Справа № 485/834/21
Провадження №2/485/309/21
Рішення
іменем України
29 листопада 2021 року м.Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Соловйова О.В.,
секретар судового засідання Забаровська С.А.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Снігурівська міська рада, про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,
встановив:
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власницею земельних ділянок загальною площею 0,30 га, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 . Суміжним землекористувачем за адресою АДРЕСА_1 , є відповідач ОСОБА_2 , якому на праві власності належить земельна ділянка площею 0,26 га, кадастровий номер 4825781200:16:022:0045, передана для ведення особистого підсобного господарства. Позивач вважає державну реєстраціюземельної ділянки відповідача незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Вказане обґрунтовує тим, що під час розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж належних їй земельних ділянок в натурі (на місцевості) їй стало відомо, що загальна площа земельних ділянок менше облікових на 26 кв.м. При цьому, відповідач відмовився від погодження меж земельних ділянок, самовільно захопив належну їй земельну ділянку, обгородивши сіткою свердловину, що заходилася на її земельній ділянці та була у спільному користуванні з відповідачем. Також, відповідач розробив технічні документації із землеустрою щодо встановлення меж своїх земельних ділянок та зареєстрував їх, отримавши у Відділі у Снігурівському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області відповідні витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки. Однак, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 в межах території Василівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області складена з порушенням її прав як власника із захопленням відповідачем частини належної їй частини земельної ділянки при наявності відповідних матеріалів про самовільне захоплення ділянки відповідачем та рекомендації узгоджувальної комісії з розгляду земельних спорів, нею не погоджувалися межі вказаної ділянки. На підставі вказаної технічної документації, що розроблена з порушенням діючого законодавства та її прав власності, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області зареєструвало вказану земельну ділянку та надало відповідачу відповідний витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку іншої конфігурації, ніж була визначена його державним актом на земельну ділянку. Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2020 року зобов"язано відповідача усунути перешкоди у здійсненні їй права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом відновлення з його боку межі її земельної ділянки згідно з державним актом по прямій лінії уздовж всієї межі, перемістивши горожу з металевої сітки по прямій лінії визначеної згідно з державними актами, а саме перенести існуючу огорожу земельної ділянки АДРЕСА_1 в місці наявності водяної свердловини в бік земельної ділянки АДРЕСА_2 шириною 1,2 м довжиною 8,07 м. Зазначене рішення суду виконане, однак вона не має можливості внести відомості до Державного земельного кадастру та відповідно отримати свідоцтво про спадщину, оскільки земельна ділянка відповідача, не дивлячись на вказане рішення суду, залишається в Державному земельному кадастрі.
На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.59), просить скасувати реєстрацію речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 4825781200:16:022:0045, площею 0,26 га, що належить ОСОБА_2 , розташованої за адресою АДРЕСА_2 ; а також просить скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 33969922 від 22 лютого 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
19 липня 2021 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2020 року його вже було зобов"язано усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження її земельною ділянкою шляхом відновлення з його боку межі земельної ділянки та вказане рішення суду виконане. Разом з тим, вказаним рішенням позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо внесення змін до Державного земельного кадастру. Вважає таке звернення позивачки до суду з указаним позовом як зловживання процесуальними правами (а.с.27-28).
Ухвалою суду від 30 вересня 2021 року до участі у справі залучено Снігурівську міську раду у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.
У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала, з викладених у позові підстав просила про їх задоволення.
Відповідач в судове засідання не з"явився, згідно раніше поданої до суду письмової заяви (а.п. 29) просив про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні позову відмовити.
Представники третіх осіб ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та Снігурівської міської ради просили про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 4825781200:16:022:0046, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , виданого приватним нотаріусом Снігурівського районного нотаріального округу Миколаївської області Шульгою Т.В. 16 грудня 2020 року за реєстровим № 446 (а.с.10). Право власнсоті підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 237313328 сформованого 16грудня 2020 року (а.с.11).
Відповідач ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки площею 0,2600 га, кадастровий номер 4825781200:16:022:0045, для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_2 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії МК № 031469 від 09 квітня 1997 року.
Право власності за ОСОБА_2 на вище вказану земельну ділянку зареєстровано 19 лютого 2017 року державним реєстратором Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області Зимою Ю.В. за номером запису про право власнсоті/довірчої власності: 19131453, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33969922 від 22 лютого 2017 року, згідно інформації з Державного реєстру речових прав нанерухоме майно №270651261 сформованої 16 серпня 2021 року (а.с.47-48).
Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2020 року зобов"язано відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом відновлення з його боку межі земельної ділянки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якої спадкоємцем є ОСОБА_1 , згідно з Державним актом по прямій лінії уздовж всієї межі, перемістивши огорожу з металевої сітки по прямій лінії визначеної межі згідно з Державними актами, а саме перенести існуючу огорожу земельної ділянки АДРЕСА_1 в місці наявності водяної свердловини в бік земельної ділянки АДРЕСА_2 шириною - 1,2 м, довжиною - 8,07 м (а.с.5-9, 32).
Ухвалюючи вказане рішення, судом встановлено, що площа та межі (конфігурація) земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , не відповідає його правовстановлюючим документам та технічній документації, виготовленій на його ім'я, а невідповідність полягає у збільшенні площі фактичного користування за рахунок земельної ділянки померлої ОСОБА_3 , площа якої фактично зменшилася на 11,0 кв.м.
На замовлення ОСОБА_2 у 2016 році ТОВ ПВФ "Лімб" розробило технічну документацію щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки площею 0,2600 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 в межах території Василівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, на підставі якої 11 січня 2017 року державним кадастровим реєстратором відділу у Снігурівському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки у державному земельному кадастрі, що підтверджено витягом номер НВ-4802956492017, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 4825781200:16:022:0045. Земельно-кадастрова документація містить кадастровий план зовнішніх меж ділянки, що належить ОСОБА_2 , згідно з яким частина ділянки під свердловиною включено до складу ділянки відповідача ОСОБА_2 . Межі ділянки АДРЕСА_2 з суміжним власником ОСОБА_3 не узгоджені.
26 січня 2017 року Виконавчим комітетом Василівської сільської ради № 3 було затверджено протокол № 1 від 05 січня 2017 року узгоджувальної комісії з розгляду земельних спорів, згідно з яким встановлено, що ОСОБА_2 самовільно змістив огорожу з металевої сітки на частину земельної ділянки ОСОБА_3 встановивши додаткову огорожу з металевої сітки у місці розташування некапітальної будівлі літнього душу та металевої обсадної труби артезіанської свердловини, рекомендовано відновити межу між суміжними землекористувачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та зобов'язано останнього перемістити огорожу з металевої сітки по лінії визначеної межі в тридцятиденний термін з дня прийняття рішення. Вказане рішення відповідачем ОСОБА_2 не виконано та ним не оспорено.
19 лютого 2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,26 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 4825781200:16:022:0045; підстава для державної реєстрації: державний акт на право власності на землю серії IV-МК № 031469, виданого 09 квітня 1997 року Василівською сільською Радою народних депутатів Снігурівського району Миколаївської області; індексний номер: 33969922 від 22 лютого 2017 року.
Рішенням державного кадастрового реєстратора Пахольчишиної В.С. від 10 грудня 2018 року ОСОБА_3 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, перетин ділянок з ділянкою 4825781200:16:022:0045 співпадає на 2,3055%..
Згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ДП "Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут земелеустрою" 2016 р. на замовлення ОСОБА_3 у 2018 році, на підставі протоколу №1 постійно діючої узгоджувальної комісії з розгляду земельних спорів Василівської сільської ради від 26.01.2017 року, встановені (відновлені) межі земельної ділянки площею 483,0 кв.м, що відповідає площі вказаній в Державному акті на право приватної власності на землю з урахуванням заокруглення до другого знака після коми, із зазначенням лінійних промірів меж земельної ділянки по прямій лінії.
За результатами проведення експертного дослідження № 125-068 земельно-технічної експертизи від 20 вересня 2019 року, спостерігається порушення та невідповідність конфігурації та розмірів земельних ділянок при домоволодіннях АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно до Державних актів на право приватної власності, а саме порушення з боку земельної ділянки АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 , межі суміжного землекористування між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 в частині земельної ділянки площею 483,0 кв. м., яка належить ОСОБА_3 . Фактична площа земельної ділянки АДРЕСА_2 (належна ОСОБА_2 ), встановлена згідно даних геодезичної зйомки, складає 2611,0кв.м., що на 11,0 кв.м. більше від площі, указаної у Технічній документації, акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання та у Державному акті на право приватної власності на землю від 09.07.2997 року. Фактична загальна площа земельної ділянки АДРЕСА_1 (належна ОСОБА_3 ), встановлена згідно даних геодезичної зйомки складає - 2983,0 га., що на 17,0 кв.м. менше від площі вказаної у Державних актах на право власності на земельну ділянку від 17.03.1997 року серії IV-МК №031446 та серії IV-МК № 031447.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідач виконав рішення суду та усунув перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою шляхом відновлення з його боку межі земельної ділянки згідно з Державним актом по прямій лінії уздовж всієї межі, та постановою старшого державного виконавця Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Дмитроченко А.В. від 01 квітня 2021 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання вище вкащазаного рішення суду (а.с.14).
Позивачка звернулася до суду з позовом про скасування державної реєстрації земельної ділянки за відповідачем, оскільки надавши документи на реєстрацію успадкованої нею земельної ділянки та внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку позивачці відмовлено через не скасовану державну реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_2 .
В частині першій статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Землекористувачі зобов'язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів стаття 96 ЗК України.
Відповідно до частини першої статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про землеустрій" у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.
Згідно зі статтею 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.
Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.
Згідно з пунктом 4 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.
Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок), державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49, 54 цього Порядку.
Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі (пункт 112 Порядку).
Відповідно до пункту 3.12 Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника(користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.
Згідно з пунктом 1.3 Інструкції виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.
Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (пункт 4.1 Інструкції).
Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 Інструкції власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до абз. 2 п. 1 розділу Х "Перехідні положення" Земельного Кодексу України, рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26.12.1992р. "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру.
Згідно ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.
Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", передбачено підстави для відмови у державній реєстрації права власності, однією з яких є неможливість на підставі поданих документів встановити набуття речового права на нерухоме майно (п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону).
Згідно ч. 9 ст.55 Закону України "Про землеустрій" № 858-IV від 22.05.2003р., п.2.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 р., технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок; план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок; замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельної ділянки, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви І перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки.
Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є в тому числі і невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки.
Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що при формуванні та державній реєстрації земельної ділянки з вищевказаним кадастровим номером були визначені її площа та межі (конфігурація) земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , що не відповідає його правовстановлюючим документам та технічній документації, виготовленій на його ім'я, а невідповідність полягає у збільшенні площі фактичного користування за рахунок земельної ділянки померлої ОСОБА_3 , площа якої фактично зменшилася на 11,0 кв.м.
Встановлені судом обставини дають підстави дійти висновку про те, що узгодження меж суміжної земельної ділянки при виготовленні ОСОБА_2 нової технічної документації із землеустрою з метою вирішення існуючого між ним та померлою ОСОБА_3 земельного спору фактично здійснено не було, що об'єктивно підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема результатами проведення земельно-технічної експертизи від 20 вересня 2019 року.
Вказана невідповідність меж земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , порушує права суміжного землекористувача ОСОБА_1 на оформлення земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом у власність.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.79-1 ЗК України (діючої на час формування земельної ділянки) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій статті 79-1 ЗК України) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до ч.7 ст.79-1 ЗК України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Після формування земельної ділянки, відповідно до ч.3 ст. 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч.4 ст.79-1 ЗК України).
Згідно ч.10 ст. 79-1 ЗК України, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України (ч.2 ст.50 Закону України "Про землеустрій").
Пунктом 2.8. Наказу Державного Комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376 "Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками" (надалі - Інструкція) встановлені вимоги щодо складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості).
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як було встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 звернувся до ТОВ ПВФ "Лімб" для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), при цьому суміжні межі не погоджувались. На підставі виготовленої документації, державним реєстратором Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області 19 лютого 2017 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровим номером 4825781200:16:022:0045 права власності за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 19131453. Запис внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 33969922 від 22 лютого 2017 року.
Таким чином, враховуючи, що існує накладення меж земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_1 , на площу 11,0 кв.м., що перешкоджає останній в оформленні права власності на земельну ділянку надану для обслуговування житлового будинку, причиною накладення є порушення порядку формування земельної ділянки, суд вважає, що поновлення прав позивача можливе шляхом скасування відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Крім того, оскільки формування земельної ділянки у Державному земельному кадастрі відбулося за рахунок земельної ділянки, розміром 11,0 кв.м., яка призначалася для обслуговування будівель майбутньому землекористувачу, тобто позивачці ОСОБА_1 , що позбавляє її права на оформлення земельної ділянки у законодавчо встановлених межах, що підтверджено висновком судової земельно-технічної експертизи, суд вважає також обґрунтованою вимоги про скасування реєстрації права власності № 19131453 від 19 лютого 2017 року за ОСОБА_2 , на земельну ділянку кадастровий номер 4825781200:16:022:0045 площею 0,26 га за адресою: АДРЕСА_2 ; та рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 33969922 від 22 лютого 2017 року в Державному реєстрі речових прав.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
На підставі ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 263-265, 141, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Снігурівська міська рада, про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку - задовольнити.
Скасувати рішення державного реєстратора Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області Зими Ю.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 33969922 від 22 лютого 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельної ділянки кадастровий номер 4825781200:16:022:0045, площею 0,26 га, що належить ОСОБА_2 , розташованої за адресою АДРЕСА_2 .
Скасувати реєстрацію речового права № 19131453 від 19 лютого 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 4825781200:16:022:0045, площею 0,26 га, що належить ОСОБА_2 , розташованої за адресою АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судові витрати пов"язані зі сплатою судового збору у розмірі 908,00 грн (дев"ятсот вісім грн 00 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено - 29 листопада 2021 року.
Суддя О.В. Соловйов