Справа № 574/1110/19
Провадження №2/574/17/2021
26 листопада 2021 року м. Буринь
Буринський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Гука Т.Р.,
з участю секретаря судового засідання Божок В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Буринського районного суду Сумської області справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що відповідач звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 12.11.2012 року, згідно якої отримав кредит в розмірі 13000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із "Умовами та Правилами надання банківських послуг" та "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений договір про надання банківських послуг.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач в порушення умов кредитного договору не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за договором, в зв'язку з чим станом на 17.07.2019 року має заборгованість у розмірі 24504,14 грн., з яких: 10074,48 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4284,39 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 8502,22 - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1143,05 грн. - штраф (процентна складова).
На підставі викладеного АТ КБ "ПриватБанк" просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 24504,14 грн., а також судові витрати в сумі 1921 грн.
Ухвалою судді Буринського районного суду Сумської області ОСОБА_2 від 27.09.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання для розгляду справи з викликом сторін.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.09.2021 року № 1978/0/15-21 суддю ОСОБА_2 звільнено з посади судді Буринського районного суду Сумської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Буринського районного суду Сумської області від 23.09.2021 року №69 проведено повторний автоматизований розподіл, згідно якого головуючим суддею для розгляду даної справи визначено суддю Гука Т.Р..
Ухвалою судді Буринського районного суду Сумської області Гука Т.Р. від 27.09.2021 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено судове засідання для розгляду справи з повідомленням учасників справи.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з'явились.
Представник позивача Кіріченко В.М. разом із позовною заявою подав письмову заяву про розгляд справи без участі представника позивача, в якій заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги не визнав та вказав, що кредитну картку він отримував, однак банк не роз'яснював йому зміни процентної ставки, зміни кредитного ліміту та не узгоджував із ним ці обставини. Також, зазначив, що умови та правила надання банківських послуг він не підписував та банк із ними не ознайомлював.
З врахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе справу розглянути у відсутності сторін.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку № б/н від 12.11.2012 року, згідно з якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 10).
В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Підписавши вказану анкету-заяву, відповідач також підтвердив, що він ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
На підставі підписаної відповідачем анкети-заяви позивач надав останньому кредит у розмірі, встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому було збільшено до 13000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с. 67).
Крім того, як слідує з довідки АТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_1 було видано ряд кредитних карток, остання з яких № НОМЕР_1 з терміном дії до 05/23 року (а.с. 68).
Відповідач користувався наданими йому кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 56-66).
Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 17.07.2019 року відповідач має заборгованість у розмірі 24504,14 грн., з яких: 10074,48 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4284,39 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 8502,22 - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1143,05 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 4-9).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складову його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитними коштами, а також пеню та штрафи за прострочення виконання зобов'язань.
У підписаній відповідачем анкеті-заяві від 12.11.2012 року будь-які дані про тип кредитної картки, розмір відсотків за користування кредитом, строк повернення коштів, розміри пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту відсутні.
На підтвердження заявлених позовних вимог до позовної заяви банком додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна": "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна CОNTRACT", "Універсальна GOLD", а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які не підписані відповідачем.
Однак, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", доданий позивачем до позовної заяви, не є належним доказом погоджених сторонами умов кредитного договору, оскільки, в ньому зазначена загальна інформація щодо усіх типів кредитних карт "Універсальна", та з нього неможливо встановити який саме тип кредитної картки отримав відповідач та які тарифи були ним погоджені при підписанні анкети-заяви.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в "ПриватБанку", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків, неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (12.11.2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (23.08.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, додані до позовної заяви, Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил, які не підписані відповідачем, не можна вважати частиною кредитного договору, укладеного між сторонами 12.11.2012 року шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви. А тому позивачем не доведено, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, встановлену у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).
Вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства (встановлені законом), зокрема ст.ст.625, 1048 ЦК України, позивачем не пред'являлись.
З урахуванням наведеного, правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів відсутні.
Разом з тим, беручи до уваги, підписану відповідачем, Анкету-заяву та виходячи з положень ст. 1046 ЦК України, суд встановив, що між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір, за умовами якого останній отримав грошові кошти, які зобов'язаний повернути позикодавцеві в такій же сумі. При цьому, укладений між сторонами договір від 12.11.2012 року не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Таким чином, оскільки укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), позивач, в силу ч.2 ст.530 ЦК України вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Разом з тим, із вказаних вище розрахунків заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що позивач, починаючи з 01.07.2015 року неодноразово, нараховані відповідачу, відсотки самостійно автоматично погашав за рахунок кредиту, фактично переводячи таким чином, нараховані відсотки у тіло кредиту та повторно нараховуючи на них нові відсотки.
Вказане, зокрема, підтверджується колонкою "Відсотки погашені за рахунок кредита" розрахунку заборгованості.
Зазначені дії жодним чином не відповідають умовам укладеного між сторонами кредитного договору та суперечать суті кредитних правовідносин, оскільки проценти є платою за використання кредитних коштів.
За наведеного, суд вважає, що розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту слід розраховувати лише беручи до уваги суми фактично використаних останнім кредитних коштів та суми сплачених ним коштів на погашення заборгованості.
Згідно наданої банком виписки по рахунку вбачається, що за період з 12.11.2012 року по 15.06.2020 року відповідачем фактично отримано та використано кредитні кошти в загальному розмірі 75681,84 грн., а сплачено на погашення кредиту, в тому числі і за рахунок коштів, які надходили на його картковий рахунок від інших осіб, - 78145,56 грн., що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту.
Враховуючи викладене, заявлені АТ КБ "ПриватБанк" позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором є безпідставними та задоволенню не підлягають.
У відповідності до ст.141 ЦПК України в зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог в повному обсязі підстави для стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем по сплаті судового збору, відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 23, 258, 259, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд -
В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д; код ЄДРПОУ:14360570.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя Т.Р. Гук