Справа № 147/1/21
Провадження № 1-кп/147/37/21
іменем України
29 листопада 2021 року смт. Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
із секретарем ОСОБА_2
за участі:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тростянець кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020025300000043 від 15.11.2020 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого:
10.01.2007 Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 125 , ст. ст. 70, 76 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки;
14.04.2009 Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді штрафу 850 грн.;
08.12.2010 Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки;
08.12.2011 Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 1 року позбавлення волі, приєднано покарання за вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 08.12.2010 і остаточно призначено покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 20.07.2017 по відбуттю строку покарання,-
по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності востаннє 08.12.2011 Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 1 рік 6 місяців, відповідно до ст. 89 КК України судимість не погашена і не знята, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин.
Так, 14.11.2020 близько 14.00 год., у ОСОБА_4 , який перебував поряд із житловим будинком АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_6 , раптово виник умисел на вчинення крадіжки. Тому, ОСОБА_4 умисно, з метою крадіжки чужого майна, переслідуючи корисливі мотиви, повторно, таємно, тобто непомітно для господаря та сторонніх осіб, шляхом вільного доступу зайшов на подвір'я житлового домогосподарства, яке розташоване за вищевказаною адресою, де побачив біля вхідних дверей у житловий будинок та викрав алюмінієвий бідон, ємністю 40 л., вартість якого відповідно до висновку експерта Вінницького відділення КНДІСЕ №7744/20-21 від 23.11.2020, станом на час вчинення крадіжки, складає 390,50 грн. Викраденим бідоном ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд, а саме продав його гр. ОСОБА_7 , якій не було відомо, про крадіжку. Своїми діями ОСОБА_4 заподіяв потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 390,50 грн.
Таким чином, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, тобто - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України визнав повністю та надав покази, якими підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення. Крім того, просив не досліджувати докази та не допитувати свідків у зв'язку з визнанням вини.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції. Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 , підтримав позицію підзахисного, просив при призначенні покарання урахувати те, що обвинувачениий щиро розкаявся.
Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти розгляду справи за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.
Потерпіла в судове засідання не з'явилась, раніше у заяві від 26.04.2021 року повідомляла про неможливість участі у зв'язку зі станом здоров'я.
Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.
Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справах « Леонід Лазаренко проти України» від 28.10.2010 року та «Боротюк проти України» від 16.12.2010 року, зазначено, що «ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (див. рішення у справі «Сейдович проти Італії»)» (пункти 52 та 80, відповідно).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які обвинуваченим не оспорюються, зміст даної статті обвинуваченому роз'яснено.
За таких обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, доведена у повному обсязі та суд кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.
Так, згідно ст. 12 КК України діяння, передбачені ч. 2 ст. 185 КК України є нетяжким злочином.
Судом також, встановлено, що ОСОБА_4 раніше судимий, покарання відбув повністю, перебуває на обліку у лікаря нарколога, на обліку у лікаря психіатра не перебуває. Згідно довідки характеристики, за місцем проживання характеризується формально позитивно.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання є рецидив злочинів.
Суд приймає до уваги особу обвинуваченого, тяжкість скоєного ним злочину, його щире каяття, яке виразилось в тому, що винний повністю усвідомив неправильність своїх дій та щиро шкодує про вчинене, обставину, яка обтяжує покарання та матеріали досудової доповіді.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує його відношення до вчиненого, визнання своєї провини в повному обсязі, дані про особу обвинуваченого, тяжкість злочину, відсутність претензій у потерпілої, вважає можливим його виправлення без ізоляції від суспільства. З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про необхідність обрати йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі та звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України із застосуванням обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
Цивільний позов не заявлявся.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався, підстави для його обрання відсутні.
Судові витрати по справі, що складаються з витрат за проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 326 грн. 88 коп. - стягнути з обвинуваченого.
Долю речових доказів вирішити в прядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 314, 369-371, 373, 374, 475 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 (два) роки із покладенням на нього обов'язків, передбачених п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 326 грн. 88 коп. (триста двадцять шість грн. 88 коп.)
Скасувати арешт на майно, накладений на підставі ухвали слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 17.11.2020.
Речові докази: алюмінієвий бідон ємністю 40 л., що передано на зберігання ОСОБА_6 - залишити її, як власниці.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1