Єдиний унікальний номер 725/5118/21
Номер провадження 2/725/900/21
17.11.2021 року. Першотравневий районний суд м.Чернівці
в складі:
головуючої судді Вольської-Тонієвич О.В.
при секретарі Демчук О.М.,
за участю:
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки - адвоката Вишневського П.В.,
відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гурського І.Р.,
представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Снігура С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), в інтересах якої діє адвокат Вишневський Павло Володимирович (АДРЕСА_6) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про усунення перешкод в користуванні власністю,-
Позивачка звернулася до Першотравневого районного суду м.Чернівці із вказаним вище позовом.
Посилалась на те, що спільно з дочкою ОСОБА_5 є співвласником квартири АДРЕСА_2 .
Власниками сусідньої квартири АДРЕСА_3 у вказаному будинку є відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
У спільному користуванні мешканців зазначених квартир перебувають веранда ІІ площею 9,00 кв.м. та балкон площею 10,3/3,10кв.м.
У березні 2021 року відповідачі без жодного дозволу влаштували на балконі перегородку, яка зачиняється на ключ. За перегородкою відповідачі утримують собаку, яка лякає її онучку. Крім того, собака справляє природні потреби на балконі, чим створює антисанітарію.
На її неодноразові прохання демонтувати перегородку, відповідачі жодним чином не реагують. З цього приводу вона зверталася із заявами до Департаменту ЖКГ Чернівецької міської ради та Чернівецького районного управління поліції. Однак відповідачі відмовляються вчиняти будь-які дії по відновленню її порушеного права на користування спільним майном, у зв'язку із чим вона змушена звернутись до суду із даним позовом.
Просила зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні спільним балконом площею 10,3/3.10 кв.м. квартир АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2 , шляхом демонтування перегородки та стягнути з відповідачів понесений судовий збір у розмірі 908грн.
01.10.2021 представники відповідачів - адвокати Снігур С.В. та Гурський І.Р. подали до суду відзиви на позовну заяву.
Посилались на те, що дійсно, у спільному користуванні сторін є веранда площею 9,0кв.м. та балкон, площею 10,3/3,10кв.м.
Однак їхні довірителі жодним чином не перешкоджають позивачу у користуванні балконом, оскільки перегородку (хвіртку) встановлено тільки для власної безпеки безпосередньо перед їхньою квартирою, вхід до якої знаходиться у самому кінці балкону.
Крім того, не відповідають дійсності ті обставини, що хвіртка зачиняється на ключ та балкон використовується для утримання собаки, так як жодних доказів на підтвердження вказаного позивачкою не надано.
Оскільки влаштована відповідачами перегородка (хвіртка) нікому не заважає та ТОВ «Єврокомунбуд» (балансоутримувач) не заперечує щодо її наявності, просили у задоволені позову відмовити.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Вишневський П.В. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Позивачка ОСОБА_1 підтвердила викладені у позові обставини. Окрім того пояснила, що встановлена відповідачами перегородка перешкоджає їй повноцінно користуватися балконом, зокрема вивішувати після прання білизну.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представники адвокати Снігур С.В. та Гурський І.Р. заперечували щодо задоволення позову, з підстав викладених у відзивах.
Відповідачі пояснили, що вони дійсно встановили хвіртку на балконі через те, що є людьми похилого віку, а тому побоюються за власну безпеку. Хвіртка влаштована перед їхньою квартирою, вхід у яку знаходиться у самому кінці балкону. У них дійсно є собака, який час від часу виходить на прогулянку на балкон, але він нікого не лякає та ні на кого не кидається.
Вважають, що вони не створюють будь-яких перешкод у користуванні позивачці та членам її сім'ї балконом, оскільки хвіртка на ключ не зачиняється, у зв'язку із чим ОСОБА_1 має змогу вільно пересуватися по балкону та користуватися ним. Просили у задоволені позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, а також покази свідка ОСОБА_5 , дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Так, судом встановлено, що власниками квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.14-16).
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 (а.с.25).
Згідно поповерхового плану, квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_3 знаходяться на другому поверсі багатоквартирного житлового будинку та у загальному користуванні мешканців знаходяться веранда та балкон (а.с.4-7).
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановили на балконі перегородку (хвіртку).
Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч.2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
За змістом частин першої, другої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Підставою для подання позову згідно з цією нормою є вчинення третьою особою перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.
Право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення із застосування наслідків, у тому числі знесення чи усунення інших перешкод у користуванні майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, яке власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом факту існування перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 300/690/16-ц (провадження № 61-2382св18).
Із матеріалів позовної заяви та пояснень позивачки вбачається, що встановлена відповідачами перегородка порушує її право власності на користування спільним майном, зокрема вона позбавлена права вільно пересуватися по балкону, вивішувати після прання білизну, тощо.
У матеріалах справи наявні фотосвітлини, на яких зафіксовано розташування перегородки (хвіртки), зокрема із них вбачається, що хвіртка обладнана замком. Хвіртка розділяє балкон таким чином, що більша його частина знаходиться у користуванні відповідачів (а.с.34, 52-54, 67-68).
З метою захисту свого порушеного права, відповідачка неодноразово зверталася із відповідними заявами до балансоутримувача ТОВ «Єврокомунбуд», Департаменту житлово-комунального господарства та Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області (а.с.17,18,21,22-24).
25.03.2021 директором ТОВ ТОВ «Єврокомунбуд» винесено припис щодо демонтування перегородки, яка влаштована на балконі спільного користування до 01.04.2021. Однак відповідачка ОСОБА_6 відмовилась отримати припис, посилаючись на погане самопочуття, після оперативного втручання (а.с.19).
Згідно листа Департаменту житлово-комунального господарства від 08.04.2021, виходом на місце за адресою АДРЕСА_4 встановлено, що власниками квартири АДРЕСА_3 на балконній галареї спільного коритування самочинно влаштовано дерев'яну перегородку (хвіртку), яка зачиняється ключем. Рекомендовано звернутися до суду із відповідним позовом(а.с.20).
Таким чином, з наведеного слідує, що позивачка перед звернення до суду із даним позовом використала усі відомі їй способи захисту, однак бажане не дало свого результату та незручності створені відповідачами усунуті не були.
Факт існування перешкод у користуванні власністю підтвердила в судовому засіданні й свідок ОСОБА_5 , яка пояснила, що вона разом із матір'ю (позивачкою) є співвласниками квартири АДРЕСА_2 . Разом із нею за вказаною адресою проживає і її малолітня донька. Влаштована відповідачами перегородка (хвіртка) порушує їх право власності, так як вони не мають змоги повноцінно користуватися балконом. Хвіртка зачиняється на ключ, який є лише у відповідачів. Більше того, мешканці квартири АДРЕСА_3 за перегородкою утримують собаку, яка гавкає та лякає дочку.
Поряд із цим, суд не бере до уваги надані відповідачами заяву мешканців квартир АДРЕСА_5 та довідку директора ТОВ «Єврокомунбуд» з приводу того, що вони не заперечують щодо влаштування на спільному балконі хвіртки, оскільки співвласники мають рівні права щодо користування належного їм на праві власності майном, що у даному випадку позбавлена позивачка.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Частиною першою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, проаналізувавши докази надані позивачкою, суд приходить до переконливого висновку про те, що встановлена відповідачами хвіртка порушує її право власності на вільне, безперешкодне користування належним їй на праві спільної сумісної власності майном (балконом), у зв'язку із чим її позов підлягає задоволенню.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як роз'яснив пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі у своїй постанові «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 року при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
У зв'язку із цим, суд вважає, що з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог судові витрати, понесені нею у зв'язку із зверненням до суду з даним позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст.16, 317, 319, 382, ст.369, ст.391 ЦК України, керуючись ст.ст. ст.ст. 1, 2,4, 5, 11, 76-80, 81, 89,141, 241, 247, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні спільним балконом, площею 10,3/3.10кв.м. до квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 демонтувати самовільно встановлену перегородку на вказаному балконі.
Стягнути з ОСОБА_2 (р.н. та РНОКПП невідомі, місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 454грн.
Стягнути з ОСОБА_3 (р.н. та РНОКПП невідомі, місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 454грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці О. В. Вольська-Тонієвич