Справа № 752/14025/19
Провадження № 2/752/1121/21
Іменем України
03.11.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.
за участю секретаря - Луценко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, -
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Позов обґрунтовано тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25.12.1999 укладено шлюб. Від шлюбу народились діти: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час шлюбу було нажито спільне майно, а саме: іпотечну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску. Зазначена іпотечна квартира була оформлена на чоловіка позивача ОСОБА_2 . Повна вартість квартири 106000 доларів США. На момент подачі даної позовної заяви сплачено 2/3 частини іпотечної квартири. Крім того, позивач зазначає, що їй відомо, що відповідач входить до учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Бірманія» та брав участь в утворенні статутного капіталу в сумі 250000,00 грн та являється засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефі-агро».
Враховуючи викладене, позивач просить поділити спільне майно подружжя, яке є об'єктом спільної сумісної власності визнавши: за ОСОБА_1 , право особистої власності Ѕ ідеальної частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; право особистої власності Ѕ ідеальної частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; право власності на Ѕ ідеальну частину легкового автомобіля марки Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 ; 50% частки від отриманого доходу від підприємницької діяльності здійсненою ОСОБА_2 ; судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Шкірая М.І. від 12.07.2019 відкрито провадження по справі та постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Згідно Розпорядження керівника апарату Голосіївського районного суду м. Києва № 400 від 04.06.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
У червні 2020 року справа надійшла в провадження судді Голосіївського районного суду м. Києва Мазура Ю.Ю.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Будь-яких заяв та клопотань до суду не надала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Надав до суду відзив на позовну заяву.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» в судове засідання не з'явилося, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, свого представника до суду не направили. Надали пояснення, в якому просили відмовити в задоволенні позовних вимог щодо поділу іпотечної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25.12.1999 року укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Луганської міської ради 25.12.1999, про що зроблено відповідний актовий запис № 1054.
Від шлюбу у сторін народилось троє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Луганської міської ради від 27.09.2000, про що зроблено актовий запис № 992, донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 17.10.2014, про що зроблено актовий запис № 2562, донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 17.10.2014, про що зроблено актовий запис № 2561.
Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами під час перебування у шлюбі сторонами набуто наступне майно: іпотечну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Верховний Суд України в постанові від 27.03.2019 по справі № 331/8757/14-ц зазначив, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, алей той факт, що джерелом його набуття були спільні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Відповідач зазначає, що житлова квартира АДРЕСА_3 була придбана за кредитні кошти на підставі договору кредиту № 0007/2002 від 28.02.2002, укладеного відповідачем з Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» «Луганське регіональне управління Держмолодьжитла».
На підтвердження зазначеного відповідач надав лист Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» «Луганське регіональне управління Держмолодьжитла» № 01/648 від 10.12.2019. адресованого відповідачу, в якому зазначено, що існує прострочена заборгованість за договором укладеним між ОСОБА_2 та Луганським регіональним управлінням Держмолодьжитло від 28.02.2002 № 0007/2002.
Проте, суд зауважує, що відповідач на підтвердження зазначеного не надав належних та допустимих доказів, а саме договору кредиту № 0007/2002 від 28.02.2002.
Як вбачається з матеріалів справи, житлову квартиру АДРЕСА_4 було придбано частково за кредитні кошти на підставі кредитного договору №А0602 від 11.01.2018, укладеного відповідачем з ПАТ «Кредобанк». Позивач на забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед ПАТ «Кредобанк» уклала договір поруки.
Відповідач зазначив, що частково вартість зазначеної квартири була сплачена за рахунок особистих коштів відповідача, які він зняв 28.12.2017 з депозитного рахунку в АТ «Укрексімбанк» 11539,83 доларів США та 11.01.2018 з депозитного рахунку в АТ «ПУМБ» 594905,07 грн.
Суд зауважує, що відповідач на підтвердження зазначеного не надав належних та допустимих доказів, а саме щодо зняття відповідачем з депозитних рахунків в установах банку решти суми коштів та не звертався до суду з клопотанням про витребування зазначеної інформації.
Крім того, судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що в квартирі АДРЕСА_4 проживає позивач, відповідач та їх спільні діти.
Суд зауважує, що ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження джерелопоходження та надходження коштів для купівлі спірного нерухомого майна, тому можна дійти висновку про недостатність та неналежність доказування відповідачем факту відношення майна, що є предметом спору, до спільної сумісної власності подружжя.
Щодо поділу автомобіля Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, суд зазначає наступне.
Згідно свідоцтва серії НОМЕР_8 про реєстрацію транспортного засобу Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 02.03.2013 зареєстровано на ОСОБА_2 .
Ринкова вартість автомобіля складає 509980,00 грн, що підтверджується копією оголошення з мережі Інтернет про продаж аналогічного автомобіля.
У відзиві відповідач зазначив, що вбачає за можливе сплатити позивачу компенсацію 50% вартості автомобіля та визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль.
Домовленостей про порядок користування вказаним автомобілем передбачених ч. 1 ст. 66 СК України між сторонами досягнуто не було.
Суд приходиться до висновку, що поділ зазначеного автомобіля необхідно здійснити шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі Ѕ вартості авто, що підлягає поділу.
Щодо позовної вимоги про стягнення 50% частки від отриманого доходу від підприємницької діяльності здійсненою ОСОБА_2 на користь позивача, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, відповідач не є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується роздруківкою з пошукової системи Єдиного державного реєстру по ідентифікаційному номеру відповідача, а є найманим працівником. Працює на посаді Генерального директора ТОВ «Компанія Ефективні Інвестиції».
Твердження позивача про участь відповідача в якості учасника в ТОВ «ЕФІ-АГРО» та ТОВ «БІРМАНІЯ» не підтверджує підприємницьку діяльність відповідача.
Дивіденди від участі відповідача у вищевказаних товариствах відповідач не отримував, що підтверджується копіями довідок вих. № 11 від 10.12.2019 та № 10/12 від 10.12.2019.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем наявності у відповідача доходу від підприємницькою діяльності.
У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).
Відповідно до положень частини першої та шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина четверта статті 65 СК України).
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року № 6-486цс16 та постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року справа № 444/848/16-ц (провадження № 61-33882св18).
Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із положеннями статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Статтею 79 ЦПК України визначено що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до вимог статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Аналізуючи наведенні вище норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки суд прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині, то відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, судові витрати підлягають розподілу на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) право особистої приватної власності на Ѕ ідеальну частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) право особистої приватної власності на Ѕ ідеальну частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_10 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 ) право особистої приватної власності на автомобіль Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_10 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) в порядку поділу спільного майна подружжя грошову компенсацію Ѕ вартості автомобіля Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 в розмірі 254990 (двісті п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн 00 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_10 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: Ю.Ю.Мазур