Справа №752/24000/21
Провадження № 2/752/9394/21
Іменем України
26.11.2021 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Потапенко Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживача фінансових послуг, визнання припиненим кредитного договору та списання кредиторської заборгованості,
в жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «АЛЬФА-БАНК» про захист прав споживача фінансових послуг, визнання припиненим Кредитного договору №490016627 від 28.11.2006 р. та списання кредиторської заборгованості.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 26 листопада 2006 року між ВАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №4900016627, відповідно до якого позивач отримав кредит у розмірі 29552,48 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Позивач зазначає, що нарахування Банком відсотків за прострочений кредит та штрафів за прострочення за кредитом (пені) після 28 серпня 2009 року є протиправним та суперечить вимогам ст. 1048, 1050 ЦК України. Свої вимоги обґрунтовує тим, що виконавче провадження з примусового виконання судового наказу №2н-207/2009 від 28.08.2009 р., виданого Шахтарським міськрайонним судом Донецької області станом на сьогодні є завершеним в зв'язку з виконанням рішення.
01.10.2021 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.
На момент розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження не подавав.
На підставі положень ст.ст.274-279 ЦПК України розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, на підставі наданих доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26 листопада 2006 року між ВАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №4900016627, відповідно до якого позивач отримав кредит у розмірі 29552,48 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Шахтарським міськрайонним судом Донецької області 28.08.2009 р. видано судовий наказ №2н-207/2009 та стягнуто з ОСОБА_1 достроково заборгованість за кредитним договором №4900016627 на користь Банку в розмірі 215 313,72 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитом звернуто стягнення шляхом на автомобіль HONDA ACCORD 2006, д.н.з. НОМЕР_1 (№ кузову НОМЕР_2 ), що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом його продажу з укладенням від імені ОСОБА_1 угод щодо оплатного відчуження в будь-який спосіб з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ, отриманням витягів з державного реєстру прав власності, а також надання АТ «Альфа-Банк» всіх необхідних повноважень для здійснення такого відчуження..
В рамках примусового виконання Судового наказу №2н-207/2009 від 28.08.2009 року було відкрито виконавче провадження №35652029 від 10.12.2012 року, що перебувало на виконанні в Соборному відділі державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області.
Судом встановлено, що виконавче провадження №35652029 від 10.12.2012 року завершено на підставі Постанови про закінчення виконавчого провадження від 18.02.2019 року на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до постанови від 18.02.2019 р. про закінчення виконавчого провадження №35652029, суд встановив, що 09.10.2018 р. було проведено електронні торги з реалізації автотранспортного засобу - автомобіля марки HONDA, модель: ACCORD, рік випуску 2006, № кузова/шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_1 , (лот № 303591), що належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ), за стартовою ціною 130 000,00 грн. Учасники зі стартовою ціною погодились.
Згідно протоколу проведення електронних торгів №361590 від 09.10.2018 р. переможцем електронних торгів по реалізації арештованого рухомого майна - автомобіля марки HONDA, модель: ACCORD, рік випуску 2006, № кузова/шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_1 , (лот № 303591), що належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ), визнано ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Ціна продажу складає 221 000,00 грн. (двісті двадцять одна тисяча грн. 00 - коп.), які після всіх необхідних відрахувань, були перераховані 19.10.2018 р. у повному обсязі в сумі 209 950,00 грн. на депозитний рахунок Соборного відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області.
Відповідно, по факту реалізації заставленого майна, керуючись вимогами п. 15 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження з примусового виконання судового наказу №2н-207/2009 від 28.08.2009 р., виданого Шахтарським міськрайонним судом Донецької області, закінчено.
Суд також встановив, що 03 листопада 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем було вчинено виконавчий напис №5547 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 8775,48 доларів США та за вчинення виконавчого напису 1500,00 грн., що виникла по Кредитному договору № 490016627 від 29 листопада 2006 р.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року у справі №752/1071/21, вищевказаний виконавчий напис №5547 було визнано таким, що не підлягає виконанню.
За змістом ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 ст.76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як визначено в ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Виходячи зі змісту ст.ст. 526, 599 ЦК України, зобов'язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.
Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.(ст.576 ЦК України)
Згідно з ст.585 ЦК України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, установлених законом.
Якщо предмет застави відповідно до договору або закону повинен перебувати у володінні заставодержателя, право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Якщо таке передання було здійснене до укладення договору застави, право застави виникає з моменту його укладення.
Відповідно до ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
В силу положень ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно дост.591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.
На підставі ст.593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
В даному випадку Банк реалізував своє право на звернення стягнення на предмет застави в зв'язку з неналежним виконанням позивача своїх зобов'язань за кредитним договором, звернувши стягнення на транспортний засіб позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Разом з тим, в силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до положень абзацу 2 та 3 пункту 17 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, і не надає права на нарахування, і отримання відсотків за кредитним договором.
Верховний Суд у своїй постанові від 14.02.2018 № 564/2199/15-ц (провадження №61- 2404св18) зазначив, що згідно з ст.611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків після дати направлення вимоги про дострокове повернення кредиту.
Пунктом 91 Постанови Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) передбачено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження 14-154цс18), наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.
Як вбачається зі змісту Постанови Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №500/4127/16-ц (провадження №61-22142св18), правильним є висновок про те, що основне зобов'язання за кредитним договором виконано у зв'язку з повним виконанням судового рішення про дострокове стягнення з боржників всієї суми заборгованості за цим договором.
Тобто, відповідач, звернувшись до суду з заявою про дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором змінив строки виконання зобов'язань, а отже з моменту видання Шахтарським міськрайонним судом Донецької області, договір, укладений між сторонами припинив свою дію.
Натомість, як встановлено судом, АТ «Альфа-Банк» після закінчення строку дії договору продовжує нараховувати проценти за користування кредитними коштами та нараховує штрафні санкції у виді пені, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, та не спростовано відповідачем.
Позивач звернувся до АТ «Альфа-Банк» з письмовою вимогою про списання неправомірно нарахованої суми заборгованості, однак, листом від 16.08.2021 р. Банк повідомив позивача про відсутність підстав для списання заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Європейський суд з прав людини, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine); «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоби його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення від 10 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland) (рішення від 16 серпня 2013 року у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine).
У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.
Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог, їх доведеність, з огляду на що позов підлягає задоволенню, з метою захист прав позивача від подальшого їх порушення з боку АТ «Альфа-Банк» в частині можливості подальшого нарахування безпідставної заборгованості за відсотками та штрафними санкціями та можливості її нарахування та стягнення у будь-який спосіб після закінчення строку дії договору.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», про захист прав споживача фінансових послуг, визнання припиненим Кредитного договору №490016627 від 28 листопада 2006 року та списання кредиторської заборгованості задовольнити.
Визнати таким, що припинив свою дію, Кредитний договір №490016627 від 28 листопада 2006 року з 28 серпня 2009 року, тобто з моменту отримання Акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК» (код ЄДРПОУ: 23494714) судового наказу №2н-207/2009 від 28.08.2009 року, виданого Шахтарським міськрайонним судом Донецької області про дострокове стягнення заборгованості.
Зобов'язати Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» (код ЄДРПОУ: 23494714) здійснити перерахунок та списати з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) всю суму неправомірно нарахованого боргу за період з 28 серпня 2009 року по момент ухвалення рішення суду, згідно Кредитного договору №490016627 від 28 листопада 2006 року, що припинив свою дію з 28 серпня 2009 року.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: