Справа № 752/12420/19
Провадження № 2/752/1066/21
Іменем України
30.09.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва
головуючого судді Мазур Ю.Ю.
секретаря Воробйовим І.О.,
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів, штрафу та пені за прострочення сплати аліментів, -
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів, штрафу та пені за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27.10.2003 року у справі про стягнення аліментів на утримання дитини, відповідач повинен сплачувати на утримання дитини аліменти у розмірі ј частини зі всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 15.10.2013. Відповідно до розрахунку державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції Лазаревої А.І. станом на 29.05.2019 за період з лютого 2008 року по травень 2019 року заборгованість по аліментам складає 194669,62 грн. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції Лазаревої А.І. від 06.06.2019 на відповідача накладено штраф по заборгованості по несплаті аліментів, яка складає 97334,81 грн.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по виплаті аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 194669,62 грн, штраф за прострочення сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 97334,81 грн, пеню за прострочення сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 194669,62 грн.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08.08.2019 відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач просила задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовної заяви. Зазначив, що відповідача не повідомляли куди і як сплачувати аліменти. Крім того, на підставі виконавчого документу було відкрито виконавче провадження, потім завершено, а потім втрачено. Вважає позовну заяву необґрунтованою.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним позов задовольнити частково, виходячи з наступного.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Однією з засад судочинства, регламентованої п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як встановлено судом, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції м. Києва 19.04.2008 народилась дитина: донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками у вказаному свідоцтві зазначено: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_4 .
Між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 розірвано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданий відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції Сумської області 04.07.2007.
Після розлучення спільна дитина сторін проживає з матір'ю ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 08-1/645 від 11.06.2019.
Голосіївським районним судом м. Києва 27.10.2006 видано виконавчий лист за № 2-4601/6, яким вирішено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини від всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 15.10.2003 до її повноліття.
Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.
Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
На виконання виконавчого листа № 2-4601, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 27.10.2006, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції Лазаревою А.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 7097041.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2009 згідно постанови державного виконавця у виконавчому провадженні № 7097041 було повернено виконавчий документ, а саме виконавчий лист № 2-4601 від 27.10.2006 у зв'язку з тим, що на виконанні у відділі перебуває аналогічний виконавчий документ.
Так, виконуючим обов'язки начальника Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві здійснено перевірку матеріалів виконавчого провадження № 7097041 та відповідною постановою від 10.05.2019 дії державного виконавця щодо завершення виконавчого провадження № 7097041 визнано такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
На підставі зазначеного рішення, постановою старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 10.05.2019 було відновлено виконавче провадження № 7097041 за виконавчим листом № 2-4601.
Відтак, суд звертає увагу, що відсутній факт переривання стягнення аліментів, оскільки виконавчий лист скасований не був, внаслідок чого позивач не був позбавлений обов'язку здійснювати оплату аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п. 3, 4, 8 ст. 74 вказаного Закону України «Про виконавче провадження», розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику.
Спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
На підставі ч.ч. 1, 2 ст.196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Відповідно до розрахунку державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції Лазаревої А.І. станом на 17.02.2017 за період з лютого 2008 року по 16.02.2017 року заборгованість по аліментам складає 130036,45 грн.
Як вбачається з розрахунку державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції Лазаревої А.І. станом на 29.05.2019 за період з лютого 2008 року по травень 2019 року заборгованість по аліментам складає 194669,62 грн.
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції Лазаревої А.І. від 06.06.2019 на відповідача накладено штраф по заборгованості по несплаті аліментів, яка складає 97334,81 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за сплати аліментів № 7097041/10 від 23.10.2019 старшого державного виконавця Голосіївського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Лазаревої А.І. станом на 01.10.2019 заборгованість по аліментах становить 177630,36 грн.
Наявний в матеріалах справи, наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства щодо розрахунку пені, і не спростований відповідачем.
Порядок стягнення аліментів на утримання дітей визначено ст. ст. 194-197 СК України та ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом зазначених норм законодавства розмір заборгованості із сплати аліментів визначається виконавцем. За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
Пунктами 4-6 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час проводиться в межах десятирічного строку, що передував пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Якщо за виконавчим документом, пред'явленим до виконання, утримання аліментів не проводилося у зв'язку з розшуком боржника, стягнення аліментів має здійснюватись за весь період незалежно від установленого десятирічного строку та досягнення повноліття особою, на утримання якої присуджені аліменти.
Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, виконавець: виносить повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників; звертає стягнення на майно боржника; надсилає стягувачу письмове роз'яснення про право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилася з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання та сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці (у випадках, визначених абзацом шостим частини дев'ятої статті 71 Закону, - три місяці), державний виконавець виносить вмотивовані постанови, передбачені пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 Закону, які виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. Виготовлення таких постанов не в автоматизованій системі виконавчого провадження забороняється.
Відповідно до ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Таким чином діючим законодавством передбачено стягнення заборгованості із сплати аліментів не шляхом ухвалення судового рішення, а в межах виконавчого провадження.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права та свободи (ст. 447 ЦПК України).
Виходячи зі змісту вищенаведених законодавчих норм, спір щодо розміру заборгованості за аліментами виникає між стороною виконавчого провадження (стягувачем та/чи боржником) і виконавцем, до компетенції якого законодавець відніс обчислення розміру заборгованості за аліментами.
Стягнення заборгованості за аліментами за рішенням суду сімейне законодавство (ч. 3 ст. 194 СК України) передбачає лише у випадку відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника (ст. 187 СК України).
Таким чином, для стягнення заборгованості за аліментами, які стягуються за рішенням суду, законодавець не вимагає окремого рішення суду про стягнення такої заборгованості, а встановлює порядок її стягнення в межах виконавчого провадження за рішенням суду про стягнення аліментів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006, передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України, неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
Перевіряючи поданий стороною позивача розрахунок пені за прострочення слати аліментів за період часу з січня 2008 року по вересень 2020 року, враховуючи правові позиції Великої Палати Верховного Суду наведені в постанові від 25 квітня 2018 року по справі № 572/1762/15-ц, судом встановлено, що оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи положення ст. 13 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки пені у розмірі 177630,36 грн.
При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Провило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різнитись.
Тобто неустойка (пеня) за один місяць обчислюється так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен з прострочених платежів (за кожен місяць).
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи №6-1477цс15, яка в силу ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, згідно із частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Нарахування індексації здійснюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому Держкомстат обнародував (опублікував в офіційних періодичних виданнях) індекс інфляції. При цьому в поточному місяці (до 10 числа) опубліковуються індекс інфляції за попередній місяць.
Враховуючи вищевикладене та з урахуванням позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеній в ухвалі, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме сума заборгованості складає 177630,36 грн, штраф за прострочення сплати аліментів складає 97334,81 грн, пеня за прострочення сплати аліментів складає 177630,36 грн.
Частиною1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З матеріалів справи вбачається, що правова допомога надавалася позивачу адвокатом Семеню Костянтином Володимировичем (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 2989 від 21.06.2007) на підставі Договору про надання правової допомоги № 165/20 від 28.10.2020 р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .
Згідно додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 165/20 від 28.10.2020 встановлений гонорар.
Згідно Акту-прийому виконаних робіт від 25.05.2021 сторони підтвердили роботи (послуги), що виконані виконавцем згідно Договору та підлягають оплаті.
В матеріалах справи наявні дублікати квитанцій № Р24А823888726А93580 від 28.10.2020 на суму 3000,00 грн, № Р24А852891140А08757 від 05.02.2021 на суму 3015,08 грн, № Р24А883277235А57082 від 22.05.2021 на суму 2000,00 грн, № Р24А879365605А44327 від 11.05.2021 на суму 6000,00 грн, № Р24А889862465А33696 від 18.06.2021 на суму 2000,00 грн № Р24А895582139А31081 від 14.07.2021 на суму 2000,00 грн, № Р24АР24А911656987А83078 від 28.09.2021 на суму 2000,00 грн, № Р24А1650354523С0688 від 27.10.2021 на суму 2000,00 грн за надання правової допомоги по договору № 165/20 від 28.10.2020.
Таким чином, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 22015,00 грн.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі грн.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів, штрафу та пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) заборгованість по виплаті аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 177630 (сто сімдесят сім тисяч шістсот тридцять) грн 36 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) штраф за прострочення сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 97334 (дев'яносто сім тисяч триста тридцять чотири) грн 81 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) пеню за прострочення сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 177630 (сто сімдесят сім тисяч шістсот тридцять) грн 36 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 22015 (двадцять дві тисячі п'ятнадцять) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ю.Ю. Мазур