Справа № 472/878/21
26 листопада 2021 року смт.Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021153190000252 від 13.06.2021 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
В провадженні Веселинівського районного суду перебуває кримінальне провадження №12021153190000252, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.06.2021 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
22 листопада 2021 року та 25 листопада 2021 року представник потерпілої ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно обвинуваченого ОСОБА_4 для забезпечення цивільного позову у даному кримінальному провадженні на підставі п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме - просить накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах чи підприємствах, організаціях та установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, яке належить цивільному відповідачу ОСОБА_4 .
В судове засідання представник потерпілої ОСОБА_5 не з'явився, до суду надійшла заява про відкладення розгляду підготовчого судового засідання в кримінальному провадженні на іншу дату.
Потерпіла ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення даного клопотання, вказавши на його необґрунтованість, оскільки не зазначено, на яке саме майно потрібно накласти арешт, а також не надано доказів розміру завданої шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи в обсязі необхідному для вирішення клопотання про арешт майна, суд приходить до наступного висновку.
За змістом ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до суду має право звернутися цивільний позивач з метою забезпечення цивільного позову. Відповідно до ч. 3 ст. 171 КПК України, у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна обвинуваченого для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; заборону обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі її передбачення та вказівку на таке майно.
Згідно ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Проте у клопотанні представник цивільного позивача не навів та не довів наявності будь-яких ризиків із передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, які б свідчили, що належне обвинуваченому (цивільному відповідачу) майно може бути ним приховано, пошкоджено, зіпсовано, знищено, перетворено або ж відчужено.
У поданому до суду представником потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_5 клопотанні не зазначено перелік майна, на яке, на його думку, слід накласти арешт, місце знаходження такого майна, його вартість та ідентифікаційні ознаки. Не додано до клопотання також будь-яких документів, які б підтверджували право власності ОСОБА_4 на майно, на яке слід накласти арешт.
Також, подана суду заява про накладення арешту на майно не містить відомостей щодо вартості майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, що позбавляє суд можливості визначити розумність та співрозмірність такого виду забезпечення позову з заявленими в позовній заяві вимогами.
Таких даних не містять і матеріали судового провадження, які є в розпорядженні суду.
За приписами ч. 1 ст. 173 КПК України якщо особа, що подала клопотання про арешт майна, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, суд відмовляє у задоволенні такого клопотання.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 372, 376, 392 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання представника потерпілого ОСОБА_5 про арешт майна обвинуваченого ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області ОСОБА_1