Справа № 466/11163/21
про відмову у видачі судового наказу
24 листопада 2021 року м. Львів
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Глинська Д.Б., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію, -
19 листопада 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" звернулося в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 24 684,92 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Вивчивши заяву про видачу судового наказу, вважаю, що необхідно відмовити у видачі судового наказу, виходячи з наступного.
Як вбачається з поданих матеріалів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" просить стягнути заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 24 684,92 грн. з ОСОБА_1 зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, з долученої Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" довідки №1600307007 з місця проживання про склад сім'ї вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 є співвласниками та зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , та окрім вказаних співвласників за згаданою вище адресою зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Крім цього, заявником не надано жодних доказів про те, що саме боржник ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 отримала одноосібно дані послуги.
Відповідно до ст.322 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 5 ч.2 ст. 5 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Частина 3 ст. 156 ЖК України покладає на членів сім'ї власника будинку (квартири) обов'язок дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири) та брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.
Отже, відповідно до зазначеної норми та за змістом Закону України «Про житлово - комунальні послуги» зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов'язані вносити плату за їх використання.
Дані обставини перешкоджають розгляду заяви по суті та видачі судового наказу.
Пунктом 9 Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» передбачено, що питання наявності спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
Відповідно до п. 10 вищевказаної Постанови норми ЦПК України не передбачають можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки він видається лише за умови безспірності вимог.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Таким чином, із заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається виникнення права грошової вимоги на заявлені до стягнення суми заборгованості, а тому у видачі судового наказу належить відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. п. 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Виходячи з наведеного, вважаю, що слід відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 163, 165, 166 ЦПК України,-
відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.2 ст.164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Копію ухвали направити заявнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" на адресу, зазначену у заяві про видачу судового наказу.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення) через Шевченківський районний суд м. Львова.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.
Суддя: Д. Б. Глинська