Справа № 490/2657/21
нп 2/490/3121/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
29 листопада 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав, про призначення піклувальника, -
08.04.2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, в якій позивачка просить суд позбавити відповідача батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; просила призначити її піклувальником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вимог посилається на те, що 07.08.2004 року було зареєстровано шлюб між відповідачем ОСОБА_2 та донькою позивачки - ОСОБА_4 . У зв'язку з реєстрацією шлюбу прізвище ОСОБА_4 було змінено на « ОСОБА_5 ». 07.02.2008 року шлюб було розірвано. Від шлюбу у вказаних осіб народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
15.08.2015 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . У зв'язку з реєстрацією шлюбу прізвище ОСОБА_7 було змінено на « ОСОБА_8 ».
ІНФОРМАЦІЯ_2 донька позивачки - ОСОБА_9 померла.
Фактично з народження дочки її батько (відповідач) ухиляється від виконання своїх обов'язків по її вихованню, його не цікавить доля дитини, її життєві труднощі, він не водив доньку до дитячого садочку та школи, не з'являвся на батьківські збори,не займався її навчанням, лікуванням, не утримував доньку, не забезпечував її одягом.
Відповідач не відвідував доньку й вдома, навіть у період її хвороби, не купував ліки для неї, ніколи не поздоровляв зі святами, днями народженнями. Після смерті не підтримав дитину ані морально, ані матеріально.
Дитина протягом тривалого часу проживає разом з позивачкою, повністю перебуває на її утриманні. Для її подальшого догляду за дитиною позивачці необхідно оформити опіку. При цьому, вона вважає, що саме її повинно бути призначено опікуном дитини, оскільки протягом тривалого часу вона здійснює догляд за нею, займається її вихованням, навчанням, лікуванням, забезпечує всім необхідним.
Позивачка забезпечена житлом, отримує стабільну заробітну плату, за станом здоров'я може виконувати обов'язки опікуна.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 03.02.2021 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.06.2021 року залучено до участі у справі Виконавчий комітет Миколаївської міської ради в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. Зобов'язано Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування, надати суду в строк до 28.09.2021 року включно, письмові висновки щодо: доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; можливості (неможливості) призначення ОСОБА_1 піклувальником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
28.09.2021 року представницею третьої особи надано до суду відповідні висновки на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду від 30.06.2021 року.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.09.2021 року закрито підготовче провадження у справі за вказаним позовом, призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивачки - адвокат Рехлецький Р.В. надав суду заяву про розгляд справ без його участі. Вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, неодноразово належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи, в тому числі через оголошення на веб-сайті Судової влади України. Проте, про поважність причин неявки в судові засідання відповідач суд не повідомив, відзив на позов не надав.
Представниця третьої особи Служби у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради - Троян О.В. надала суду заяву про розгляд справи без її участі, вимоги позову та висновок органу опіки та піклування підтримала. При винесені рішення просила врахувати найкращі інтереси дитини.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.11.2021 року постановлено провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її матір'ю є позивачка - ОСОБА_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
З копії Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого 07.08.2004 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського обласного управління юстиції, вбачається, що 07.08.2004 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , актовий запис 549. Після реєстрації шлюб ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».
ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 18.04.2006 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 1001. Її батьками є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_7 .
Згідно копії Свідоцтва про розірвання шлюбу сері НОМЕР_4 , виданого 07.02.2008 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 розірвано 07.02.2008 року, актовий запис № 60.
15.08.2015 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 15.08.2015 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 649. Після реєстрації шлюб ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».
З копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 11.07.2020 року Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вбачається, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 2220.
Згідно Довідки про реєстрацію місця проживання особи від 15.10.2020 року, виданої Департаментом з надання адміністративних послуг ММР, неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Поряд з цим, відповідно до копії Договору купівлі-продажу, посвідченого 03.02.1981 року державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Гулей О.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 6-39, ОСОБА_1 є власницею 1/2 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно копії Характеристики на вихованку дошкільного навчального закладу № 2 м. Миколаєва Оніщенко Вероніку, виданої 26.03.2021 року ЗДО № 2, ОСОБА_10 відвідувала дошкільний навчальний заклад № 2 з 2008 по 2012 роки. В цей час мешкала з мамою, бабусею та дідусем за адресою: АДРЕСА_1 . Родина забезпечувала дитину всім необхідним для перебування в дитячому садку, вчасно платили гроші за харчування дитини. Мама та бабуся приймали активну участь в житті дитячого закладу та зокрема логопедичної групи, які відвідувала ОСОБА_10 .
Відповідно до Характеристики на ОСОБА_3 ученицю 9-Б класу, виданої 18.0.2021 року Миколаївською ЗОШ № 3, ОСОБА_3 навчається в школі з 1 класу. До 2020 року вихованням доньки займалася мати. Відвідувала батьківські збори, спілкувалася з класним керівником. Після смерті матері у 2020 році ОСОБА_1 (бабуся по матері) матеріально забезпечує дитину, турбується про її розвиток, контактує з класним керівником та вчителями. Батько ОСОБА_3 , за час навчання доньки, з класним керівником не спілкувався, на батьківські збори не з'являвся. Батько ОСОБА_3 , за час навчання доньки, зі школою не знайомий.
Згідно наданого представницею третьої особи Висновку №6401/02.02.01-22/14/21 від 03.09.2021 року, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету ММР вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, згідно Висновку №6352/02.02.01-22/14/21 від 02.09.2021 року Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району ММР, виконуючи функції органу опіки та піклування, вважає доцільним призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , піклувальником над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі позбавлення батька дитини, ОСОБА_2 , батьківських прав відносно доньки.
Позивачка також надала суду копії Медичної довідки про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричного огляду серії 10ААЖ № 307583 від 18.03.2021 року та Сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду серія 10ААЖ № 326942 від 18.03.2021 року, згідно з якими у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , психіатричних та наркологічних протипоказань до оформлення опікунства не виявлено.
Крім того, позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на території України станом на 26.03.2021 року до кримінальної відповідальності не притягувалася, не знятої чи не погашеної судимості не має, що підтверджується відповідною довідкою, одержаної через ТСЦ № 4841 РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Як роз'яснено у пунктах 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, судом встановлено, що батько неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_2 самоусунувся від виховання та утримання своєї доньки, не надає жодної матеріальної допомоги на її утримання, не цікавиться її життям та розвитком, не піклується про фізичний, духовий і моральний розвиток.
Отже, відповідач свідомо ухилилась від виховання дитини, що полягає у свідомому нездійсненні протягом тривалого часу її виховання, піклування про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, створення належних умов для розвитку природних здібностей та готування дитини до самостійного життя та праці, що, в свою чергу, вказує на наявність законних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Тому, оцінивши зібрані по справі докази, врахувавши встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про застосування крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він не виконує своїх батьківських обов'язків та свідомо відмовився від такого права.
Що стосується вимог позивачки ОСОБА_1 про призначення її піклувальником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 243 Сімейного кодексу України, опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 244 Сімейного кодексу України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, зазначені в статті 212 цього Кодексу
При прийнятті рішення по справі судом також береться до уваги, що Європейський суд з прав людини (Справа «Савіни проти України» (Заява N 39948/06) у своєму рішенні від 18.12.2008 року наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року у ст. 111 передбачає, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Крім того діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст. 114 наведеного вище Закону).
Такі ж положення містяться у Конвенції ООН про права дитини, де зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточені. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-учасниці дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно з ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 167 Сімейного Кодексу України якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.
Опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.
Опіка (піклування) встановлюється для забезпечення виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 Цивільного кодексу України суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
Таким чином, враховуючи, що відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків, а ОСОБА_1 фактично займається вихованням неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та має переважне право на передання їй дитини, вимога позивачки в частині встановлення її піклувальником також підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивачки слід стягнути сплачений нею судовий збір в розмірі 908,00 грн., згідно квитанції №27 від 06.04.2021 року.
Керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 206, 263-265, 268 ЦПК України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 ), третя особа - Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав, про призначення піклувальника - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав щодо його неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , піклувальником неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Саламатін