Справа № 467/991/21
2-а/467/15/21
29.11.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді Кірімової О.М.,
за участю секретаря судового засідання Сіваченко Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка справу адміністративного судочинства за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
21 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Свої вимоги мотивує тим, що постановою інспектором управління патрульної поліції в Миколаївській області Ісаченко О.М. від 02 жовтня 2021 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 425 грн. за те, що він 02 жовтня 2021 року о 09 годині 38 хвилин на автодорозі М-14 Одеса-Мелитополь-Новоазовськ, в с. Новофедорівка керував транспортним засобом TGA26.413 державний номерний знак НОМЕР_1 без чинного страхового полісу обов'язкового страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування, чим порушив вимоги п. 2.1 "г" ПДР України «Відсутність у водія поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Посилаючись на те, що причину зупинки працівником поліції йому не було названо, тоді як він, керуючи вказаним транспортним засобом мав в наявності страховий поліс на ім'я власника автомобіля № АТ 1145042 від 26.08.21, та такий працівниками поліції не було прийнято до уваги, не маючи інших правопорушень, інспектор у встановленому порядку не провів розгляд справи та не роз'яснив йому права як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, позивач просив скасувати постанову інспектора управління патрульної поліції в Миколаївській області Ісаченко О.М. від 02 жовтня 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі та призначено справу до розгляду з повідомленням сторін.
В судове засідання позивач та його представник не прибули, хоча про дату, місце і час розгляду справи були повідомлені належним чином, представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення.
Представник Управління патрульної поліції в Миколаївській області у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи, подав відзив по справі, в якому прохав відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що фактичною причиною зупинки позивача стала перевірка здійснення габаритно-вагового контролю, тому на таку вимогу поліцейського водій повинен передати для перевірки документи відповідно до п. 2.1 ПДР. Позивачем не надано працівнику поліції чинний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується доказом у виді запису з нагрудної бодікамери. Тому постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії ЕАО № 4848229 від 02.10.2021 року, винесена поліцейським, є законною та обгрунтованою.
В силу вимог ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в справі докази, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
У відповідності до ст. 222 КУпАП до компетенції органів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення, щодо порушень правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами,показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Судом встановлено, що 02.10.2021 року інспектором управління патрульної поліції в Миколаївській області Ісаченко О.М. винесена постанова серії ЕАО № 4848229 про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 , 02 жовтня 2021 року о 09 годині 38 хвилин на автодорозі М-14 Одеса-Мелитополь-Новоазовськ, в с. Новофедорівка керував транспортним засобом TGA26.413 державний номерний знак НОМЕР_1 без чинного страхового полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування, чим порушив вимоги п. 2.1 "г" ПДР України «Відсутність у водія поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Згідно копії страхового полісу № АТ/1145042 , який дійсний з 05.09.2021 року до 04 вересня 2022 року, транспортний засіб TGA 26.360 державний номерний знак НОМЕР_1 є застрахованим згідно обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 7).
Згідно відеозапису з нагрудної бодікамери на DVD диску видно, що 02 жовтня 2021 року о 09 годині 38 хвилин працівник поліції отримує від особи посвідчення водія та реєстраційні документи (які саме не видно) на транспортний засіб. Потім працівник поліції роз'яснює особі його права та обов'язки.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про Національну поліцію" поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію" під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 35 Закону України "Про Національну поліцію" визначений вичерпний перелік підстав зупинки поліцейським транспортних засобів, а саме: частина перша встановлює, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Згідно з ч. 2 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені органами доходів і зборів відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Частиною третьою зазначеної статті Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
У відповідності до ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
Статтею 16 Закону України "Про дорожній рух" встановлені основні права та обов'язки водія транспортного засобу, якими, зокрема, вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2.1 ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Водночас, відповідно до п. 21.2 ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред'явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.
Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 15.03.2019 року в справі N 686/11314/17 та від 22.10.2019 року в справі N 161/7068/16-а.
За приписами частини 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, даний вид відповідальності може наставати до особи, водія транспортного засобу, під час його експлуатації за умови відсутності або не бажанні пред'явлення для перевірки, серед інших необхідних документів - поліса.
Так, Закон України від 1 липня 2004 року №1961-1У "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закону №1961-1У) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (пункт 1.8 статті першої цього Закону).
Відповідно до статті 21 Закону №1961-1У з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень Правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Тобто, право для витребування полісу відповідним підрозділом Національної поліції у водія транспортного засобу виникає за наявності двох виключних випадків, передбачених Законом № 1961-IV, а саме при складанні протоколів щодо порушень Правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод, які не мали місце в даних правовідносинах.
Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі зазначеного вина позивача не може вважатись доведеною.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга N 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга N 42095/98).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі Надточій проти України (скарга N 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1) .
Доводи інспектора поліції, які містяться у відзиві, про те, що позивача було правомірно зупинено у зв'язку з перевіркою габаритно-вагового контролю, є безпідставними та не ґрунтується на вищенаведених нормах закону. Під час зупинки транспортного засобу у інспектора поліції були відсутні докази вчинення позивачем правопорушення та передбачена законом підстава для зупинки транспортного засобу, тобто інспектор поліції лише припускав про можливу причетність позивача до скоєння правопорушення.
На відеозаписі, долученому відповідачем до матеріалів справи , процедура розгляду поліцейським адміністративного матеріалу не зафіксована в повному обсязі , а міститься лише запис роз'яснення та проголошення позивачу його прав та обов'язків під час складання постанови. Також не зафіксоване вчинення позивачем будь-якого правопорушення.
Таким чином, доказів що ОСОБА_1 було вчинено правопорушення та з цих підстав позивача було зупинено працівниками поліції суду не було надано.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, є не доведеним, тому позовні вимоги суд вважає такими, що підлягають до задоволення.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4848229 від 02.10 2021 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 20, 192, 241-246, 286 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову винесену інспектором управління патрульної поліції в Миколаївській області Ісаченко О.М. серії ЕАО № 4848229 від 02.10.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 425 грн.
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Арбузинського
районного суду О.М. Кірімова