Справа № 638/887/21
Провадження № 2/638/2923/21
16 листопада 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В.,
за участю секретаря Подосокорської А.О.,
за участю
представника відповідача
ОСОБА_1 ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , які діють в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей по Шевченківському району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про виселення,-
25.01.2021 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 13.12.2007 між ЗАТ «ОТП «Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №МL- 700/991/2007, згідно з яким відповідач отримав кредит в розмірі 86 427 швейцарських франків строком до 14.12.2037 зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених договором. В забезпечення виконання зобов'язань перед банком за кредитним договором укладено договір іпотеки №РМL-700/991/2007. Предметом іпотеки є трикімнатна квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1 . На підставі договору відступлення права вимоги банк відступив ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право вимоги за кредитом та договором іпотеки. Майно придбане за рахунок кредиту. На теперішній час іпотекодержателем прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації його на прилюдних торгах за даним кредитом договору. На момент укладення договору іпотеки відповідач стверджував , що обтяження предмета іпотеки не буде порушувати прав та законних інтересів осіб, у тому числі малолітніх та неповнолітніх дітей. В супереч умовам договору іпотекодавець, без згоди іпотекодержателя, зареєстрував за місцезнаходженням предмету іпотеки місця проживання третіх осіб. Позивач зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою, для виселення із займаного приміщення. У зв'язку з чим позивач просить виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з квартири , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
22.03.2021 представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано відзив на позов, у якому зазначено, що відповідач ОСОБА_1 не отримував від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» жодної рекомендованої кореспонденції з вимогами про добровільне виселення, зняття з реєстрації з предмету іпотеки та передачу в управління предмету іпотеки. Окрім того, житлова квартира є єдиним майном у власності ОСОБА_1 . Враховуючи положення ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України», ані позивач, ані будь- яка інша особа протягом дії мораторію не має законних підстав здійснювати реалізацію прийнятого рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки без добровільної згоди його власника. У зв'язку з чим представник відповідач просить відмовити у задоволені позову.
Представник позивача ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, звернувся з заявою про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, про день та час слухання справи повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістила.
Представник третьої особи Жупник Ю.В. у судове засідання не з'явилась, звернулась з заявою про розгляд справи за відсутності третьої особи, при цьому просила при ухваленні рішення врахувати висновок Департаменту служб у справах дітей про недоцільнсть виселення малолітніх з житлового приміщення.
Суд, вислухавши представника відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до приписів ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряжаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено, що 13.12.2007 між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №МL- 700/991/2007. Відповідно до п. 2 зазначеного кредитного договору банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 86 427,46 швейцарських франків на придбання нерухомого майна. Дата остаточного повернення кредиту є 14.12.2037.
13.12.2007 між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № РМL-700/991/2007, предметом якого є нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
29.06.2010 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір купівлі- продажу кредитного портфелю. Відповідно до витягу з додатку до договору купівлі- продажу кредитного портфелю ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №МL- 700/991/2007.
29.06.2010 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір про відступлення права вимоги. Відповідно до витягу з додатку до договору про відступлення права вимоги від 29.06.2010 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором іпотеки № РМL-700/991/2007.
З інформаційної довідки Реєстру територіальної громади міста Харкова від 04.11.2020 №12-0004698-2020 вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , зареєстрована з 09.12.2008 та ОСОБА_5 , зареєстрований з 12.02.2009.
21.09.2008 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направила вимогу про добровільно виселення, зняття з реєстрації з предмету іпотеки та передачу в управління предмета іпотеки. Зазначена вимога адресована ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , які діють в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . З наданої копії описку вбачається, що найменування вкладення є «вимоги про добровільне виселення, зняття з реєстрації з предмету іпотеки та передачу в управління предмета іпотеки». З копії накладної вбачається, що відправником зазначеної вимоги є «ОТП Банк», одержувач «Малько М.А», адреса одержувача зазначена « АДРЕСА_2 ». Будь- яких відомостей про отримання зазначеної вимоги відповідача стороною позивача не надано.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» передбачає, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
За правилами ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
При укладенні іпотечного договору між сторонами погоджено, що іпотекодержатель має право самостійно обирати такі шляхи позасудового врегулювання: іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договорів купівлі- продажу у порядку , встановленому чинним законодавством України. Цим сторони дійшли згоди, що ціна продажу предмета іпотеки у випадку його продажу іпотекодержателем, буде визначатись наступним чином: початкова ціна продажу предмета іпотеки визначається іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижчою його вартості, визначеної внаслідок незалежної оцінки (п. 6.4 договору іпотеки).
Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» - іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
Разом з тим, з витягу державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно , державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №248888220 від 18.03.2021 вбачається, що власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 .
Тобто, звертаючись до суду з позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не задовольнив забезпечену вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, не зареєстрував право власності на предмет іпотеки, хоча , відповідно до умов іпотечного договору, був наділений таким правом. Отже, станом на день розгляду справи власником квартири є відповідач.
В судовому засіданні також встановлено, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зверталось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором №МL- 700/991/2007. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.03.2017 відмовлено у задоволені позову. Окрім того, рішенням Апеляційного суду Харківської області від 02.11.2015 в задоволені позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовлено.
Окрім того, пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Законом України «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель.
Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог.
При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Водночас, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на реалізацію права іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
Подібні за змістом висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц (провадження № 14-45цс20).
Отже, спірна квартира, яка використовується відповідачами як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ТОВ «ОТП Факторинг Україна» як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.
За правилами ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема, про виселення дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Департаментом служб у справах дітей ХМР подано письмовий висновок про недоцільність виселення малолітніх ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 з житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 . Висновок служби у справах дітей мотивований тим, що відомостей про те, що діти є власниками, або мають право користуванні в іншому приміщені відсутні.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд погоджується з висновком органу опіки та піклування, оскільки він є обґрунтованим та відповідає інтересам дітей.
Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Суд зазначає, що права відповідача ОСОБА_1 , як власника спірної квартиртири, , у разі виселення, будуть порушені у контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , окрім того, його права, як власника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Таким чином, інтереси відповідача, як власника квартири, перевищують інтереси позивача, який навіть не задовольнив забезпечену вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, не зареєстрував право власності на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 11, 12, 13, 19, 81, 133, 141, 158, 175, 263, 264, 265 ЦПК України, ЗУ «Про іпотеку», ст. 19 СК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд,-
У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , які діють в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей по Шевченківському району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про виселення- відмовити.
До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 26.11.2021.
Сторони:
Позивач- ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ідентифікаційний код 36789421, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-д, 03680.
Відповідачі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована АДРЕСА_4 ; неповнолітні: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
СУДДЯ: І.В. СЕМІРЯД