577/568/21, провадження №3/577/181/21), від 09.04.2020 року (справа № 577/1283/20, провадження №3/577/283/20) ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушень передбачених ч.1 ст. 184, ч. 2 ст. 184 КУпАП за невиконання обов'язків щодо виховання дитини та притягнуто останню до адміністративної відповідальності (а.с.14,18).
Згідно рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 01.11.2013 року ОСОБА_2 позбавлено батьківських праві відносно двох доньок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.20).
В матеріалах справи міститься акт обстеження умов проживання, від 27.01.2021 року з якого вбачається, що ОСОБА_2 мешкає разом з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_1 . Матір не піклується про здоров'я та фізичний розвиток дитини, в будинку, де перебуває дитина не створено умов для її проживання, виховання та розвитку. В помешканні брудно, не прибрано, скрізь розкидане сміття та одяг, продукти харчування відсутні, готова їжа відсутня. В будинку холодно та сиро, дрова для опалення відсутні. Дитина в будинку знаходилась у верхньому одязі, який був брудний та мокрий, змінний одяг відсутній. Обличчя та руки дитини були брудні, від ОСОБА_4 відчувався неприємний запах. ОСОБА_2 на момент обстеження перебувала в стані алкогольного сп'яніння (а.с.12,15,16).
21.09.2021 року виконавчим комітетом Конотопської міської ради було прийнято рішення про негайне відібрання дитини у матері, у зв'язку із виникненням безпосередньої загрози життю та здоров'ю дитини, що і змусило звернутися до суду (а.с.17).
Відповідно до ст. ст.11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками та на піклування батьків. Виховання в сім'ї є первоосновою розвитку особистості дитини.
Згідно ст.14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Стаття 170 СК України вказує, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках. Відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав - це або крок до оздоровлення неблагополучної сім'ї, або, навпаки, крок до повного припинення правовідносин шляхом позбавлення батьківських прав зі всіма наслідками.
Відповідно до норм Сімейного кодексу кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною 2 п. 16 Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" № 3 від 30.03.2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.
Так, 11.07.2017 Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «М.С. проти України», в якому йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.
При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Позивачем доведено, що ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання.
Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконує свої обов'язки по утриманню та вихованню сина, не здійснює належного догляду за ним, не створюють належних умов для його проживання, фізичного та розумового розвитку, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню сином загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним належної освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками щодо сина є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню в дохід Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 908,00 грн., оскільки позивача звільнено від його сплати при подачі позову на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст.164, 165, 166 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, ст.ст. 67, 75 ЦК України, суд, -
Позовну заяву Виконавчого комітету Конотопської міської ради, в інтересах дитини ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Відібрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 980 (дев'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду або до дня функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи через Конотопський міськрайонний суд Сумської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач виконавчий комітет Конотопської міської ради, юридична адреса м. Конотоп, пр. Миру, 8.
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_2
Повний текст рішення складено 29 листопада 2021 року.
Суддя Рідзевська І. О.