Справа № 468/1349/21-ц
2/468/599/21
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
(заочне)
29.11.2021 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря - Рафальської К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу № 468/1349/21-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Павелків Тетяна Леонідівна),
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. таким, що не підлягає виконанню. На обґрунтування вимог позивач в заяві зазначила, що у вересні 2021 року вона отримала постанову приватного виконавця Павелків Т.Л. від 31.08.2021 року щодо стягнення з неї на підставі виконавчого напису нотаріуса на користь ТОВ «Смартфінанс» заборгованості в розмірі 54385,42 грн. Позивач вважає виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів передбачає таку процедуру лише для нотаріально посвідчених договорів, при цьому позивач на укладала нотаріально посвідченого договору кредитування. Крім цього, позивач не вважає вимогу безспірною, адже вона не отримувала жодних документів з приводу заборгованості.
На підставі викладеного, позивач просила визнати виконавчий напис № 20196 приватного нотаріуса Бригіди В.О. про стягнення з позивача на користь ТОВ «Смартфінанс» заборгованості в розмірі 54385,42 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Позов надійшов до суду 19.10.2021 року.
20.10.2021 року за заявою позивача вжиті заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса.
22.10.2021 року відкрите провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, а також вказаною ухвалою витребувані в учасників додаткові докази.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та підтримання позову.
Відповідач не забезпечив явку до суду свого представника, про час слухання справи неодноразово повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням. До суду не надійшло відзиву на позов.
З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з'явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.
Від третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. на виконання ухвали про витребування доказів надійшли копії витребовуваних документів надійшла та заява про розгляд справи за його відсутності.
Заявлена позивачем в позові в якості третьої особи приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Павелків Т.Л. до суду не з'явилася, пояснень на позов не надала, про час слухання справи повідомлялася рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням, від неї на виконання ухвали про витребування доказів надійшли копії витребовуваних документів.
Дослідивши наявні у справі матеріали (копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 66657456 від 31.08.2021 року; копію заяви про примусове виконання рішення від 16.08.2021 року; копію виконавчого напису № 20196 від 28.07.2021 року; копію заяви № 105962699 від 25.04.2013 року; копію заяви про вчинення виконавчого напису від 28.07.2021 року;), суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог і можливість задоволення позову.
У судовому засіданні встановлено, що 25.04.2013 року між позивачем та ПАТ «Банк Руский Стандарт» був укладений кредитний договір №105962699, відповідно до умов якого позивач отримав кредит шляхом встановлення на платіжній картці кредитного ліміту в гривнях, з умовою - сплати 55 % річних.
Договір укладений в простій письмовій формі шляхом підписання сторонами заяви № 105962699 від 25.04.2013 року, вказана заява не передбачала сплату позичальником комісії, або іншої плати, неустойки (штрафів).
28.07.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. за заявою ТОВ «Смартфінанс» був вчинений виконавчий напис за реєстровим номером 20196 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Смартфінанс» заборгованості за кредитним договором №105962699 від 25.04.2013 року у сумі 54385,42 грн.
На підставі виконавчого напису нотаріуса 31.08.2021 року приватним виконавцем було відкрите виконавче провадження.
Порядок вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється Главою 14 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок).
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Положеннями ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.1 пункту 3 Глави 16 Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, передбачена можливість вчинення виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, та для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, встановлені такі документи: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
При цьому, відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Натомість відповідно до постанови Верховного Суду від 29.01.2019 року по справі №910/13233/17 Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття. З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001.
При цьому, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 в редакції від 29.11.2001 року не передбачає стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів за кредитними договорами, крім договорів, які були нотаріально посвідченні, що передбачає п.1 Переліку.
Натомість в даному випадку суду не надано доказів того, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису був наданий оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору, а складений в простій письмовій формі договір не є тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, про що вказано в постанові Верховного Суду від 12.03.2020 року №757/24703/18-ц.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 31.10.2018 року по справі №308/11193/16-ц вказав, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов'язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
При цьому, в судовому засіданні встановлено, що у суму боргу, яка підлягає стягненню на підставі виконавчого напису включена плата за пропуск мінімальних платежів в сумі 450 грн, натомість заява №105962699 від 25.04.2013 року, шляхом підписання якої був укладений кредитний договір №105962699 від 25.04.2013 року, не містила умов про порядок, підстави та розміри нарахування за даним договором комісії, будь-якої іншої плати чи неустойки (штрафу). Крім того суду, незважаючи на відповідне витребування додаткових документів судом ухвалою про відкриття провадження, будь-яких доказів того, що кредитор та позичальник підписували інші документи, які становили б частину кредитного договору №105962699 від 25.04.2013 року, не надано, тому суд відповідно до ч.10 ст. 84 ЦПК України розглядає праву за наявними в ній доказами.
Натомість відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України). За ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
При цьому відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року №342/180/17 оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. В разі укладення кредитного договору неустойка поділяється на встановлену законом (розмір та підстави стягнення якої визначається актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначається сторонами в самому договорі. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З урахуванням вказаного, відсутні підстави вважати, що сторони кредитного договору обумовили розмір, порядок та підстави нарахування плати (комісії, неустойки) за , що з врахуванням процитованих вище положень закону та правової позиції Верховного Суду вказує на безпідставність врахування в суму заборгованості за кредитом комісії, що, у свою чергу, спростовує безспірність стягнутої за виконавчим написом суми.
Таким чином, вчиняючи 28.07.2021 року виконавчий напис, нотаріус не звернув уваги на те, підписана сторонами заява №105962699 від 25.04.2013 року не містила конкретного порядку, підстав та розмірів нарахування плати (комісії чи штрафу) за пропуск мінімальних платежів, що відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» унеможливлювало вчинення виконавчого напису про стягнення всієї суми боргу та спростовувало безспірність заявленої стягувачем суми заборгованості, а також на те, що внаслідок визнання нечинною постанови КМУ від 26.11.2014 року №662, якою внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, щодо можливості стягнення за кредитними договорами - на час вчинення виконавчого напису не передбачалась можливість стягнення у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів заборгованості за кредитними договорами, які не були нотаріально посвідченні при укладенні.
За таких обставин, достатніх підстав для вчинення виконавчого напису не було, тому виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Внаслідок задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню вчинений 28 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем виконавчий напис за реєстровим номером 20196 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс» заборгованості у сумі 53285 (п'ятдесят три тисячі двісті вісімдесят п'ять) гривень 42 копійки за кредитним договором №105962699 від 25.04.2013 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 1362 (одну тисячу триста шістдесят дві) гривні.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем та третіми особами апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс» (вул. Польова, буд. 24Д, м. Київ, 03056, ідентифікаційний код 39395137).
Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович (пр-т Григоренка, 15, прим. 3, м. Київ, 02068);
Приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Павелків Тетяна Леонідівна (вул. Златоустівська, 55, оф. 61, м. Київ, 01135).
Повне судове рішення складене 29.11.2021 року.
суддя: