Справа № 488/2931/21
Провадження № 1-кп/488/382/21 р.
29.11.2021 року м. Миколаїв
Корабельний районний суду м. Миколаєва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
в ході розгляду кримінального провадження, що внесене до ЄРДР за №12021152050000418 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 ,
23 листопада 2021 року у даному кримінальному провадженні прокурором подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .
В судовому засіданні 29.11.2021 р. прокурор вказане клопотання підтримала, просила продовжити відносно обвинуваченого обраний раніше запобіжний захід, посилаючись на існування ризиків переховування обвинуваченого від суду, а також ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
При цьому, прокурор вважала, що інший більш м'який вид запобіжного заходу не здатен запобігти існуючим ризикам, які на даний час не зменшились. Посилалась про неможливість завершення розгляду справи до спливу строку ухвали про продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою, якій закінчується 03.12.2021 р.
Обвинувачений та його захисник проти даного клопотання заперечували як безпідставного, вважали заявлені ризики недоведеними, просили обрати міру запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту із носінням електронного засобу контролю.
Вирішуючи питання щодо вказаного клопотання, суд виходить з такого.
Відповідно до приписів ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
За приписами ч.ч.3 та 4 ст.199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Стосовно обгрунтованості підозри в межах достатніх для вирішення питання про вищевказане клопотання та обгрунтованості заявленого прокурором ризику переховування ОСОБА_7 . Від суду, то останні були встановлені судом в ході розгляду клопотання про обрання відносно обвинуваченого міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які на даний час продовжують існувати та не зменшились. При цьому, суд вважає слушними доводи прокурора про те, що більш м'які види запобіжних заходів не зможуть запобігти заявленим ризикам.
Так, ОСОБА_5 , згідно обвинувального акту, обвинувачується у насильницькому злочині, зокрема закінченому замаху на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_8 , тобто скоєнні особливо тяжкого злочину проти життя людини.
У разі доведеності вини обвинуваченого, покарання за такий злочин передбачається виключно у виді позбавлення волі, з урахуванням санкції ч.1 ст.115 КК України та положень ст.68 КК України, на строк від семи до десяти років позбавлення волі.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, істотно впливає на оцінку ризиків переховування від суду, на що скеровує і усталена практика ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ від 20.05.2020 р. у справі “Москаленко проти України”).
Хоча у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведеності його вини, приймаючи до уваги, що ОСОБА_5 є громадянином іншої держави, враховуючи відсутність чинників, які б утримували обвинуваченого від втечі, зокрема обвинувачений ОСОБА_5 не одружений, дітей немає, то суд приходить до переконання про доведеність ризику переховування обвинуваченого від суду.
Стосовно заявленого прокурором ризику вчинення ОСОБА_5 іншого злочину, то оцінка такого ризику була надана судом під час розгляду попередніх клопотань, зокрема про обрання запобіжного заходу та в подальшому його продовження, як недоведеного, при цьому на нові обставини, які б вказували про існування даного ризику, прокурором не наведено.
В той же час, наведені обставини свідчать, що такий ризик як можливість переховування обвинуваченого від суду є настільки реальним, що жоден інший, більш м?який запобіжний захід не зможе йому запобігти.
За такого, доводи захисників та обвинуваченого щодо обрання відносно ОСОБА_5 такої міри запобіжного заходу як домашній арешт не може бути задоволено.
З огляду на обсяг висунутого обвинувачення, обсяг письмових доказів, які ще не є дослідженими на даний час, враховуючи, що ще не проведено допит обвинуваченого, який погодився надати покази лише після допиту свідків та дослідження письмових доказів, та з урахуванням узгодженої зі стороною захисту наступної дати судового засідання, завершення розгляду даного кримінального провадження до закінчення дії ухвали суду від 05.10.2021 р. є об'єктивно неспроможним.
За наведеного, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора є обгрунтованим та підлягає задоволенню, в тому числі, і щодо строку, на який сторона обвинувачення просить продовжити відносно обвинуваченого міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, враховуючи, що ОСОБА_5 інкриміноване діяння щодо вчинення особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, тому, керуючись п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, суд не призначає застави.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 331 КПК України, суд -
Продовжити відносно ОСОБА_3 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на два місяці, тобто до 29 січня 2022 року включно, без визначення застави.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м.Миколаєва на протязі семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим який тримається під вартою - у той же строк з дня отримання копії ухвали. Ухвала підлягає негайному виконанню, та її оскарження не зупиняє такого виконання.
Суддя ОСОБА_1