Справа № 930/2070/21
Провадження №2/930/757/21
18.11.2021 року м. Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Царапори О.П.
розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача Берлізова Євгена Валерійовича до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Виклад позиції позивача.
Представник позивача Берлізов Є.В. , звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з вищевказаним позовом мотивуючи його тим, що 30.03.2021 року, о 16.00 год., на ділянці автодороги М-12 сполученням «Стрий- Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка» 451 км+500 м водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Ford Transit Connect», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по другорядній дорозі, виконуючи виїзд на головну дорогу, не надав перевагу у русі автомобілю «Hyundai Grand Starex», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_1 , що призвело до ДТП та механічного пошкодження транспортних засобів.
Вина відповідача ОСОБА_3 доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 448600 від 30.03.2021 року, письмовим поясненням останнього, схемою місця ДТП. Протокол інспектором СРПП № 5 Вінницького РУП складений у встановленому законом порядку. На підставі даного протоколу за скоєння правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суддя Немирівського районного суду Вінницької області виніс постанову від 13.05.2021 року про притягнення Відповідача до адміністративної відповідальності.Зазначеною постановою суду відповідача ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та до нього застосовано захід впливу у виді попередження.
Автомобіль «Hyundai Grand Starex», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 від 29.10.2019 року.
Оскільки автомобіль «Hyundai Grand Starex», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди отримав механічні пошкодження, позивач був змушений звернутись до судового експерта Крутих Є.О. для проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріальної шкоди, нанесеної її автомобілю та отримала висновок № 84-21 від 22.04.2021 року про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Hyundai Grand Starex», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
За вказаний звіт позивачем було сплачено суму в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 84-21 від 22.04.2021 p., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Hyundai Grand Starex», реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, визначається рівною 184623,94 (сто вісімдесят чотири тисячі шістсот двадцять три) гривні 94 копійки.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача-2 була застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Страховою компанією ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» розглянуто справу щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП 30.03.2021 року володільцю автомобіля «Hyundai Grand Starex», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та за її результатами ОСОБА_1 сплачено 120 000 гривень
Враховуючи, що страховою компанією ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» Позивачу ОСОБА_1 вже сплачено 120 000 грн., але страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди, Відповідачі зобов'язані сплатити різницю між страховим відшкодуванням та матеріальною шкодою, яка складає 64623,94 грн. = 184623,94 грн. (матеріальна шкода) - 120000 грн. (страхове відшкодування).
У своїй позовній заяві просить суд його вимоги задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів на її користь завдану матеріальну, а також судові витрати.
Виклад позиції відповідача 1
Відповідач ОСОБА_3 відзив на позов із викладенням своїх заперечень до суду не подавав, не дивлячись на пропозицію суду, викладену в ухвалі від 17.09.2021 року.
Виклад позиції відповідача 2
Відповідач ОСОБА_4 подав відзив на позов із викладенням своїх заперечень.
Свою позицію мотивує тим, що вказаний позов є необгрунтованим і являється таким, що підлягає відмові в повному обсязі. Як зазначає відповідач, що згідно резолютивної частини тексту позовної заяви позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду в розмірі - 64 623.94 гривні, а також судові витрати: судовий збір у сумі 908 гривень, 14 000 гривень витрати на правничу допомогу та за проведення експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 3 000 гривень, які є наслідком події, що мала місце 30 березня 2021 року біля 16.00 годин на одній із ділянок дороги М-12.
Так відповідно до постанови Немирівського районного суду від 13 травня 2021 року до сина відповідача ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого в ст. 124 КпАП України, і до нього було застосовано, як до неповнолітнього, захід впливу у виді попередження.
До даної події безпосередньо причетна позивач ОСОБА_1 , так як під час ДТП ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Форд транзит Конект», д.н.з. НОМЕР_1 , допустив зіткнення із належним їй автомобілем марки «Хундай» результаті події отримав механічні пошкодження.
Позивач має право звичайно на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення зазначеної події з вини ОСОБА_3 , однак, розмір шкоди повинен бути доведений у суді належними та допустимими доказами.
Автомобіль «Форд транзит Конект», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , на час ДТП був застрахований у страховій компанії ПрАТ УСК «Княжа» у відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» із лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну, у розмірі 130 000 гривень.
Відповідач ОСОБА_4 вважає, що саме страхова компанія ПрАТ УСК «Княжа», як гарант відшкодування завданих збитків забезпеченим транспортним засобом, повинна відшкодувати позивачці суму збитків у розмірі - 130 000 гривень мінус франшиза 2 600 гривень - 127 400 гривень.
Страховою компанією ПрАТ УСК «Княжа» повинно було бути виплачено позивачці 127 400 гривень, а не 120 000 гривень, як зазначено в позовній заяві.
В підтвердження матеріальної шкоди, завданої позивачці внаслідок пошкодженні її автомобіля, у загальній сумі 184 623.94 гривень позивач надає Суду Висновок експерта експертного автотоварознавчого дослідження № 84-21 від 22 квітня 2021 року проведеного ФОП ОСОБА_5 .
На думку відповідача, вказаний Висновок не може бути належним та допустимим доказом розміру заподіяного збитку позивачу у зазначеному в позовній заяві розмірі.
Ніхто не попереджав відповідача про проведення якогось автотоварознавчого дослідження на предмет встановлення матеріального збитку автомобілю, який належить позивачу.
На час скоєння ДТП ОСОБА_3 не досяг 18-ти років. Однак, на сьогоднішній день він повнолітній і, на думку відповідача ОСОБА_4 , він повинен самостійно нести цивільну відповідальність згідно вимог і ст. 1166 і ст. 1187 ЦК України.Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Заяви, клопотання позивача, відповідачів
Від позивача ОСОБА_1 заяв та клопотань пов'язаних із розглядом даної справи до суду не надходило.
Від представника відповідача адвоката Кіцули В.І. 12.10.2021 року надійшла письмова заява про відкладення судового засідання у зв'язку перебуванням у Тульчинському районному суді за участю в іншій справі.
Процесуальні дії у справі
Відповідно до ухвали суду від 17.09.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , представника позивача Берлізова Євгена Валерійовича до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та відкрито провадження у справі, розгляд цивільної справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження на 16.07.2021 року без повідомлення (виклику) учасників справи.
Судом 14.09.2021 року здійснювалися запити до відділу УДМС України у Вінницькій області з метою встановлення місця проживання відповідачів, тому ухвалу суду від 17.09.2021 року було направлено на адресу відповідачів зазначену у позові разом з копією позовної заяви, додатками до неї та повісткою про виклик до суду .
Судом були вжиті належні заходи для повідомлення відповідачів про розгляд справи та реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів шляхом направлення на адресу відповідача копії ухвали суду про відкриття провадження та копії відповідних документів, що підтверджують зворотні поштові повідомлення.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.
Відповідно до ч.2, п.1 ч.6 ст. 19, п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України суд розглядає за правилами спрощеного провадження без виклику сторін малозначні справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мініміму для працездатних осіб.
За приписами ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У зв'язку з наведеним вище, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання (ч.13 ст.7 ЦПК України).
Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
За вказаних обставин, за приписами ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази
Судом встановлено, що постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 13.05.2021 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано відносно нього захід впливу у виді попередження (а.с. 9,10).
Копією висновку експерта № 84-21 від 22.04.2021 року експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу підтверджується проведення авто товарознавчого дослідження за фактом ДТП та визначено вартіть матеріального збитку аз вданого власнику автомобіля марки «Hyundai Grand Starex», реєстраційний номер НОМЕР_2 в сумі 184623 гривні (а.с.11-18)
Витрати позивача за висновок експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок підтверджуються копією квитанції до прибуткового касового ордеру від 08.04.2021 року (а.с.35)
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (а.с.49).
Страховою компанією ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» розглянуто справу щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП 30.03.2021 року володільцю автомобіля «Hyundai Grand Starex», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та за її результатами позивачу ОСОБА_1 сплачено 120 000 гривень, однак страхової виплати недостатньо для повного відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди, тому позивач вважає, що відповідачі зобов'язані солідарно сплатити різницю між страховим відшкодуванням та матеріальною шкодою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування
В межах розгляду даної судової справи, позивач просить стягнути з відповідачів матеріальну шкоду, пов'язану з пошкодженням транспортного засобу та судові витрати
Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи суд виходить з того, що згідно з положеннями ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України.
За змістом п. 8 частини другої ст.16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту порушеного права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Із спірних правовідносин вбачається, що такі є делікатними.
Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення (ст. 1166 Цивільного кодексу України), необхідними елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
Згідно з положеннями частини першої ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
На практичну реалізацію положень ст. 1166 Цивільного кодексу України спрямовані і приписи п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , якими передбачено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Спеціальними нормами, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин є також положення частини другої ст. 1187 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Разом з тим, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Частиною четвертою ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 4 липня 2018 року по справі № №755/18006/15-ц зроблено висновок, відносно того, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (пункт 35 цієї постанови).
Згідно з частинами першою-третьою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (абзац 2 частини 1 статті 1192 Цивільного кодексу України).
У спірній по справі ситуації позивачем заявлена вимога щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Отже, з'ясування питання про фактичну наявність шкоди та її розмір, має безпосереднє значення для правильного вирішення спору.
По відношенню до цього, суд зазначає, що ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Відповідно до частин першої, шостої та сьомої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим кодексом.
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок довести факт дійсного порушення його прав, яке, на його думку, полягає в завданні матеріальної шкоди його транспортному засобу.
На підтвердження заподіяння матеріальної шкоди, позивачем надано звіт про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу №84-21 від 22.04.2021, згідно з даними якого вартість матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу Hyundai Grand Starex», реєстраційний номер НОМЕР_2 в сумі 184623 гривні.
Відповідачами вищевказаних даних щодо вартості пошкоджених внаслідок ДТП за його участю запчастин не спростовано.
З огляду на те, що позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди, заявлені до її заподіювача, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована, а також на те, що у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню лише з відповідача ОСОБА_3 , який у відповідності до вимог цивільного законодавства України набув повної цивільної дієздатності. А тому враховуючи, що ПраТ УСК «Княжа» повинно було б виплатити позивачу 127400 гривень, а не 120 000 гривень, а тому сума завданих збитків підлягає до задоволення частково, а саме в сумі 57223,94 гривні, різницю коштів позивачу в сумі 7400 гривень повинна сплатити страхова компанія.
Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню сума 57223,94 гривні матеріальної шкоди
Висновки суду
Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх часткового задоволення.
Позивач просить також стягнути з відповідача судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, здійснених позивачем у зв'язку з розглядом позову, які складаються з витрат на сплату судового збору за подання позову у розмірі 908 грн. та витрат за надання правничої допомоги у розмірі 14000 грн. суд прийшов до наступного.
Позовні вимоги заявлені позивачем підлягають задоволенню частково, при цьому позивачем підтверджено здійснення ним судових витрат у вигляді судового збору розмірі 908 грн., а також витрат в сумі 3000 гривень, які позивач сплатила за виговлення висновку експертного товарознавчого дослідження колінного транспортного засобу, тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення даних судових витрати з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послу і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Проте позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що витрати на підготовку позовної заяви позивачем дійсно були здійснені, не надано платіжного документу про оплату позивачем правової допомоги, натомість в матеріалах справи міститься лише квитанція до прибуткового касового ордеру б/н від 13.05.2021 року, видана позивачеві адвокатом Берлізовим Є.В. про оплату позивачем грошових коштів у розмірі 14000,00 грн. за надання правової допомоги, що не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 77, 78 ЦПК України (а.с.6,7).
Тож враховуючи зазначене, позивачем не надано належних документів, які б підтвердили понесені витрати на правову допомогу, тож позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 , представника позивача Берлізова Євгена Валерійовича до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , на корись ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 завдану матеріальну шкоду у розмірі 57223 (пядесят сім тисяч двісті двадцять три ) гривні 94 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 , на корись ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 . судові витрати пов'язані: зі сплатою судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень, а також 3000 (три тисячі) гривень витрат пов'язаних з оцінкою матеріального збитку.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Немирівський районний суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/ на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.
Суддя: О.П. Царапора