Справа № 200/8951/19
Провадження №2/200/3362/19
31 жовтня 2019 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.
за участю секретаря: Яковенко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови від 17.05.2017,-
Позивач звернулася до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з вищезазначеною позовною заявою в якій просила суд скасувати постанову про арешт майна боржника від 17.05.2017 в межах виконавчого провадження №53952692, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що відповідачем з порушенням приписів ЗУ «Про виконавче провадження» неправомірно було накладено арешт на її майно вчинений в межах виконавчого провадження відкритого на виконання вимоги №ФЙ-5326-13/62 від 16.02.2017 виданої ГУ ДФС у Дніпропетровській області, у зв'язку з чим вона вимушена звернутись до суду з даним позовом.
Вивчивши матеріали позовної заяви та додані до неї матеріали, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз'яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
В той же час, частиною 1 статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.12.2010 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» передбачено, що при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.
Тобто, з аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що в порядку цивільного судочинства розглядаються позови про зняття арешту з майна де позивачем виступає не учасник виконавчого провадження і за умови, що спір не пов'язаний з оскарженням права на це майно.
Крім того, згідно з висновком до якого дійшла колегія суддів ВП/ВС під час розгляду справи №213/2012/16-ц у постанові від 14.03.2018, у порядку адміністративного судочинства розглядаються справи пов'язані з діями виконавця у разі якщо передумовою їх вчинення було рішення іншого органу (не суду).
Виходячи з того, що ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження в межах якого було накладено арешт на її майно, тобто має статус боржника, враховуючи відсутність спору пов'язаного з правом на майно яке перебуває під забороною та беручи до уваги, те, що передумовою накладення арешту було відкриття виконавчого провадження на виконання вимоги ГУ ДФС, що не є судовим органом, дана справа відповідно до предметної юрисдикції повинна розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи положення ст.ст.142, 255 ЦПК України, суд вважає за необхідним покласти витрати пов'язані з розглядом справи на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.255, 447 ЦПК України, суд, -
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови від 17.05.2017 - закрити.
Роз'яснити позивачу право звернутись з позовом до суду за правилами визначеними Кодексом адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Пунктом 15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Е.В. Женеску