Справа № 727/7547/21
Провадження № 2/727/2282/21
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ
12 жовтня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :
головуючого - судді Слободян Г.М.
за участі:
секретаря судового засідання Івасишин О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), інтереси якої представляє адвокат Венерська Г.І. до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ); третя особа, що не заявляє самостійних вимог - служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав, -
Стислий виклад обставин позову. Позивач звернувся в суд з позовною заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування позовних вимог, посилається на те, що рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 18.12. 2012 року шлюб між нею та ОСОБА_2 було розірвано; позивач після розірвання шлюбу залишила дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 . Вказує, що в шлюбі народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка після розірвання шлюбу залишилась жити з нею.
Аргументує вимоги і тим, що з моменту розірвання шлюбу, ОСОБА_2 , як батько ніяким чином не цікавиться життям доньки, не проявляє бажання зустрічатись з дочкою, ніяким чином не піклується про дитину; не цікавиться успіхами у навчанні доньки та станом її здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини та не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. На її думку, ОСОБА_2 створились умови, які шкодять інтересам дитини. Вказує, що усі питання відносно виховання малолітньої ОСОБА_3 вона змушена вирішувати самостійно без участі та підтримки з боку батька, так як дитина проживає разом з нею і знаходиться на її повному утриманні.
Зазначає, що з січня 2019 року по серпень 2020 року дитина навчалась у НВК «Берегометська гімназія», та за час навчання, батько не цікавився дитиною, жодного разу не телефонував класному керівникові, не відвідував доньку у школі. Стверджує, що не зловживає спиртними напоями, працює, приділяє належним чином увагу дитині, матеріально її забезпечує та належним чином піклується про медичний догляд та лікування дитини.
Вважає, що батько, відповідач ОСОБА_2 самоусунувся від батьківського обов'язку та відсутність матеріального забезпечення дитини зі сторони батька суттєво обмежує права дитини на достатній рівень життя, необхідний для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Окрім наведеного, мотивує доводи заявленого позову і тим, що вихованням та утриманням доньки ОСОБА_3 , на даний час займається цивільний чоловік ОСОБА_1 громадянин Королівства Нідерланди - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якого ОСОБА_3 вважає своїм батьком. При цьому, звертає увагу, що ОСОБА_2 , зловживає спиртними напоями, чим створює неприйнятне для дитини середовище та оточення і травмування нестійкої дитячої психіки. Батько дитини ОСОБА_2 надав згоду на подальше усиновлення його малолітньої доньки - ОСОБА_3 , громадянином Королівства Нідерландів ОСОБА_4 , що підтверджується нотаріально завіреною заявою ОСОБА_2 від 21 липня 2021 року.
Позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його малолітньої доньки - ОСОБА_3 , 2010 року народження.
Рух справи та позиція сторін
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25.08.2021 року відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10.09.2021 року закрито підготовче провадження
Позивач ОСОБА_1 та в її інтересах представник, адвокат Венерська Г.І. у судове засідання не з'явилися, подавши заяву про розгляд справи без участі позивача та представника, позовні вимоги підтримані в повному обсязі, які просять задовольнити..
Відповідач копію ухвали про відкриття провадження разом із копією позовної заяви та додатків до неї; відзив на позов не подавав, заяв та клопотань не надсилав. У судове засідання відповідач ОСОБА_2 , будучи повідомленим про день, час і місце розгляду справи не з'явився, суду відомостей про поважність причини неявки не повідомив.
Представником третьої особи Служби у справах дітей Чернівецької міської ради Никитенко І. в суд скеровано лист про розгляд справи за відсутності представника.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.
Суд, виходячи з даних вимог закону, вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважає на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.97 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4,7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судом встановлено наступні обставини та перевірені доказами
Відповідно до Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 18 грудня 2012 року по справі № 2-858/12, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.12,13);
Свідоцтво про народження ОСОБА_3 свідчить, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 ; запис про її народження зафіксований за № 1664 від 09.08.2020 року; батьками ОСОБА_1 є сторони - мати ОСОБА_1 та батько - ОСОБА_2 , громадяни України (а.с.14, 15, 8-11);
ОСОБА_1 08.05.2014 року змінила прізвище на ОСОБА_1 , про що зроблено актовий запис № 22, що вбачається з свідоцтва про зміну імені (а.с. 16);
За дослідженим розрахунком заборгованості зі сплати аліментів (а.с. 17) Першого відділу ДВС у м. Чернівці свідчить про те, що боржника ОСОБА_2 встановлено загальний борг по виплаті аліментів станом на 01.07.2021 року становить 59510,20 грн., а з моменту відкриття провадження виконавцем по несплаті аліментів - 57398,70 грн. (а.с. 17,18);
Згідно характеристики з дошкільного навчального закладу № 4 від 05.11. 202зр. Дитина ОСОБА_3 характеризується позитивно. В характеристиці зазначено, що за період відвідування дошкільного закладу, видно, що вихованням дитини займається мати, яка цікавиться розвитком доньки відвідує батьківські збори та свята (а.с. 19);
Аналогічною є і досліджена характеристика з Чернівецької загальної школи І-ІІІ ст. № 4 від 09.11. 2020р (а.с. 20) та навчального - виховного комплексу Берегометська гімназія від 16.10. 2020р. (а.с. 21); Позитивно характеризується ОСОБА_3 і за характеристикою Берегометської школи мистецтв ім.. О. Киселиці від 16.10.2020р. (а.с.22);
Позитивно характеризується і позивач ОСОБА_1 за місцем фактичного проживання з дитиною (а.с. 23). ОСОБА_1 не перебуває на обліку в ОКНП ЧОПЛ (а.с. 25); на Д - обліку і в лікаря нарколога за місцем проживання не перебуває (а.с. 26);
За дослідженими даними КНП «Міська дитяча поліклініка», ОСОБА_3 , 2010 року народження для отримання медичної допомоги зверталася у супроводі лише матері ОСОБА_1 (а.с. 31), яка зареєстрована з дитиною в АДРЕСА_3 (а.с.32); ОСОБА_1 є власником вказаного помешкання, що вбачається з дослідженого Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 33) за договором купівлі - продажу від 13.08.2020 року (а.с. 34 - 36).
Відповідно до акту обстеження житлових побутових умов комісією встановлено належні умови проживання ОСОБА_3 (а.с.37);
Згідно Витягу з рішення виконавчого комітету від 25.08. 2021 року № 629/18 Про надання висновків органу опіки та піклування щодо позбавлення батьківських прав, було вирішено надати до суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадянина України ОСОБА_2 батька малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з тим, що він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (а.с. 68);
Відповідно до Висновку органу опіки та піклування від 26.08. 2021 року № 01/02-24/2436 визначено доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв'язку з тим, що він ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини (а.с. 69);
За даними довідки Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України (серія ААА №1164268) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до кримінальної відповідальності не притягувалася, не знятої чи непогашеної судимості і в розшуку не перебуває (а.с.83).
Норми права, застосовані судом.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини суперечить моральним засадам суспільства.
Перелік підстав за яких мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України, серед яких, крім іншого, в пункті 2 зазначено ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Частиною 3 статті 5 СК України передбачено, що держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 № 3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Пункт 16 цієї ж постанови вказує, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Оцінка суду аргументів сторін, доказів.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що батько малолітньої ОСОБА_3 , 2010 року народження - ОСОБА_2 фактично самоусунувся від виконання батьківських обов'язків стосовно своєї доньки, не приймає участі у її вихованні, навчанні та утриманні, не спілкується з дитиною і не цікавиться її життям та здоров'ям, що свідчить про повну байдужість до подальшої долі дитини.
Крім того, ОСОБА_2 подав до компетентних органів нотаріально посвідчену заяву про те, що він не заперечує проти усиновлення в майбутньому його дитини іншою людиною і зміни прізвища доньки; не надає матеріального утримання відносно доньки, має значний розмір заборгованості по аліментах по сплаті на утримання ОСОБА_3 , 2010 року народження.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем, як батьком малолітнього доньки, своїми батьківськими обов'язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким є підхід Верховного Суду в правовому висновку від 18.05.2020 року справа № 215/5867/17.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58). Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками". Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача та суд вважає, що сукупністю досліджених доказів по справі, наданих позивачем, доведено факт ухилення відповідачем ОСОБА_2 від виконання батьківського обов'язку відносно малолітньої своєї доньки ОСОБА_3 , 2010 року народження.
Враховуючи те, що судовий збір сплачений при зверненні до суду сплачений позивачем що підтверджується квитанцією від 09.08.2021 року (а.с.52), суд вважає, що вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 150, 164, 165, 166, 180-183,184,191 СК України, ст. 4, 12, 81, 141, 206, 263-265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -
Заочне рішення по справі.
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) стосовно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такого, що ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), сплачений судовий збір у розмірі 908 грн.00 коп. документально підтверджений квитанцією від 09.08.2021 року (а.с.52),
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці або безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 12.10.2021 року
Суддя Слободян Г.М.