Справа № 457/1412/21
провадження №3/457/685/21
16 листопада 2021 року м. Трускавець
Суддя Трускавецького міського суду Марчук В.І., розглянувши матеріали справи, які надійшли від відділення поліції № 2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , водія ТОВ «Канзас», за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП,-
02.11.2021 року о 07 год. 40 хв. у м. Трускавець по вул. Сагайдачного водій автобуса БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів за маршрутом Стебник-Східниця та перевозив на троє пасажирів більше, ніж передбачено технічними характеристиками транспортного засобу, чим порушив п.п. 8 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1003 від 20.09.2021 року.
Правопорушник у судовому засіданні вину свою не визнав. Пояснив, що він є водієм автобуса. Про існуючі введені у зв'язку з карантином обмеження йому відомо, однак, перевозячи людей, він стежив за дорожньою обстановкою, тому, можливо, у салон автобуса зайшло більше людей, аніж це передбачено технічними характеристиками. Крім цього, він з розумінням ставиться до людей, адже ранішнім рейсом, як правило, його пасажири їдуть на роботу.
Дослідивши матеріали: протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення, суддя прийшов до висновку, що в діях особи відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 44-3 КупАП.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Частиною 2 ст.7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 44-3 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Так, відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, які і є відповідними правилами, відповідальність за які передбачена, серед іншого, диспозицією ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України, яка регулює карантинні обмеження у випадку зарахування адміністративно-територіальної одиниці до «червоного» рівня епідеміологічного рівня небезпеки вбачається, що забороняється здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб. Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням пасажирами під час перевезення засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Тобто вказана норма постанови Кабінету Міністрів України свідчить про те, що відповідальність за порушення вимог щодо заборони та обмежень здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, може нести виключно перевізник.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
При цьому, встановлено, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт». Жодних документів, що підтверджують той факт, що ОСОБА_1 є перевізником, до протоколу про адміністративне правопорушення, не надано.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів, встановлено, що дійсно у зв'язку з введенням в Україні карантину з метою запобігання поширенню коронавірусу СOVID-19 було прийнято обмеження, у тому числі, у здійсненні регулярних пасажирських перевезень на міських маршрутах автомобільними транспортними засобами, які здійснюють суб'єкти господарювання керівники відділів, управлінь, комунальних підприємств, установ, організацій усіх форм власності.
Таким чином, склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.44-3 КУпАП, з урахуванням банкетної норми, визначає спеціального суб'єкта суб'єкта господарювання.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є: господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Крім того, за правилами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, окрім іншого, показаннями свідків.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема, слід з'ясувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Окрім протоколу про адміністративне правопорушення, жодних належних і допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення не надано.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи викладені в протоколі обставини, докази додані до протоколу, суд вважає необхідним провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 9, 247, 280, 283, 284, 289 КУпАП, суд, -
Провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу в його діях адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду впродовж 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: В. І. Марчук