справа № 197/956/20
провадження № 3/197/1/21
24 вересня 2021 року смт Широке
Суддя Широківського районного суду Дніпропетровської області Шевченко О.В., розглянувши адміністративний матеріал у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 145770 від 01.09.2020, 01.09.2020 о 13:05 годині в Дніпропетровській області (Широківський район) на автошляху Р74, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, виконуючи обгін на перехресті автошляху Р74 та автодорозі неводомій, не переконався у безпечності повернення на займану смугу, не переконався в безпечності свого маневру та не обрав безпечного бокового інтервалу, допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ 110307, державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався в зустрічному напрямку, чим порушив п.п. 13.1, в) г) 14.2, 14.6 а. В наслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Зафіксовано на камеру АЕ00116.
Судом враховується правова позиція, викладена в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016), що суд має бути неупередженим і безстороннім та не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення,викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
А у справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 року, Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного). (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).
Враховуючи правову позицію ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), суддя не має права взяти на себе функції сторони обвинувачення, змінити обсяг інкримінованого правопорушення, усунути певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколі про адміністративне правопорушення, самостійно відшукувати докази винуватості особи, що становило б порушення ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», обвинувачення не може будуватися на припущеннях, а також на доказах, отриманих незаконним шляхом. Докази повинні визнаватися отриманими незаконним шляхом, наприклад тоді, коли їх зібрання і закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, що не передбачені процесуальними нормами.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
В судових засіданнях приймали участь ОСОБА_1 , захисник Цепелєв Ю.М., потерпвілий ОСОБА_2 , його представник Буліч Н.В. Були допитані свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
В Правилах дорожнього руху України зазначено, що:
13.1. Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
14.2. Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що:
б) водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч;
в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані.
14.6. Обгін заборонено:
а) на перехресті.
Згідно висновку Висновку експерта за результатами проведеної судової автотехнічної експертизи № 986-21 від 09.07.2021, водієм ОСОБА_1 порушено вимоги п.п. 10.1, 14.6 а ПДР, вимоги дорожньої розмітки; водієм ОСОБА_2 - п.п. 16.3, 16.11 ПДР, тобто має місце обопільна провина водіїв. Однак водію ОСОБА_1 не інкриміновано п. 10.1 ПДР, суд не має права перекваліфікувати діяння в цій частині, смуга зустрічного руху, на яку він виїхав, була вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, смуга зустрічного руху, на яку він виїхав, була вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані (що підтверджується відеозаписом з відеореєстратора), тому, підсумовуючи викладене, суддя вважає, що обставини, які викладені у протоколі, не підтверджені належними та допустимими доказами у справі, які б свідчили про наявність в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому, оцінивши надані суду докази, суддя вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до ст.ст. 247 п. 1, 284 ч. 1 п. 3 КУпАП у зв'язку з відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. ст.ст. 247 п. 1, 284 ч. 1 п. 3 КУпАП, суддя
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга подається через Широківський районний суд Дніпропетровської області до Дніпровського апеляційного суду.
СУДДЯ О.В.ШЕВЧЕНКО