17 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/549/19
Провадження № 11-365заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор'євої І. В., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Яроша Д. В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Цуцкірідзе І. Л.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу № 9901/549/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Апеляційний суд Дніпропетровської області, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року(у складі колегії суддів Яковенка М. М., Данилевич Н. А., Дашутіна І. В, Шевцової Н. В., Шишова О. О.),
Рух справи
1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Апеляційний суд Дніпропетровської області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 19 вересня 2019 року № 2512/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України»;
- визнати протиправною бездіяльність ВРП у питанні здійснення процедур дисциплінарного провадження щодо судді ОСОБА_1 , пов'язаних з попереднім вивченням та перевіркою відомостей щодо наявності в його діях у березні 2014 року ознак дисциплінарного проступку на посаді судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, яка була допущена ВРП з 28 листопада 2018 року;
- зобов'язати ВРП вчинити дії щодо здійснення стосовно судді ОСОБА_1 процедур дисциплінарного провадження у вигляді попереднього вивчення та перевірки відомостей щодо наявності в його діях у березні 2014 року ознак дисциплінарного проступку на посаді судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим з урахуванням вимог частини одинадцятої статті 109 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та пункту 2 частини першої статті 45 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення ВРП прийняте в позапроцедурний спосіб, за відсутності належних правових підстав для його прийняття, а також із застосуванням прямої фальсифікації підстави позбавлення позивача статусу судді.
Зокрема, позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог Закону № 1798-VIII, оскільки відповідачем не розглядалося відповідного подання Дисциплінарної палати про звільнення позивача з посади судді, що прямо передбачено положеннями зазначеного Закону.
На думку ОСОБА_1 , на підставі рішення Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 04 серпня 2016 року № 1926/0/15-16 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Дніпропетровської області за порушення присяги» Постановою Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1621-VІІІ позивача звільнено з посади судді у зв'язку з порушенням присяги. Зазначена Постанова Верховної Ради України визнана протиправною та скасована, відповідно до рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 800/580/16.
У подальшому ВРП відповідно до абзацу другого пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII розглянуто питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та прийнято оскаржуване рішення. Однак обставини, за яких відбувалось притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення присяги та положення законодавства, дають підстави для висновку, що зазначені норми підлягають застосуванню за умов неприйняття Верховною Радою України рішення за поданням ВРЮ про звільнення.
Позивач наголошує на відсутності правових підстав для його звільнення на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України без додержання процедур дисциплінарного провадження щодо суддів, визначених главами 4-6 Закону № 1798-VIII, оскільки розгляд подання мав здійснюватися за загальною процедурою, а не за спрощеною.
Крім цього, позивач зазначив, що на момент прийняття спірного рішення про його звільнення з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області він не обіймав цієї посади, оскільки звільнений наказом голови цього суду від 10 жовтня 2016 року № 235/к на виконання Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1621-VІІІ та його не було поновлено на відповідній посаді після прийняття Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 800/580/16.
Позивач наголошує, що події, які мали місце в березні 2014 року, які стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за порушення присяги та які були висвітлені та набули широкого розголосу в Україні в негативному аспекті для позивача, у повній мірі не відповідали дійсності. Відповідач за таких обставин повинен був на підставі частини першої статті42 Закону № 1798-VIII розпочати через свій орган - Дисциплінарну палату - дисциплінарне провадження після прийняття рішення Верховним Судом у справі № 800/580/16, що свідчить про бездіяльність відповідача.
Крім цього, позивач зазначив, що під час проведення засідання ВРП 19 вересня 2019 року він перебував на лікарняному, про що було повідомлено відповідача представником, який просив відкласти розгляд зазначеного питання, чого не було зроблено. Відтак це позбавило можливості наводити доводи на свій захист, у тому числі щодо тлумачення висловлювань у березні 2014 року та їх спростування.
Звертає увагу, що при оголошені на засіданні ВРП 19 вересня 2019 року спірного рішення були наведені інші підстави звільнення, а саме підпункт 4 пункту16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України, -як такий, що не пройшов оцінювання.
3. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 9901/549/19 залишено без задоволення адміністративний позов ОСОБА_1 до ВРП, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Апеляційний суд Дніпропетровської області, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
4. Не погодившись із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року, позивач звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та задовольнити його позов повністю.
5. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків, а саме для внесення розміру судового збору, який необхідно було доплатити за подання апеляційної скарги.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржником надіслано копію квитанції від 22 січня 2021 року про доплату судового збору в розмірі 1043, 99 грн.
6. Ухвалою від 26 січня 2021 року Велика Палата Верховного Суду відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року та призначила справу до розгляду в судовому засіданні.
7. 24 лютого 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
8. 17 травня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло заперечення на відзив на апеляційну скаргу, у якому скаржник зауважує, що відзив ВРП не має належних аргументів для обґрунтованого заперечення доводів його апеляційної скарги.
9. 20 травня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про дослідження доказів у справі № 9901/549/19, у якому скаржник просив дослідити в судовому засіданні відеозапис засідання ВРП від 19 вересня 2019 року та «зажадати» від відповідача письмових пояснень з питання визнання або спростування ним факту оголошення в засіданні ВРП 19 вересня 2019 року рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
10. 08 червня 2021 року та 12 жовтня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від Голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання щодо розгляду справи № 9901/549/19 без участі представника третьої особи.
11. 11 листопада 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2021 року.
12. У судовому засіданні 17 листопада 2021 року ОСОБА_1 своє клопотання від 18 травня 2021 року не підтримав, відтак Велика Палата Верховного Суду залишила зазначене клопотання без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції, та зміст спірних правовідносин
13. Із червня 2001 року по серпень 2009 року ОСОБА_1 працював суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, із серпня 2009 року по січень 2011 року - суддею Васильківського районного суду м. Дніпропетровська, із січня по грудень 2011 року - суддею Апеляційного суду м. Києва, з грудня 2011 року по липень 2014 року - суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, а з липня 2014 року - суддею Апеляційного суду Дніпропетровської області.
14. Постановою Верховної Ради України від 14 грудня 2006 року № 471-V ОСОБА_1 обраний суддею безстроково.
15. Рішенням ВРЮ від 22 грудня 2011 року Чонобук В. І. призначений на посаду голови Апеляційного суду Автономної Республіки Крим строком на п'ятьроків до 21 грудня 2016 року включно.
16. Відповідно до Указу Президента України від 19 липня 2014 року № 605/2014 «Про переведення суддів» суддів, обраних безстроково, зокремасуддю Апеляційного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_1 , переведено на роботу на посаду судді Апеляційного суду Дніпропетровської області.
17. Рішенням ВРЮ від 04 серпня 2016 року № 1926/0/15-16 вирішено внести подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області за порушення присяги.
У зазначеному рішенні зазначено, що 04 серпня 2016 року ВРЮ, розглянувши рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 червня 2016 року № 1195/дп-16 про направлення рекомендації для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України, матеріали перевірки і висновок секції ВРЮ з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад, ухвалила рішення № 1926/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області за порушення присяги.
18. Підставою для відкриття дисциплінарної справи та прийняття рішення ВККС України від 02 червня 2016 року стосовно судді ОСОБА_1 стали звернення шеф-редактора програми «Люстратор 7.62» телеканалу «2+2» ОСОБА_3 , Дніпропетровської обласної організації політичної партії «Демократичний альянс».
У зазначених зверненнях заявники стверджували про порушення суддею ОСОБА_1 присяги судді та посилалися на розміщені в мережі «Інтернет» звернення голови Апеляційного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_1 із закликами щодо набуття суддями громадянства Російської Федерації, а також відеоролики з інтерв'ю судді ОСОБА_1 , у яких йшлося про здійснення судочинства згідно із законодавством Російської Федерації та організацію вивчення суддями російського законодавства.
19. ВРЮ 07 вересня 2016 року за вх. № 99/0/12-16 до Верховної Ради України направлено подання про звільнення судді Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги.
20. Постановою Верховної Ради України «Про звільнення судді» від 29 вересня 2016 року № 1621-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у зв'язку з порушенням присяги судді.
21. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 800/580/16 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1621-VIIІ «Про звільнення судді».
22. 08 лютого 2019 року за вих. № 04-29/04-314 Верховною Радою України до ВРПскеровано подання ВРЮ від 07 вересня 2016 року № 99/0/12-16 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області.
23. 19 вересня 2019 року ВРПприйнято рішення № 2512/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».
24. Вважаючи зазначене рішення відповідача від 19 вересня 2019 року незаконним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Оцінка суду першої інстанції
25. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 мотивуваши це тим, що рішення ВРП від 19 вересня 2019 року № 2512/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» є законним, а підстави вважати, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність у частині непроведення процедур дисциплінарного провадження у вигляді попереднього вивчення та перевірки відомостей щодо наявності в діях ОСОБА_1 в березні 2014 року ознак дисциплінарного проступку, відсутні.
26. Суд першої інстанції зазначив, що ВРП прийняла оскаржуване рішення як орган, якому (з 30 вересня 2016 року) надано повноваження ухвалювати рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. До 30 вересня 2016 року такими повноваженнями (стосовно суддів, обраних безстроково) була наділена Верховна Рада України.
27. Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зауважив, що у справі № 800/580/16 суд не давав правової оцінки обставинам, які слугували підставою для висновку про порушення позивачем присяги судді, поставлених йому в провину. Предметом судового контролю була лише Постанова Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1621-VIII і дії цього органу під час її ухвалення.
28. Водночас суд першої інстанції звернув увагу на те, що в цих правовідносинах ВРП не є тим органом, який встановлює факт правопорушення в діях судді та обирає/застосовує вид відповідальності. На той час це було компетенцією ВРЮ, яка її реалізувала, внісши до Верховної Ради України відповідне подання про звільнення судді ОСОБА_1 , й це подання залишається чинним.
29. Відтак Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що в цій справі визнання протиправною та скасування Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1621-VIII, що була прийнята за результатами розгляду подання ВРЮ про звільнення судді з посади за порушення присяги, не свідчить, що процедура розгляду такого подання завершена, а подання є розглянутим.
30. Суд першої інстанції також зауважив про те, що підставою для передання подання ВРЮ щодо судді ОСОБА_1 на розгляд ВРП слугували положення пункту 14 Розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII, які встановлюють особливу процедуру звільнення з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України на перехідний період. У цих правовідносинах не передбачено подання Дисциплінарної палати про звільнення з посади.
31. Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі, за своєю суттю таке рішення є кадровим. Відтак у спірних правовідносинах, як зазначалося вище, вид дисциплінарної відповідальності визначений рішенням ВРЮ, а ВРП лише реалізовано зазначене рішення.
32. Водночас суд першої інстанції підкреслив, що представництво позивача під час прийняття оскаржуваного рішення здійснювалось у належний спосіб, проти чого позивач не висловлював своїх заперечень, особиста явка позивача в засідання обов'язковою відповідачем не визнавалась, у зв'язку із чим не було перешкоди для розгляду справи за його відсутності, а тому дійшов висновку, що не можна вважати, що право позивача на безпосередню участь було порушено відповідачем.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
33. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції при його ухваленні норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
34. ОСОБА_1 зазначає, що в оскаржуваному рішенні зафіксований факт прийняття Верховною Радою України рішення за поданням ВРЮ про звільнення судді з посади за порушення ним присяги, що, на його думку, виключає можливість застосування до спірних правовідносин у цій справі особливої процедури звільнення з посади судді, визначеної абзацом другим пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII.
35. Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що його виключення зі штату Апеляційного суду Дніпропетровської області не впливає на визначену законом процедуру звільнення судді з посади, та вважає, що оскільки відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1402-VIII суддею є громадянин України, який займає штатну суддівську посаду в одному з судів України, то відсутність зайняття штатної суддівської посади зумовлює неможливість звільнення особи з посади судді, яку він не займає.
36. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норму процесуального права, передбачену частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема не перевірив рішення ВРП на відповідність критеріям, що визначені зазначеною нормою цього Кодексу, що призвело до неправильного вирішення цієї справи.
37. Скаржник також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не навів аргументи позивача щодо наявності підстав задоволення позову, до яких, зокрема, відноситься посилання на те, що рішення відповідача прийняте в позапроцедурний спосіб, за відсутності належних правових підстав для його прийняття, а також із застосуванням прямої фальсифікації підстави позбавлення його статусу судді, яка відображена в рішенні ВРП від 19 вересня 2019 року та яка насправді була оголошена на засіданні ВРП.
Позиція ВРП щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 .
38. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП не погоджується з доводами скаржника та вважає, що рішення суду першої інстанції в цій справі є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте на підставі повно та всебічно встановлених і досліджених обставинах справи.
39. Відповідач зазначає, що пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII передбачено, що повноваженням ВРП є, зокрема, ухвалення рішення про звільнення судді з посади.
40. ВРП звертає увагу на те, що рішення ВРЮ від 04 серпня 2016 року № 1926/0/15-16 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Дніпропетровської області за порушення присяги» позивачем не оскаржувалося, тобто є чинним.
41. Водночас, на думку відповідача, скасування Постанови Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_1 відновило процедуру звільнення цього судді на підставі рішення ВРЮ від 04 серпня 2016 року, завершення якої належить до повноважень ВРП.
42. Крім того, відповідач зазначає, що оскільки до ВРП від Верховної Ради України повернулося подання ВРЮ про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді і до повноважень ВРП віднесено вирішення питання щодо звільнення судді з посади, тому відповідачем правомірно прийнято оскаржуване рішення на реалізацію визначених Конституцією України повноважень та застосовано при цьому положення пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII.
43. ВРП зазначає, що дійсно звільнення з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачає наявність подання Дисциплінарної палати ВРП, однак у контексті спірних правовідносин ці аргументи ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень законодавства. Водночас підставою для передання подання ВРЮ щодо судді ОСОБА_1 на розгляд ВРП слугували положення пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-УІІІ, які встановлюють особливу процедуру звільнення з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України на перехідний період, а тому в цих правовідносинах не передбачено подання Дисциплінарної палати про звільнення з посади.
44. Відповідач також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 вже звертався до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до Верховної Ради України, ВРП про визнання дій протиправними, зокрема просив суд визнати протиправними дії ВРП щодо розгляду матеріалів про його звільнення з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2019 року в задоволенні зазначено позову відмовлено. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в рішенні зазначив, що «вважає необґрунтованими доводи позивача, що відповідачем ВРП порушено порядок розгляду питання щодо звільнення з посаді судді ОСОБА_1 »
45. ВРП погоджується з висновком суду першої інстанції, що неперебування ОСОБА_1 в штаті Апеляційного суду Дніпропетровської області, через виключення його зі штату цього суду, не змінює/не спростовує того, що суддя, обраний безстроково, звільняється органом, який його обрав. Оскільки рішення такого органу (Верховної Ради України) суд скасував як протиправне, то юридичного факту, з яким закон пов'язує звільнення з посади судді, на дату прийняття рішення не було. Відповідно виключення зі штату суду не впливає на визначену законом процедуру звільнення з посади судді.
46. До того ж відповідач зазначає, що оскаржуване рішення ВРП прийнято повноважним складом та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухвалені. При цьому ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про засідання Ради, на якому було прийнято оскаржуване рішення. На засідання ВРП 19 вересня 2019 року з'явився представник ОСОБА_1 - адвокат Чоха К. О. та надавав відповідні пояснення.
Релевантні джерела права
47. Згідно з пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (у редакції до набрання чинності Законом № 1401-VIII) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.
48. Пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України (у зазначеній редакції) передбачено, що в Україні діє ВРЮ, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
49. Це повноваження ВРЮ конкретизувалося положеннями статей 31, 32 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (далі - Закону № 22/98-ВР), які регулювали розгляд питання про звільнення судді за загальними та особливими обставинами відповідно.
50. Статтею 32 Закону № 22/98-ВР визначено, що питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п'ятої статті 126 Конституції України, ВРЮ розглядає після надання кваліфікаційною комісією відповідного висновку або за власною ініціативою. Запрошення судді, справа якого розглядається, є обов'язковим.
51. Рішення щодо внесення ВРЮ подання про звільнення судді відповідно до пунктів 4 і 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України приймається не менш як двома третинами голосів членів ВРЮ, які взяли участь у засіданні, а у випадках, передбачених у пункті 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України, - більшістю голосів членів від конституційного складу ВРЮ.
52. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 15 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-XII, у редакції, чинній на момент внесення подання ВРЮ) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.
53. Наведені норми матеріального права встановлювали повноваження ВРЮ щодо внесення за власною ініціативою подання про звільнення суддів з посади за порушення суддею присяги до органу, який їх призначив або обрав, і розгляду за власною ініціативою питання про звільнення суддів із цієї підстави, що відповідало положенням статті 131 Конституції України.
54. Водночас на момент розгляду ВРП питання щодо судді ОСОБА_1 вже були чинні закони України № 1401-VIII та № 1402-VIII.
55. Зокрема, Законом № 1401-VIII внесено зміни до статті 131 Конституції України, якою визначалося, що ухвалення рішення про звільнення судді з посади віднесено до повноважень ВРП.
56. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, Законом № 1798-VIII та Законом № 1402-VIII.
57. Згідно зі статтею 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
58. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII ВРП ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
59. Частиною другою статті 112 Закону № 1402-VIII визначено, що рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.
60. Відповідно до пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII матеріали та подання ВРЮ про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, передаються до ВРП для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється ВРП у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом ВРП може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.
Суддя, щодо якого до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» ВРЮ внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи Верховною Радою України, звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
61. Частиною першою статті 56 Закону № 1798-VIII встановлено, що питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
62. Згідно із частиною третьою статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов'язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
63. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п'ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
64. Згідно із частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від її складу.
65. Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII передбачено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
66. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду, рішення якого переглядається
67. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, та доводи наведені в апеляційній скарзі й у відзиві на неї, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
68. Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що суддя звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, якщо до набрання чинності Законом № 1401-VIII ВРЮ внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи Верховною Радою України.
69. Водночас після визнання протиправною та скасування Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1621-VІІІ рішення ВРЮ від 04 серпня 2016 року № 1926/0/15-16 залишилось чинним.
70. Отже, можна зробити висновок про те, що в разі визнання судом незаконним рішення/дій, прийнятого/вчинених Верховною Радою України за результатами розгляду подання ВРЮ про звільнення судді з посади, незалежно від того, підтримав парламент таке подання і прийняв постанову про звільнення судді чи ні (порушення вимог закону, зокрема процедури, можуть мати місце в будь-якому із цих двох випадків), зазначена процедура не може вважатися завершеною, а подання розглянутим.
71. Аналогічна правова позиція в подібних правовідносинах викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі № 9901/224/20.
72. У контексті обставин справи, яка розглядається, це означає, що визнання незаконною і скасування судом Постанови Верховної Ради України № 1621-VІІІ зумовило відновлення стадії розгляду подання, внесеного ВРЮ відповідно до її рішення від 04 серпня 2016 року № 1926/0/15-16, тож ВРП, яка наділена правом звільняти суддів відповідно до наведених вище норм законодавства, правомірно розглянула зазначене подання ВРЮ.
73. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішення від 19 вересня 2020 року № 2512/0/15-19 ВРП прийняла як орган, який з 30 вересня 2016 року уповноважений ухвалювати рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України згідно з пунктом 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII.
74. Велика Палата Верховного Суду також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактичні обставини, які слугували підставою для прийняття оспорюваного рішення, викладено в рішенні ВРЮ від 04 серпня 2016 року № 1926/0/15-16 та поданні від 07 вересня 2016 року № 99/0/12-16 щодо внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги.
75. Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення ВРП, воно містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла такого висновку.
76. Підставою для звільнення скаржника з посади судді слугувало рішення ВРЮ від 04 серпня 2016 року № 1926/0/15-16 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області за порушення присяги.
77. Факт порушення ОСОБА_1 присяги в рішенні ВРЮ від 04 серпня 2016 року № 1926/0/15-16та поданні від 07 вересня 2016 року № 99/0/12-16 обгрунтовано таким: висловлювання судді ОСОБА_1 щодо результатів референдуму про статус Криму; заперечення значення присяги судді; участь в організації і реалізації заходів, спрямованих на здійснення судочинства на тимчасово окупованій території України за законами Російської Федерації, у тому числі заклики до вивчення російського законодавства суддями Автономної Республіки Крим, що свідчить про порушення присяги судді, а також порушення ним морально-етичних принципів поведінки судді та вчинення дій, що порочать звання судді.
78. Кожний із зазначених фактів досліджено ВРЮ в рішенні від 04 серпня 2016 року № 1926/0/15-16.
79. З прийняттям Закону № 1401-VIII та Закону № 1402-VIII відповідальність за дії, з якими ВРЮ пов'язувала внесення подання про звільнення скаржника, скасована не була і наслідки таких дій у вигляді звільнення з посади судді не змінились, оскільки не було пом'якшено або скасовано відповідальність за вчинений суддею ОСОБА_1 дисциплінарний проступок.
80. Так, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
81. Відповідно до пунктів 1 та 7 частини дев'ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов'язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, допущення суддею грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
82. На підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону № 1402-VIII підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
83. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП при прийнятті оскаржуваного рішення діяла на підставі та в межах визначених Конституцією та законами України повноважень.
84. Водночас Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що оцінка дій ВРП щодо розгляду матеріалів про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області була предметом розгляду у справі № 9901/271/19, за результатом якого рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
85. Крім цього, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що виключення ОСОБА_1 зі штату Апеляційного суду Дніпропетровської області не змінює/не спростовує того, що суддя, обраний безстроково, звільняється органом, який його обрав. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що скасування Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1621-VIII обумовлює відсутність станом на час прийняття оспорюваного рішення юридичного факту, з яким Конституція України пов'язує факт звільнення судді з посади. Виключення зі штату суду не впливає на ці обставини.
86. Застосовані в цій справі правові норми свідчать про те, що рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про порушення суддею присяги, а лише приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не встановлює порушення або відсутність порушень ОСОБА_1 присяги судді.
87. Як слідує з матеріалів справи, зокрема витягу з протоколу № 71 засідання ВРП від 19 вересня 2019 року, у засіданні ВРП брали участь 13 її членів, тобто більшість від її складу; «за» звільнення позивача проголосували 13 членів ВРП, «проти» - 0. Рішення ВРП від 19 вересня 2019 року № 2512/0/15-19 ухвалено повноважним складом цього органу та підписано всіма його членами, які брали участь у його ухваленні, воно достатньо вмотивоване та містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену законом.
Зокрема, як підставу звільнення скаржника з посади судді в оскаржуваному рішенні визначено пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції. Водночас, ОСОБА_1 зазначає, що під час проголошення рішення ВРП від 19 вересня 2019 року в якості підстави його звільнення було зазначено підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до витягу з протоколу від 19 вересня 2019 року № 71 головуючий на засіданні ВРП Грищук В. К. після проголошення рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області зауважив, що при оголошенні резолютивної частини зазначеного рішення було допущено помилку, а саме оголошено «звільнити ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Дніпропетровської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV«Перехідні положення» Конституції України», разом з тим ВРП прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України відповідно до рішення ВРЮ від 04 серпня 2016 року № 1926/015-16.
До того ж Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у рішенні ВРП від 19 вересня 2019 року, зокрема у резолютивній частині, як підставу звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області зазначено пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
88. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що жоден з аргументів скаржника не свідчить про те, що оскаржуване рішення ВРП не відповідає вимогам, визначеним у частині другій статті 2 КАС України.
89. Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року задоволенню не підлягає.
90. Іншим доводам апеляційної скарги, які є подібними аргументам позовної заяви, судом першої інстанції надано належну оцінку, з якою Велика Палата Верховного Суду погоджується.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
87. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
88. Згідно із частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
89. Отже, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Висновки щодо розподілу судових витрат
90. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
91. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241-243, 266, 308, 310, 315, 316, 321, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від
01 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. Князєв
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Судді: В. В. Британчук О. Б. Прокопенко
Ю. Л. Власов В. В. Пророк
І. В. Григор'єва Л. І. Рогач
Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік
О. С. Золотніков В. М. Сімоненко
Л. Й. Катеринчук І. В. Ткач
Г. Р. Крет С. П. Штелик
К. М. Пільков