29.11.2021
Справа № 720/1987/21
Провадження № 2-а/720/26/21
29 листопада 2021 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
за участю секретаря Лупу Д.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Новоселиця адміністративний позов ОСОБА_1 до лейтенанта поліції УПП в Чернівецькій області Бален Андрія Миколайовича та Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до лейтенанта поліції УПП в Чернівецькій області Бален А.М. та УПП в Чернівецькій області про визнання неправомірними дій та скасування рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності посилаючись на те, що 28 вересня 2021 року близько 11 години 00 хвилин, працівник поліції почав його необґрунтовано звинувачувати у перевищенні швидкості в населеному пункті на 33 км/год. В подальшому, незважаючи на зауваження щодо недопустимості фіксування швидкості приладом TruCam в ручному режимі, поліцейський все ж таки виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії ЕАО № 4830838 від 28 вересня 2021 року.
Вказує на те, що зазначена постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки ПДР він не порушував, а доказ в якості заміру його швидкості руху за допомогою приладу TruCam при умові якщо такий замір здійснюється в ручному режимі, а не зі штативу (триноги) є неналежним доказом по справі, оскільки в такому випадку відсоток похибки результатів заміру може бути значно більшим. Поряд із вказаним наголосив, що в оскаржуваній постанові взагалі не наведено жодного доказу його вини, а візуальне спостереження за станом дотримання, норм, стандартів, правил, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг працівниками Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. В іншому ж випадку, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідає принципу верховенства права і містить ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
За вказаних обставин та беручи до уваги те, що працівник УПП в Чернівецькій області притягнув його до адміністративної відповідальності без правових на те підстав, просив скасувати дану постанову та закрити провадження у справі.
Представник відповідачів подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на законність винесеної відносно позивача постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування заперечень зазначає, що оскаржувана постанова, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, є законною, оскільки підставою для її винесення слугувало те, що під час несення служби на 532 км автодороги М-19 в адміністративно територіальних межах Чернівецької області поліцейським Бален А.М. за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС008372) 28 вересня 2021 року було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу марки «Nissan Quashqai», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався в населеному пункті у с. Опришени Чернівецької області зі швидкістю 83 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 33 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України. Зазначений транспортний засіб було зупинено на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», після чого, поліцейський підійшов до водія, попросив пред'явити документи, передбачені пунктом 2.1. Правил дорожнього руху, та встановив особу водія, яким виявився ОСОБА_1 .. Після ознайомлення останнього із його правами та встановлення факту правопорушення, поліцейським Бален А.М. було винесено постанову серії ЕАО № 4830838 від 28 вересня 2021 року за ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено стягнення на позивача в розмірі 340 гривень, до постанови в якості доказу долучено відео, на якому зафіксовано вищезазначений транспортний засіб, водій якого перевищив встановлені Правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму для населеного пункту. Позивача було ознайомлено зі змістом оскаржуваної постанови, однак від отримання її копії він відмовився.
Оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення і розглянула її з дотриманням правил чинного законодавства. Доказів, які б спростовували факт вчинення адміністративного правопорушення та свідчили б про наявність обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем не надано. Твердження позивача про порушення його прав під час розгляду справи не спростовують факту вчинення ним адміністративного правопорушення, і ці недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КпАП України, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення, тобто на місці зупинки транспортного засобу. Водію було запропоновано ознайомитися з наявними доказами вчинення ним адміністративного правопорушення, також йому була надана можливість надавати пояснення стосовно справи, однак жодних клопотань, ні усних ні письмових щодо перенесення розгляду справи не заявляв, що підтверджується наявними у матеріалах справи відеозаписами.
Правильність реалізації у приладі TruCam алгоритму підтверджено результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam, а тому достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред'явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі. Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12. Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі вже не міститься в нормах чинного законодавства України.
Стосовно використання приладу TruCam в ручному режимі, представник відповідача посилався на ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію», згідно якої поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати і зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, а від так його використання в ручному режимі є законним.
Справа підлягає розгляду згідно умов, визначених у ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження, як справа незначної складності, з урахуванням особливостей, зазначених у ст. 268-271, 286 КАС України.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до ч.3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 вересня 2021 року поліцейським Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Бален А.М. була винесена постанова серії ЕАО № 4830838 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КУпАП, у зв'язку із тим, що 28 вересня 2021 року о 11 годині 07 хвилин в с. Опришени на 532 км автодороги М-19 в адміністративно територіальних межах Чернівецької області, водій ОСОБА_1 в порушення п. 12.4 ПДР керував транспортним засобом марки «Nissan Quashqai», державний номерний знак НОМЕР_1 із перевищенням встановлених обмежень швидкості руху більш як на 20 км/год, а саме рухався із швидкістю 83 км/год, що зафіксовано приладом TruCam LTI 20/20, ТС008372, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи даний позов, суд виходить з того, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5, 6, 8, 10, 11 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-4, 6, 7 ст.122, ч.1 ст. 123, ст.ст.124-1, 125, ч.1, 2, 4 ст. 126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Разом з цим, згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1 ч.1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" вказано, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Згідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зазначити, що в таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «населений пункт» порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України більш ніж на 20 км/год. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач покликався лише на єдиний доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача в зоні дії дорожнього знаку «населений пункт» це здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС008372).
Дослідивши долучені відповідачем фотознімки та відеофіксацію приладу TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС008372), судом встановлено, що вказані фотознімки та відеофіксація не містять інформації щодо місця знаходження дорожнього знаку 5.45 «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги.
В оскаржуваній постанові також відсутні покликання на докази місцезнаходження дорожнього знаку 5.45 «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення.
Таким чином, посилання відповідача в оскаржуваній постанові на докази, щодо фактичної зони дії дорожнього знаку 5.45 «населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги є ключовим для вирішення питання щодо порушення швидкісного режиму руху транспортних засобів, визначеного п. 12.4 ПДР України більш ніж на 20 км/год.
За відсутності покликання відповідача в оскаржуваній постанові на зазначені докази щодо зони дії дорожнього знаку 5.45 «населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги, суд приходить до висновку, що зібраними доказами не підтверджуються обставини стосовно руху транспортного засобу під керуванням позивача саме в зоні дії дорожнього знаку населений пункт з перевищенням швидкості понад 20 км/год.
Відтак, відповідач в особі працівника патрульної поліції який розглянув справу не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем.
Стосовно ж наданої відеофіксації з нагрудних камер стосовно порядку розгляду справи про порушення правил дорожнього руху, то суд вказаній відеофіксації не надає правової оцінки, як доказу, оскільки проведена відеофіксація та пояснення позивача не підтверджують обставин щодо зони дії дорожнього знаку 5.45 «населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги, окрім того вказана відеофіксація не була покладена в основу прийняття оскаржуваної постанови як доказ.
Окрім того, судом враховано положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати і зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні.
В той же час, дослідивши доданий відповідачем до матеріалів справи відеозапис зроблений за допомогою приладу TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС008372), суд встановив, що на рухомий автомобіль марки «Nissan Quashqai», державний номерний знак НОМЕР_1 , було наведено ціль та приблизно протягом 7 секунд здійснювався замір швидкості. В цей момент видно значне хитання приладу TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС008372), що може свідчити про проведення фіксації швидкості вказаного автомобіля за допомогою тримання поліцейським у зазначений момент приладу в руках. Таке хитання приладу TruCam, може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач.
Проведення поліським фіксації швидкості автомобіля під керуванням позивача за допомогою приладу TruCam LTI 20/20 з рук підтверджується також доданим до відзиву відеозаписом з бодікамери поліцейського.
Поряд із вказаним, суд також звертає увагу щодо помилкової ідентифікації визначення приладом TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС008372) розташування номерного знаку НОМЕР_1 , який належить автомобілю марки «Nissan Quashqai», що вбачається з фото-фіксації приладу, оскільки при замірі швидкості руху вказаного транспортного засобу зазначений номерний знак було ідентифіковано, як «задній», в той же час на фото чітко видно передню частину наведеного автомобіля, що також свідчить про похибку.
Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Водночас, суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», а лист Департаменту патрульної поліції від 04 жовтня 2018 року № 11299/41/2/02-2018 про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.
Також, слід врахувати, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак «5.70»), позаяк вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону № 580-VIII, згідно якої інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Натомість, оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку «5.70» лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму.
Отже, складені відносно ОСОБА_1 матеріали справи про адміністративне правопорушення із урахуванням вищенаведеного, фактично складаються лише з оскаржуваної постанови.
Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення саме ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а лише тільки вказує на нього. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналізуючи вищевказане, суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - поліцейським патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) та у справі № 686/11314/17 (К/9901/15541/18) від 15 березня 2019 року.
В даному випадку, встановлені обставини справи свідчать про те, що для прийняття рішення відповідачем не було встановлено усіх обставин, які мають значення для його прийняття.
Грубе порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності на думку суду є підставою для скасування спірної постанови.
Підсумовуючи викладене, суд ще раз відзначає, що здійснюючи судовий контроль щодо правомірності дій працівників поліції, суд має досліджувати належні та допустимі докази вчинення правопорушення. А належними та допустимими доказами є такі, що містяться у матеріалах адміністративної справи, та зібрані до моменту її розгляду працівником поліції.
Проте факт вчинення правопорушення саме позивачем не було підтверджено належними та допустимими доказами, до моменту винесення спірної постанови.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність доказів вини позивача, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю з вищенаведених підстав, що відповідає повноваженням суду передбаченим п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України та положенням п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір в розмірі 454 гривень, а відповідач в даній справі є посадовою особою Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, то судовий збір в зазначеному розмірі слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань саме з Управління патрульної поліції в Чернівецькій області на користь позивача.
На підставі викладеного, суд керуючись ст.ст. 242-246, 250, 286 КАС України, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції в Чернівецькій області серії ЕАО № 4830838 від 28 вересня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору за подання позову до суду в сумі 454 гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ляху Г.О.