Справа № 467/965/21
Провадження № 2/467/322/21
26.11.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Кологривої Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Савчук О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її користь, як на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач ОСОБА_2 доводиться їй батьком, однак його за рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28 листопада 2013 року було позбавлено батьківських прав та стягнуто з нього на користь ОСОБА_3 на її утримання аліменти в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття, починаючи з 28 жовтня 2013 року. З 01 вересня 2021 року вона є студенткою першого курсу Київського університету імені Бориса Грінченка денної форми навчання, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги для оплати навчання, проживання та харчування. Посилаючись на те, що відповідач зобов'язаний надавати матеріальну допомогу на утримання її як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, позивач прохав стягнути з відповідача на її користь аліменти на своє утримання у розмірі 1/4 частини з всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 жовтня 2021 року і до закінчення навчання, але не більш, ніж до досягнення нею 23 років. Також прохала стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн. та судові витрати.
Ухвалою суду від 05 листопада 2021 року провадження по справі відкрито.
26.11.2021 року відповідач в судове засідання не з'явився, до початку розгляду справи подав заяву, в якій прохав розглядати справу без його участі. Також позовні вимоги щодо стягнення аліментів на повнолітню дитину визнав частково, у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку, вказав про наявність заборгованості в розмірі 60 тисяч гривень по сплаті ним аліментів за рішенням суду на утримання неповнолітньої доньки, на даний час не працевлаштований. Прохав відмовити у стягненні витрат на правову допомогу.
Позивач в судове засідання не з'явилась, разом з позовною заявою подала заяву, в якій прохала розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Відповідач ОСОБА_2 є батькомОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28 листопада 2013 року ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав та стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_1 в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття, починаючи з 28 жовтня 2013 року.
Відповідно до Розпорядження №333 від 23.12.2013 року у зв'язку зі смертю матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
Розпорядженням №10 від 20.01.2014 року Арбузинської районної державної адміністрації встановлено опіку та призначено опікуном над малолітньою ОСОБА_1 громадянку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканку с.Новоселівка Арбузинського району Миколаївської області та видано посвідчення опікуна №11 від 25.07.2017 року.
Згідно з довідкою Київського університету імені Бориса Грінченка №150 від 01.09.2021 року ОСОБА_1 є студенткою Факультету здоров'я, фізичного виховання і спорту Київського університету імені Бориса Грінченка та навчається на першому курсі денної форми навчання за спеціальністю «017 Фізична культура і спорт», освітня програма «Фізичне виховання», термін навчання з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року. Навчання за кошти місцевого бюджету.
У відповідності до частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є повнолітньою, навчається на денній формі навчання, а відтак факт потреби останньої у матеріальній допомозі є безумовним. Необхідність отримання належної освіти позбавляє її можливості працевлаштуватися та заробляти кошти на власне утримання.
Саме по собі перебування на денній формі навчання свідчить про неможливість її працевлаштування впродовж часу навчання. Навчання в учбовому закладі потребує витрат на оплату освітніх послуг, проїзд до місця навчання, на проживання, одяг, харчування та придбання канцелярських предметів.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Таким чином, суд приходить до переконання, що оскільки відповідач є працездатним, платоспроможним і може та повинен надавати матеріальну допомогу на утримання своєї повнолітньої доньки, яка продовжує на теперішній час навчання, і у зв'язку з цим вона потребує матеріальної допомоги.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає щомісячному стягненню, зважаючи на батьківський обов'язок відповідача по утриманню дитини, яка продовжує навчання та її потребу в отриманні матеріальної допомоги, враховуючи інтереси останньої, можливість відповідача надавати таку допомогу, стан здоров'я дитини та відповідача, матеріальне становище відповідача, відсутність працевлаштування на даний час, а також визнання відповідачем позову у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку, сплату ним аліментів на утримання неповнолітньої доньки ј частини всіх видів заробітку, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і інші обставини справи, виходячи із принципів розумності і справедливості, суд дійшов до висновку, що для задоволення позовних вимог наявні правові підстави, передбачені законом, а тому позовна заява підлягає частковому задоволенню.
В зв'язку з цим суд вважає можливим призначити аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду та до закінчення позивачем навчання чи до досягнення ним 23 років в залежності від того яка подія настане раніше.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від судового збору позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки, позивачі у справах про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає сплата судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 грн.
Стосовно вимоги позивача стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн., суд приходить до висновку, оскільки позивачем не надано достатніх доказів, що підтверджують понесені нею витрати у зазначеному розмірі, зокрема (договору про надання правничої допомоги, докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт), тому у задоволенні даної вимоги необхідно відмовити.
З метою забезпечення інтересів повнолітньої дитини, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне, допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Агрономія Арбузинського району Миколаївської області (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с.Агрономія Арбузинського району Миколаївської області (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку щомісячно на весь час навчання, але не більш як до досягнення нею двадцяти трьох років, починаючи з 07 жовтня 2021 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Агрономія Арбузинського району Миколаївської області (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ПІН НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.М.Кологрива