Доманівський районний суд Миколаївської області
вул.Центральна, 35 м. смт. Доманівка Доманівський район Миколаївська область Україна 56400
e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua
Справа № 475/759/21
Іменем України
26.11.2021смт. Доманівка
Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді Кривенко О.В.,
за участю секретаря: Маташнюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Доманівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , що в цілому складається з: А-1 - житловий будинок загальною площею 91,1 кв.м, житловою площею - 53,6 кв.м), В1- сарай, Б1, Г1-гараж, Д 1 - сарай, Е1- сарай, Ж1 - сарай, З1- сарай, Й1 - вбиральня, І1- сарай, Ї 1- сарай, К 1- навіс, Л1- сарай, М1 п/д - підвал, №1,2,3 - огорожа, №4- споруда.
Позов обґрунтовано тим, що 13 жовтня 2001 року позивач ОСОБА_1 уклав з відповідачем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , на Універсальній Товарно-Сировинній біржі, який зареєстрували в БТІ 01.11.2001 р. за №72.
Будинок належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.09.2001 року.
На момент укладення договору між сторонами була досягнута згода з усіх істотних умов договору купівлі-продажу будинку, а саме: укладений сам договір, проведений розрахунок за ним.
На даний час позивач обмежений у реалізації прав власника, оскільки угода не посвідчена нотаріально.
Також біржовий договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 від 13 жовтня 2001 року зіпсований, а отримати копію вищевказаного біржового договору не має можливості, так, як Універсальна товарно - сировинна біржа припинила свою діяльність.
На теперішній час оформити укладено угоду між ним та ОСОБА_2 угоду в нотаріуса не можливо, оскільки вказана біржова угода зареєстрована в Вознесенському МБТІ та свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 передано відповідно до інвентарної справи МБТІ.
А тому позивач ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , що в цілому складається з: А-1 - житловий будинок загальною площею 91,1 кв.м, житловою площею - 53,6 кв.м), В1- сарай, Б1, Г1-гараж, Д 1 - сарай, Е1- сарай, Ж1 - сарай, З1- сарай, Й1 - вбиральня, І1- сарай, Ї 1- сарай, К 1- навіс, Л1- сарай, М1 п/д - підвал, №1,2,3 - огорожа, №4- споруда.
Ухвалою судді Доманівського районного суду Миколаївської області від 09 серпня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд даної цивільної справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою судді Доманівського районного суду Миколаївської області від 22 вересня 2021 року підготовче судове засідання закрите та справа призначено до розгляду на 26 жовтня 2021 року.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, його представник ОСОБА_3 надала на адресу суду заяву, в якій просить розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
У судове засідання, призначене на 26.10.2021 р., як і в попередні призначені судові засідання, відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи судом повідомлялася належним чином, у відповідності до вимог ч.ч. 5, 6, п.2 ч.7, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила , відзиву не подала.
У відповідності з вимогами ст.ст. 223, 280 ЦПК України, справу розглянуто у відсутність відповідача, в порядку заочного розгляду, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до ст. 128 ЦПК України, про поважність причин неявки в судове засідання суд не повідомила, позивач не заперечував проти такого вирішення справи.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи наявність усіх умов, передбачених ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, із матеріалів справи встановлено, що 13 жовтня 2001 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу житлового кам'яного будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .
За умовами договору ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив зазначений житловий будинок з господарськими будівлями. Сторони кожний зі свого боку виконали всі умови договору, що підтверджується письмовим договором №980 від 13.10.2001 р. посвідченим Універсальною Товарно- Сировинною біржою.
Договір зареєстрований у Вознесенському МБТІ, про що свідчить реєстраційний напис на договорі від 01.11.2001 р. за №72.
Житловий будинок по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого державним нотаріусом Доманівської державної нотаріальної контори Лацановською С.М. 17 вересня 2001 року та зареєстрований у реєстрі за № 2071, зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації м. Вознесенськ 17.09.2001 р. за реєстровим № 72.
За даними технічного паспорту, виданого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 , на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 складається із: А-1 - житловий будинок загальною площею 91,1 кв.м, житловою площею - 53,6 кв.м), В1- сарай, Б1, Г1-гараж, Д 1 - сарай, Е1- сарай, Ж1 - сарай, З1- сарай, Й1 - вбиральня, І1- сарай, Ї 1- сарай, К 1- навіс, Л1- сарай, М1 п/д - підвал, №1,2,3 - огорожа, №4- споруда, технічний паспорт виготовлений на ім'я ОСОБА_1 .
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права.
Суд встановив, що на час укладення угоди діяли норми ЦК України (в редакції 1963 року), а тому, суд вважає можливим при розгляді справи застосувати цей Кодекс, оскільки, згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакціїї 2003 року), останній застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності - з 01 січня 2004 року.
Відповідно до ст.153 ЦК УРСР договір вважається укладеним коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст.224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 227 ЦК УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Позивач ствердив, що зі свого боку повністю виконав умови договору купівлі-продажу, але так як угода нотаріально не посвідчена, то це позбавляє його права розпорядитися фактично належним йому будинком.
Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Згідно із частиною першої статті 128 ЦК України, в редакції 1963 року, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Суд, враховуючи викладене, вважає, що позивач позбавлений можливості в майбутньому відчужити належний йому будинок з господарськими будівлями по наступним причинам: відповідно до статті 277 ЦК України (в редакції 1963 року, яка діяла на час укладення договору) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 ЦК України); відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25 травня 1998 року), з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах) міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; відповідно до статті 55 Закону України "Про нотаріат" (яка діяла на момент укладення договору) цей правочин має бути вчинений за місцем знаходження нерухомого майна.
Правовстановлюючим документом у такому випадку є біржовий контракт, який за доводами позивача пошкоджений.
Відповідно до абзаца першого пункту 53 "Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв'язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).
У разі наявності в заявника копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія.
За загальним правилом, лише суб'єкт, що видавав документ, може видати його дублікат. Для того, щоб його отримати необхідно подати письмову заяву до відповідного органу особисто або через представника за дорученням.
Проте Універсальна товарно- сировинна біржа м. Вознесенськ Миколаївської області припинила свою діяльність.
Крім цього, на сьогоднішній день оформити укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 угоду в нотаріуса також не можливо, оскільки вказана біржова угода зареєстрована в Вознесенському МЕТІ та свідоцтво про право на спадщину за заповітом передано відповідно до інвентарної справи МБТІ.
Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 житловий будинок по АДРЕСА_1 , але нотаріально зазначений договір купівлі-продажу не оформили.
Крім того, суд встановив, що сторони виконали істотні умови договору, у зв'язку з чим, вважає, що позивач до суду звернувся на законних підставах з обґрунтованими вимогами, а тому, вважає можливим визнати за ним право власності на вказний житловий будинок з господарськими спорудами.
Судові витрати за клопотанням позивача суд не стягує.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 229, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , що в цілому складається з: А-1 - житловий будинок загальною площею 91,1 кв.м, житловою площею - 53,6 кв.м), В1- сарай, Б1, Г1-гараж, Д 1 - сарай, Е1- сарай, Ж1 - сарай, З1- сарай, Й1 - вбиральня, І1- сарай, Ї 1- сарай, К 1- навіс, Л1- сарай, М1 п/д - підвал, №1,2,3 - огорожа, №4- споруда.
Заочне рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його ухвалення, якщо протягом цього строку не буде подана заява про його перегляд відповідачем або апеляційна скарга позивачем.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Доманівського районного суду Миколаївської області О. В. Кривенко