Справа № 189/865/21
2-а/189/28/21
іменем України
29.11.2021 року смт. Покровське
Покровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Степанової О.С.
за участю секретаря Комеристої І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4378316 від 20.06.2021 року, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4378316 від 20.06.2021 року, винесену інспектором роти №6 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Гайданом Романом Вадимовичем відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн., справу закрити.
Позов мотивований наступним.
20.06.2021 року позивач керував транспортним засобом у складі тягача марки MAN TGХ 28.540 (номерний знак НОМЕР_1 ) з причепом марки TAD CLASSIC 40-3 (номерний знак НОМЕР_2 ).
20.06.2021 року, о 14 годині 59 хвилин, на 453 км автомобільної дороги М-05 в Біляївському районі Одеської області, ТЗ був зупинений інспектором роти №6 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Гайданом Романом Вадимовичем, який виніс відносно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4378316 від 20.06.2021 року.
Відповідно до постанови позивач визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП України. Як зазначено у постанові, позивач керуючи ТЗ перевозив вантаж, порушив правила перевезення великогабаритних вантажів, а саме, перевозив вантаж, що перевищує габарити, ширина 3,85 м та не відповідає дозволу, чим порушив КМУ №30 ч. 4 Порушення ПДР; на позивача накладений штраф у розмірі 510,00 (п'ятсот десять) гривень.
Позивач з винесеним рішенням не погоджується, вважає складену відносно нього постанову незаконною і такою, що підлягає скасуванню.
Посилається на Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами згідно яких рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Зазначає, що 20.06.2021 року здійснював перевезення вантажу, відповідно до наданого дозволу №2021-13851201-573 НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні від 15.06.2021 року.
Згідно дозволу має право на перевезення вантажу, параметри якого не перевищують ширину - до 3,5 м, довжину - до 22 м, висоту - до 4,49 м, вантаж може виступати за задній габарит ТЗ на 3 м.
Стверджує, що фактична зупинка ТЗ була здійснена на узбіччі дороги за відсутності стаціонарного чи пересувного пунктів габаритно-вагового контролю, лише за наявності автомобіля поліції.
Представник відповідача надав суду відзив, в якому просив залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення. Свою позицію мотивував тим, що відповідно до дозволу №2021-13851201-573 НГ від 15.06.2021 року параметри транспортного засобу, яким керував позивач ОСОБА_1 повинні становити: довжина - 23 м, ширина - 3,50 м, висота - 4,49 м. Однак, під час зупинки, було встановлено, що ширина транспортного засобу, яким керував гр. ОСОБА_1 становить 3,85 м, що перевищує параметри ширини, зазначені у вказаному дозволі на 0,35 м.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явились.
Позивач ОСОБА_1 у позові зазначив, що просить розглядати позов без його участі.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції заяв та клопотань до суду не надавав.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання у зв'язку з неявкою всіх учасників справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши надані письмові докази, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
20.06.2021 року, о 14 годині 59 хвилин, на 453 км автомобільної дороги М-05 в Біляївському районі Одеської області, інспектор роти №6 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенант поліції Гайдан Роман Вадимович виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН №4378316 від 20.06.2021 року, згідно якої ОСОБА_1 , перевозив вантаж, порушив правила перевезення великогабаритних вантажів, а саме, перевозив вантаж, що перевищує габарити, ширина 3,85 м та не відповідає дозволу, чим порушив КМУ №30 ч. 4 Порушення ПДР проїзду великогабаритних автомобільними дорогами, вулицями, або залізничними переїздами; дії позивача кваліфіковані за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП; накладений штраф у розмірі 510,00 гривень (копія постанови, а. с. 8).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 132-1 КУпАП встановлено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Примітка. Дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов'язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Суб'єктом правопорушення, передбаченого частиною другою цієї статті, є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. Підставою для звільнення від відповідальності є наявність у суб'єкта правопорушення дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. №30, згідно п.2 яких транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (надалі - Порядок).
Підпунктом 4 пункту 2 наведеного Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п. З, 4, 6 Порядку).
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (п. 18 Порядку).
Згідно п. 13 Порядку, під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що контроль на відповідність габаритів вантажу певним нормам проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю із складенням відповідного документу.
Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, визначені в ст. 251 КУпАП.
Представник відповідача разом з відзивом, також надав суду два відеозаписи з нагрудної камери, які начебто підтверджують вину позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні.
Дослідивши дані відеозаписи, суд встановив, що на них зафіксований момент спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції та момент вручення ОСОБА_1 постанови про адміністративне правопорушення. Будь-які дії щодо здійснення габаритно-вагового контролю, у встановленому законом порядку працівниками поліції на відеозаписах не зафіксовані.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, у справі №524/5536/17 від 15.11.2018 року, відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення ПДР є належним доказом, якщо в постанові є посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
В даному випадку постанова про адміністративне правопорушення не містить будь-яких посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено вказаний відеозапис, а тому він не може вважатися належним доказом.
Окрім цього, відповідно до правової позиції Верховного Суду, у справі №216/5226/16-а від 18.07.2019 року, доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови. Як зазначалося вище, фактичні дані стосовно обставин вчиненого адміністративного правопорушення, досліджуваний відеозапис не містить.
Доказів проведення габаритно-вагового контролю у спеціально відведеному місці, в тому числі, певному пересувному пункті, проведення перевірки відповідності габаритів вантажу певним нормам, з використанням сертифікованого обладнання не надано.
Позивач надав суду копію дозволу №2021-13851201-573 НГ, виданого 15.06.2021 року, який діє з 15.06.2021 року по 14.07.2021 року, на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (копія дозволу, а. с. 10).
Згідно вказаного дозволу позивач має право на перевезення вантажу параметри якого не перевищують ширину - до 3,5 м, довжину - до 23 м, висоту - до 4,49 м, вантаж може виступати за задній габарит ТЗ на 3 м.
Таким чином, факт перевищення ширини вантажу нормативно встановлених розмірів належними та допустимими доказами відповідачем не доведений, отже, в суду немає підстав вважати, що позивач порушив закон.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши повно, всебічно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність та взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши всі обставини у справі, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд прийшов до наступних висновків.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Так, на обґрунтування понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4966 ОСОБА_2 ; копію договору №19 про надання правничої допомоги; копію рахунку-фактури №19 від 19.06.2021 року; копію квитанції до прибуткового касового ордера від 29.06.2021 року; копії акту виконаних робіт №1 за договором №19 про надання правничої допомоги від 29.06.2021 року.
З п. 3 копії договору №19 про надання правничої допомоги від 29.06.2021 року вбачається, що сторони договору дійшли згоди між собою та домовилися, що вартість послуг за договором становить: 1150,00 грн., за оскарження постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4378316 від 20.06.2021 року та 1150,00 грн. за оскарження постанови про адміністративне правопорушення серії БАА №462296 від 20.06.2021 року, загальна сума до сплати складає 2300,00 грн. (а. с. 12-13).
Отже розмір винагороди за надання правничої допомоги, а саме, за оскарження постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4378316 від 20.06.2021 року визначений у договорі у вигляді фіксованої суми.
Грошові кошти у розмірі 2300,00 грн. передані адвокату Сидоренко А.С., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера від 29.06.2021 року.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правничу допомогу, а саме, за оскарження постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4378316 від 20.06.2021 року в сумі 1150,00 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи, а отже співмірними з наданими правовими послугами, а тому суд приходить до висновку, що необхідно відшкодувати ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 1150,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 8, 9, 72-77, 90, 241-242, 244-246, 250- 251, 255, 286, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4378316 від 20.06.2021 року - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4378316 від 20.06.2021 року, винесену інспектором роти №6 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Гайданом Романом Вадимовичем відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 (п'ятсот десять) гривень.
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП ОСОБА_1 від 20.06.2021 року - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 1150 (одна тисяча сто п'ятдесят) гривень 00 копійок, з бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 295 КАС України.
Суддя О.С. Степанова
29.11.2021