Справа №717/1321/21
18 листопада 2021 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого - судді: Туржанського В.В.,
при секретарі: Тихоненко І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позивач ОСОБА_1 подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить визнати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право на житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися. Відповідачка ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_2 , у зв'язку із укладенням 24 грудня 2007 року шлюбу із ОСОБА_8 .
Відповідач ОСОБА_3 надіслав до суду заяву у якій визнає позов та просить розглянути справу за його відсутності.
Відповідачка ОСОБА_2 надіслала до суду заяву , у якій зазначила, що діє у власних інтересах та в інтересах своїх дочок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_2 визнає позов та просить розглянути справу за її відсутності. Із наявних у справі копій свідоцтв про народження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_2 є їх матір'ю і відповідно їх законним представником.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.
Представник позивача ОСОБА_10 в судове засідання не з'явилася та подала до суду заяву у якій просить розглянути справу за її відсутності, позов підтримує.
Відповідно до ч. 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно до ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює за результатами підготовчого провадження рішення про задоволення позову.
Суд вважає, що визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Таким чином, наявні підстави для винесення рішення за результатами підготовчого провадження.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . У вищевказаному житловому будинку зареєстровані відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не проживають у житловому будинку АДРЕСА_1 .
У матеріалах справи відсутні докази, які б стверджували, що відповідачі не проживають у спірному житлі з поважних причин.
Таким чином, між сторонами склалися житлові правовідносини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Згідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, між сторонами склалися житлові правовідносини.
Позивачка посилається на те, що реєстрація у будинку місця проживання відповідача порушує житлові права позивачки та її право власності.
За змістом ч.1 ст.321 ЦК, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У ч.1 ст.16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз положень гл.32 ЦК свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
Відповідачі вселилися у спірний будинок як члени сім'ї позивача і набули право користуванням чужим майном, яке за своєю суттю є сервітутом.
Відповідно до ч.2 ст.406 ЦК сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Якщо відповідач спільним побутом із позивачем не пов'язаний, його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі ч.2 ст.406 ЦК.
Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.
Аналогічний висновок зроблений ВС у постанові від 16.01.2019 в справі №243/7004/17-ц.
Право користування житлом, яке перебуває у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їхні діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до чч.2 та 4 ст.3 СК сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підстав, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не проживають разом з ОСОБА_1 , тобто вони перестали бути членами сім'ї позивача.
Отже, право ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачі втратили право на користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 , а тому позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Ухвалою суду позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі. Позивач частково сплатив судовий збір в сумі 1116 гривень. Згідно до частини 3 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який до ухвалення рішення у справі сплачено не було, а рішення ухвалено на користь позивача, то стягнення суми судового збору слід здійснити безпосередньо з відповідачів у дохід Державного бюджету України.
Згідно до пункту 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи викладене вище, на підставі ст.ст. 29, 383, 391, 406 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , жителів АДРЕСА_1 , про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право на користування житлом, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 , , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 по 279 (двісті сімдесят дев'ять) гривень в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.
Стягнути із ОСОБА_2 , , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на користь держави по 314 (триста чотирнадцять) гривень 50 (п'ятдесят) копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи через Кельменецький районний суд Чернівецької області.
Повне рішення суду складено 26 листопада 2021 року.
Суддя: