Справа № 592/14574/21
Провадження № 2-н/592/2079/21
29 листопада 2021 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Фоменко І.М. розглянувши заяву представника Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», адвоката Резніка Олександра Миколайовича, про видачу судового наказу по стягненню із ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії,
19.11.2021 року до Ковпаківського районного суду м. Суми надійшла заява представника АТ «Сумське НВО», адвоката Резніка О.М., про видачу судового наказу з вимогою про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за період з листопада 2008 року по листопад 2021 року в розмірі 73925,21 грн., а також 227 грн. 00 коп. судового збору.
Суд, вивчивши матеріали заяви, вважає необхідним відмовити у її задоволенні, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
За правилом п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Положеннями ст.ст. 257, 258 ЦК України регламентовано, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність тривалістю в один рік.
Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
З обсягу заявлених вимог та розрахунку заборгованості вбачається, що заявник просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, яка виникла за період з листопада 2008 року по листопад 2021 року, разом з тим, заява про видачу судового наказу надійшла до канцелярії суду 19.11.2021 року, тобто з моменту виникнення права вимоги пройшов трирічний строк позовної давності, встановлений законом для такої вимоги, що є підставою для відмови у видачі судового наказу в порядку, передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Не заслуговують на увагу посилання представника АТ «Сумське НВО» на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 22.03.2017 року по справі №6-43цс17, де зазначено, що, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.
Оскільки у цьому ж рішення Верховного Суду зазначено, що якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Як вбачається із Довідки про заборгованість, доданою заявником до заяви про видачу судового наказу, у січні 2009 року ОСОБА_1 сплачувала 311,16 грн. за надані послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 . Наступний платіж нею було здійснено у березні 2017 року (в розмірі 7427,08 грн.), проте такі дії боржника не свідчать про визнання заборгованості за минулий період у повному обсязі. Грошові кошти в сумі 7427,08 грн., сплачені ОСОБА_1 у березні 2017 року, відповідають розміру платежів за надані послуги лише за період з жовтня 2016 року лютий 2017 року і не є підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (ймовірно невизнаних) частин платежу.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст.ст. 256-258, 267 ЦК України, ст.ст. 161, 165, 166, 258, 260 ЦПК України,
У видачі судового наказу за заявою представника Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», адвоката Резніка Олександра Миколайовича, про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії - відмовити з підстави, передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Суддя І.М. Фоменко