490/8309/21
нп 1-кп/490/723/2021
29 листопада 2021 року м. Миколаїв Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , провівши відкрите судове засідання щодо обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування кримінального провадження № 62021150010000381, за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Миколаївської області, Кривоозерського району, смт. Велика Мечетня, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, раніше не судимого, недруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який проходив службу на посаді навідника 1 аеромобільно- десантного взводу 5 аеромобільно- десантної роти 2 аеромобільно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), у військовому званні «солдат», - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.407 КК України,
З участю сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ; сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 ,
24.03.2014 року ОСОБА_3 на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.03.2011року № 10 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу за мобілізацією та направлений до проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.03.2014 року № 67 солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду кулеметника 1 аеромобільно-десантного взводу 5 аеромобільно-десантної роти 2 аеромобільно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 ; визначено таким що справи та посаду прийняв, і приступив до виконання службових обов'язків за посадою, шпк «солдат».
Відповідно до наказу командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 (нині - НОМЕР_1 ) (по стройовій частині) від 21.04.2014 року № 93 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду навідника 1 аеромобільно-десантного взводу 5 аеромобільно-десантної роти 2 аеромобільно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , шпк «солдат».
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, є день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату.
Відтак, з 24.03.2014 року, тобто з моменту відправлення ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_1 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Про умови та порядок проходження військової служби солдату ОСОБА_3 достеменно було відомо, і до часу самовільного залишення військової частини, останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Однак, 08.06.2014 року (більш точного часу під час досудового розслідування встановити не видалось можливим) солдат ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, проходячи військову службу на посаді навідника 1 аеромобільно-десантного взводу 5 аеромобільно- десантної роти 2 аеромобільно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , покинув розташування військової частини, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та незаконно перебував поза її межами, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, приховуючи свою належність до Збройних сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, що самовільно залишив військову службу, до 10:00 год. 13.10.2021 року.
13.10.2021 року о 10:00 год. ОСОБА_3 сам добровільно прибув до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у М- Миколаєві та повідомив про себе як військовослужбовця, що ухиляється від військової служби. На підставі викладеного, солдат ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.407 КК України, тобто у самовільному залишенні військової частини, тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби). Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також суд роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у самовільному залишенні військової частини, тривалістю понад один місяць, без поважних причин за вище викладених обставин, і зазначив, що жодних обставин здобутих в ході досудового слідства, він не оспорює, у вчиненому щиро кається. Дослідивши обставини справи, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у самовільному залишенні військової частини, тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), і кваліфікує його дії за ч.3 ст.407 КК України. При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий. Як обставини справи, що пом'якшують покарання, суд враховує щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено. Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про можливість призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.407 КК України, оскільки саме таке покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. Одночасно, зважаючи на наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України, із покладенням на нього обов'язків передбачених п.п.1,2, ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає, запобіжний захід не обирався. Керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік 6 місяців, з покладенням на нього обов'язків передбачених п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.
Суддя ОСОБА_1