Справа № 147/1217/21
Провадження № 2/147/546/21
про залишення позову без руху
26 листопада 2021 року смт.Тростянець
Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Натальчук О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Тростянецького спиртового заводу про стягнення нарахованої заробітної плати, суми індексації, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та компенсації за невикористану відпустку,
У листопаді 2021 року до Тростянецького районного суду Вінницької області від ОСОБА_1 надійшла позовна заява до Тростянецького спиртового заводу про стягнення нарахованої заробітної плати, суми індексації, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та компенсації за невикористану відпустку.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
У відповідності до частини 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами, встановлено наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Вищезазначені вимоги позивачем виконані не були.
В порушення п. 3 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить зазначення ціни позову та обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Суд звертає увагу, що в прохальній частині позову відсутні чіткі суми заборгованості із заробітної плати, індексу інфляції, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та компенсації за невикористану відпустку, які просить стягнути позивач.
А тому позивачу необхідно чітко зазначити ціну позову, із урахуванням усіх позовних вимог, та надати до суду обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.
Окрім цього, слід зазначити, що матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.
У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та ґрунтується на законі.
Також, звертається увага позивача на те, що прохальна частина має особливо важливе значення при розгляді справи з огляду на застосування принципу диспозитивності розгляду, оскільки є тією формою захисту, яку просить заявник у суду, тому вона має бути чітко та конкретизовано сформульовано, уникаючи загальних тез.
Тобто в даному випадку позивачу слід усунути порушення приписів п. 4 ч. 2 ст. 175 ЦПК України.
Окрім того, п.5 ч.3 ст.175 визначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, яким позивач обґрунтовує зміст позовних вимог; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
В порушення вищезазначених вимог, ОСОБА_1 не зазначив чи звертався він до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та за нараховану заробітну плату, і відповідно йому відмовили у здійсненні розрахунку. Не зазначено період за який заробітна плата не була виплачена та кількість днів щорічної відпуски, які останнім не відбуті.
У позовній заяві ОСОБА_1 лише посилається на ту обставину, що заробітна плата з січня 2020 р. виплачувала не регулярно та не в повному обсязі.
Окрім того, в порушення вимог п.6 ч.3 ст. 175 ЦПК України, ОСОБА_1 не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Згідно п.8 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
У поданому позові дана інформація відсутня.
Також відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом і з цих самих підстав (п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору позивачі у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Разом з тим, п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вказівки на те, що від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються позивачі у справах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про стягнення моральної шкоди.
У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно до вимог ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входять: 1) Основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 2) Додаткова заробітна плата. Це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою. Тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а тому за відповідні вимоги працівники-позивачі повинні сплачувати судовий збір у порядку, встановленому законом.
Такого висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 р. у справі № 910/4518/16, у якій погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред'явлення яких до роботодавця працівники-позивачі були звільнені від сплати судового збору, а отже підлягають оплаті судовим збором.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, інших виплат під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Таким чином, суд дійшов висновку, що пільг щодо сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Законом України «Про судовий збір» не передбачено.
Доказів того, що позивач має інші пільги щодо сплати судового збору не надано.
Як слідує із положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (908,00 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (11350,00 грн.).
Таким чином, позивачу з урахуванням зазначеної ним ціни позову, необхідно сплатити судовий збір, відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір» та надати до суду оригінал квитанції про його сплату.
Реквізити для оплати судового збору: Отримувач коштів - ГУК у Вінницькій області/Тростянець/22030101, Код отримувача: (код за ЄДРПОУ) 37979858, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA188999980313151206000002844, Код класифікації доходів бюджету: 22030101, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Судовий збір (ДСА України, 050).
Окрім того відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Копії письмових доказів мають бути засвідчені відповідно до вимог п. 5.26 ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», затвердженого наказом Державного підприємства «Український науководослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 01 липня 2020 р. № 144 зі змінами від 01.09.2021, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом" (без лапок),особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. Засвідчуватись повинна кожна сторінка документа.
Однак, позивач до матеріалів позовної заяви додав документи, які не засвідчені у визначеному Законом порядку, що вказує на те, що позовна заява подана без дотримання норм ЦПК України.
Аналізуючи викладене, позовну заяву ОСОБА_1 , слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків, які зазначено вище.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним і може підлягати обмеженням, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року, «Наталія Михайленко проти України» від 30 травня 2013 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року. Відтак в кожному випадку позивач (заявник) при зверненні до суду із позовом (заявою) повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Роз'яснити позивачу, що згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175, 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Також, слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1.ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Спосіб усунення недоліків позовної заяви полягає в поданні позовної заяви у вигляді окремого документу з виправленими недоліками, зазначеними в наявній ухвалі суду з наданням її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Тростянецького спиртового заводу про стягнення нарахованої заробітної плати, суми індексації, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та компенсації за невикористану відпустку, - залишити без руху.
Надати позивачеві строк для усунення указаних в ухвалі недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві не пізніше п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає (за виключенням вимог щодо сплати судового збору).
Суддя О.А. Натальчук