490/7023/21
нп 1-кп/490/624/2021
29 листопада 2021 року м. Миколаїв Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , провівши відкрите судове засідання щодо обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування кримінального провадження № 62021150010000225, за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоний Перекоп Каховського району Херсонської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, раніше не судимого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за контрактом на посаді снайпера 1 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат»,- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,
За участю сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ; сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3
18.11.2020 року ОСОБА_3 уклав з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 контракт про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України на посадах рядового та сержантського складу, строком на 3 (три) роки.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.11.2020 № 275 громадянина ОСОБА_3 призначено на посаду снайпера 1 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу частини та поставлено на всі види забезпечення.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Відтак, з 18.11.2020 року, тобто з моменту зарахування ОСОБА_3 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це час період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, з 17.03.2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період.
Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період як періоду, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 (затверджений Законом України від 17.03.2014 № 1126-У11 «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»), на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби ОСОБА_3 , достеменно було відомо, і до часу не з'явлення вчасно на службу, останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
Проходячи військову службу, ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Однак, 11.12.2020 року о 07:45 год. солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді снайпера 1 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , всупереч вищезазначених вимог закону, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з'явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та незаконно перебував поза її межами за адресою: АДРЕСА_2 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків з військової служби до 02.09.2021 року.
02.09.2021 року о 09:00 год. солдат ОСОБА_3 добровільно прибув до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві та заявив про себе як про дійсного військовослужбовця військової служби за контрактом та вчинений ним злочин. На підставі викладеного, солдат ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, тобто у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби). Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також суд роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин за вище викладених обставин, і зазначив, що жодних обставин здобутих в ході досудового слідства, він не оспорює, у вчиненому щиро кається. Дослідивши обставини справи, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби), і кваліфікує його дії за ч.4 ст.407 КК України. При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий. Як обставини справи, що пом'якшують покарання, суд враховує щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено. Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про можливість призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.407 КК України, оскільки саме таке покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. Одночасно, зважаючи на наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України, із покладенням на нього обов'язків передбачених п.п.1,2, ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає, запобіжний захід не обирався. Керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, з покладенням на нього обов'язків передбачених п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.
Суддя ОСОБА_1