29.11.2021
Справа № 482/1515/21
Номер провадження 3/482/700/2021
29 листопада 2021 року м. Нова Одеса
Суддя Новоодеського районного суду Миколаївської області Баранкевич В.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, не працює, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.3 ст. 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 449635/3130 від 21.10.2021 року, ОСОБА_1 інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-4 КУпАП, оскільки вона є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є учнем Баловненського ЗЗСО І-ІІІ ст., і який систематично вчиняв психологічний (тиск) насильство відносно вчителя ОСОБА_3 , а саме 21.09.2021 року о 11.40 год. запізнився на урок географії та під час уроку грався мобільним телефоном, на зауваження вчителя не реагував, голосно розмовляв з іншими учнями, також 18.10.2021 року о 14.20 год. під час уроку голосно розмовляв, заважав проводити урок, ігнорував зауваження вчителя, внаслідок чого було завдана психологічна шкода ОСОБА_3 , тобто, вчинив боулінг відносно ОСОБА_3 .
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, надала до суду заяву, якою свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.173-4 КУпАП, не визнала, просила суд розглядати справу у її відсутність.
В судове засідання потерпіла ОСОБА_3 не з'явилася, надала до суду заяву, якою не наполягала на притягненні до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ч. 3 ст.173-4 КУпАП, просила суд розглядати справу у її відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Тобто, основною і обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є протиправне діяння, відсутність її виключає склад будь-якого адміністративного правопорушення. Це може бути як дія, так і бездіяльність, коли закон вимагає активних дій. Всі інші ознаки мають факультативний характер, тобто вони обов'язкові лише в тих випадках, коли прямо передбачені законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання
Згідно з ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,' потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вирішуючи справу, суд повинен виходити з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст.258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.
Відповідно до ст.256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Крім того, у зв'язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості саме інспектор поліції, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
П.2 ст.6 Конвенції про основні права та свободи людини і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.
Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа протиТталії» від 25 липня 2000 року).
Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
Так, ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за булінг (цькування), тобто, діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років.
Відповідно до п. 3-1 ст.1 Закону України «Про освіту», типовими ознаками булінгу (цькування) є: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Згідно з ст.52 вказаного Закону, учасниками освітнього процесу є здобувачі освіти; педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.
Здобувачі освіти, педагогічні працівники мають право, зокрема, на захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, та зобов'язані поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм.
В порушення вказаних вимог діючого законодавства, в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не зазначено конкретизації суб'єктивних та об'єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП.
Зокрема, в протоколі не зазначено, про систематичність (повторюваність) вчинення діяння.
Варто зазначити, що не кожен конфлікт є булінгом. Цькування - це тривалі, повторювальні дії, а поодинокі конфліктні ситуації між учасниками таким не може вважатися.
Також в протоколі не зазначено, які саме насильницькі дії, по відношенню до ОСОБА_3 були вчинені ОСОБА_2 , враховуючи, що за ознаками булінгу таке насильство може бути психологічним, фізичним, економічним, сексуальним, при цьому, мати конкретні прояви, вчинятися з прямим умислом та систематично.
Крім того, обов'язковою ознакою булінгу є заподіяння в результаті такого насильства шкоди психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.
В даному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені відомості про негативні наслідки протиправних дій ОСОБА_2 у вигляді шкодипсихічному або фізичному здоров'ю конкретного потерпілого за кожним конкретним епізодом насильницьких дій, які в сукупності підпадали би під ознаки булінгу.
За змістом складеного протоколу, невідомо в чому саме полягає булінг з боку ОСОБА_2 , сина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Таке викладення суті адміністративного правопорушення, як вже зазначалось вище, є загальним, неконкретизованим і взагалі не відповідає визначенню булінга та його ознакам, які містяться в диспозиції ч. 3 ст.173-4 КУпАП і в п.3-1ст.1 Закону України «Про освіту».
З матеріалів справи та письмових доказів, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що конфлікт був лише 21.09.2021 року, а 18.10.2021 року зафіксовано факт порушення дисципліни учнями, тому, у даному випадку, не може йти мова про системність цькування або знущання, яке визначається поняттям «булінг».
Відносно пояснень свідків, які містяться у матеріалах справи, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 272 КУпАП, як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не були безпосередніми учасниками подій, відносно яких було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Відносно свідка ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , то суд зазначає, що вони є неповнолітніми особами та за загальним правилом, якщо опитуються малолітні або неповнолітні, то необхідна присутність їх законних представників. Але вище зазначене не було дотримано.
Крім того, ОСОБА_7 зазначала, що учнів, які порушили дисципліну, вчитель попросив вийти та зайти як належно, що останні і зробили та попросили вибачення і тільки з дозволу вчителя зайняли свої місця.
Отже, оцінивши обставини справи, суддя вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 173-4 КУпАП, належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом не доведений, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується судом на її користь.
Відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП,провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Ураховуючи викладене, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, що є підставою для закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за ч. 3 ст. 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Миколаївського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя Новоодеського районного суду
Миколаївської області В.О. Баранкевич