Постанова від 30.09.2021 по справі

Постанова

Іменем України

30 вересня 2021 року

м. Київ

провадження № 11-98 сап 21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача-Золотнікова О. С.,

суддів: Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор'євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й. , Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І. , Ситнік О. М., Сімоненко В. М. , Ткача І. В., Штелик С. П. ,

за участю секретаря судового засідання - Сороки Л. П.,

учасники справи:

скаржниця-ОСОБА_1 ,

представник Вищої ради правосуддя

-Ізвєков Кирил Вячеславович,

розглянула в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 02 лютого 2021 року № 197/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20, та

ВСТАНОВИЛА

Короткий зміст вимог скарги та їх обґрунтування

1. 04 березня 2021 року ОСОБА_1 направила до Великої Палати Верховного Суду скаргу на рішення Вищої ради правосуддя від 02 лютого 2021 року № 197/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20 про притягнення судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначила, що оскаржуване рішення ВРП постановлене з порушенням норм міжнародного права та національного законодавства, не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

3. На думку скаржниці, у ВРП не було підстав для її притягнення до дисциплінарної відповідальності за невиконання покладених на неї службових обов'язків, а саме не передачу судових справ, розгляд яких завершений ухваленням судових рішень, до канцелярії суду та не передачу цих справ секретарю, що унеможливило надіслання копій судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) відповідальною особою. Міжнародні принципи дисциплінарної відповідальності ґрунтуються на чіткому визначенні обов'язків судді, за невиконання яких він може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності з застосуванням чинного закону. З огляду на пункт 3 частини першої статті 24 Закону України від 02 лютого 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на момент здійснення відповідних дисциплінарних розглядів, далі - Закон про судоустрій і статус суддів), пункт 4, 8, 9, 14 Типового положення про апарат суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 08 лютого 2019 року № 131, Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Інструкція з діловодства), Типової посадової інструкції секретаря судового засідання місцевого загального суду, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 липня 2005 року № 86, передача справ до канцелярії суду та контроль за діяльністю секретаря судового засідання не входить до складу обов'язків судді, а відтак суддя не підлягає притягненню до дисціплінарної відповідальності за нездійснення зазначених вище дій.

4. ОСОБА_1 зазначила, що Перша Дисциплінарна Палата ВРП, приймаючи до уваги матеріали дисциплінарного провадження відносно секретаря судового засідання Зубачевської О. А. та пояснення секретаря судового засідання Зубачевської О. А., не врахувала, що починаючи з середини 2016 року вона є секретарем судових засідань голови суду, що підтверджується чисельними судовими рішеннями, які містяться в ЄДРСР. Відтак Зубачевська О. А. знаходиться під адміністративним та дисциплінарним впливом голови цього суду. До того ж пояснення Зубачевської О. А. не є належним доказом в процесуальному розумінні, оскільки зазначена особа не була допитана у якості свідка з попередженням про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань в порядку, передбаченому абзацом другим частини сьомої статті 49 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (в редакції, чинній на момент здійснення відповідних дисциплінарних розглядів, далі - Закон про ВРП). При цьому твердження секретаря судового засідання Зубачевської О. А. про те, що вона начебто не мала доступу до судових справ, які були розглянуті суддею ОСОБА_1, та те, що скаржниця не передавала їй справи, що позбавило її можливості здати справи до канцелярії суду, не відповідає дійсності та спростовується внутрішнім описом судових справ, копії яких надала ОСОБА_1 . Скаржниця також зазначила, що неодноразово зверталася до голови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області усно та шляхом направлення на електронну адресу цього суду службової записки від 10 січня 2020 року з проханням призначити їй відповідального секретаря судового засідання для дооформлення судових справ, які залишилися у неї, для подальшої їх передачі до канцелярії суду. Проте на момент подання цієї скарги відповідний секретар (або інший відповідальний працівник) не призначений, а справи не здані до канцелярії цього суду. На думку скаржниці, направлення службової записки у січні 2020 року не може вважатися несвоєчасним, оскільки це також не мало ефективного результату та відповідний секретар так і не був призначений. Вказане свідчить про відсутність у судді ОСОБА_1 можливості передати справи секретарю судових засідань (через те, що секретаря їй не було призначено) для подальшої їх здачі до канцелярії суду, що виключає притягнення її до дисциплінарної відповідальності за це.

5. При цьому скаржниця указала на те, що на підтвердження вказаних вище обставин вона надавала до ВРП сканкопії обкладинок деяких справ з описом матеріалів справи та відеофрагмент розмови між нею та головою зазначеного суду Бурханом С. М. , з якого вбачається, що він відмовив їй у призначенні відповідального секретаря. Однак ВРП залишила без оцінки вказані аргументи скаржниці, а також надані нею докази, та не навела мотиви, з яких такі докази відхилені. Крім цього, в матеріалах дисциплінарного провадження не міститься жодної скарги від учасників справ (зазначених у судових рішеннях по розглянутим скаржницею справам) щодо не надання суддею копії повного тексту судового рішення або перешкоджання у подачі апеляційної скарги, а відтак ВРП та її дисциплінарним органом не встановлено жодної особи, чиї права були порушені.

6. ОСОБА_1 також указала на те, що у ВРП не було підстав для її притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення нею законодавства про працю та правил внутрішнього трудового розпорядку. В матеріалах дисциплінарної справи відсутні Правила внутрішнього трудового розпорядку Верхньодніпровського районного суду, які діяли у 2018-2019 роках, а також докази ознайомлення судді ОСОБА_1 з правилами трудового розпорядку, що, на думку скаржниці, виключає притягнення її до відповідальності за їх порушення. Відтак оскаржуване рішення ВРП не містить відповідних мотивів та доказів, з якими чинне законодавства пов'язує встановлення факту порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та притягнення до дисціплінарної відповідальності з цих підстав.

7. Крім цього, скаржниця зазначила, що ВРП, визначаючи вчинення нею прогулів, не здійснила оцінку наданих нею письмових пояснень, аргументів, доказів, а також не навела жодного мотиву, з яких вони відхилені. При цьому ОСОБА_1 в доводах скарги навела відповідні дані з розрахункових відомостей заробітної плати за травень та червень 2018 року, складених посадовими особами Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі - Управління ДСА), що, на думку скаржниці, свідчать про повну, а не часткову, оплату її праці, та спростовує висновок дисциплінарного органу про відсутність судді на робочому місці з 12 год до 17 год 02, 03, 05, 07, 08, 10, 14 травня 2018 року та прогул 17 травня 2018 року. До того ж висновок про вчинення суддею ОСОБА_1 прогулу 17 травня 2018 року спростовується тим, що відповідно до графіку проведення співбесід з суддями в межах процедури співбесіди їй була призначена співбесіда у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (далі - ВККС України) на 16 травня 2018 року, що зазначено у рішенні ВККС України від 30 травня 2018 року № 837/ко-18, яке міститься в матеріалах дисціплінарної справи. У зв'язку з необхідністю прийняття участі у цій співбесіді суддю ОСОБА_1 було відряджено до міста Києва на 3 дні, про що оформлено посвідчення про відрядження. Скаржниця вибула із міста Верхньодніпровська потягом 15 травня 2020 року, прибула до міста Києва 16 травня 2018 року, цього ж дня вибула із міста Києва потягом та прибула до міста Верхньодніпровська 17 травня 2018 року. З огляду на пункт 7 розділу І та пункт 4 розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 року № 362) 17 травня 2018 року є третім днем відрядження, зазначеним у посвідченні про відрядження, а відтак не є прогулом. Свою відсутність на робочому місці 19 і 27 березня 2018 року, 11 і 24 квітня 2018 року скаржниця пояснила тим, що знаходилася на прийомі у лікаря, що підтверджується довідкою (випискою із амбулаторної картки) від 24 жовтня 2019 року, копія якої надавалася до ВРП. 31 січня 2019 року скаржниця приймала участь у судовому засіданні у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду у справі № 9901/668/18 за її позовом до ВККС України щодо оскарження рішення про визнання судді ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді. Це підтверджується змістом ухвали від 31 січня 2019 року, що міститься в ЄДРСР. Свою відсутність на робочому місці з 24 вересня по 12 жовтня 2018 року скаржниця пояснила тим, що 08 серпня 2018 року направила на ім'я голови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С. М. заяву від 07 серпня 2018 року про надання щорічної відпустки відповідно до графіку відпусток з 03 вересня 2018 року в повному обсязі, проте голова зазначеного суду за власного ініціативою, незважаючи на узгоджену тривалість відпустки у відповідному графіку, надав мені лише частину щорічної основної відпустки тривалістю 21 день (замість 42 днів), про що видав наказ від 03 вересня 2018 року № 22-ВГ. До того ж скаржниця не була повідомлена про результати розгляду її заяви шляхом надсилання письмової відповіді чи копії відповідного наказу.

8. ОСОБА_1 указала на те, що під час ухвалення рішень ВРП та її дисциплінарного органу була врахована негативна характеристика, затверджена зборами суддів Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області за участю голови цього суду, який є стороною дисциплінарної справи, та без участі скаржниці. На думку ОСОБА_1 , ця характеристика затверджена з порушенням принципу рівності суддів, рівності сторін у дисциплінарному провадженні та доведення її змісту до особи, відносно якої вона прийнята, що позбавило скаржницю надати свої запереченя. До того ж Регламентом Вищої ради правосуддя, затвердженим рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17, не передбачено витребування письмової характеристики на суддю. Усі характеризуючі суддю відомості знаходяться у суддівському досьє, яке призначене для збору та використання інформації щодо судді, а тому, на думку скаржниці, саме досьє має прийматися до уваги.

9. Скаржниця також зазначила, що розгляд об'єднаної дисциплінарної справи, в якій Першою Дисциплінарною палатою ВРП ухвалене рішення від 30 жовтня 2020 року відносно неї, до розгляду Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду справи № 9901/668/18 за її позовом до ВККС України про визнання незаконним і скасування рішення від 30 травня 2018 року, яким ОСОБА_1 визнано такою, що не відповідає займаній посаді, є втручанням у правосуддя, неправомірним впливом та тиском на Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, а відтак порушенням принципу незалежності та безсторонності правосуддя, визначеного у багатьох міжнародних і національних актах. Також такий розгляд позбавив скаржницю очікувань на справедливий та об'єктивний розгляд її справи незалежним та безстороннім судом, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

10. Вказані вище доводи скаржниці є, на її думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

Позиція ВРП

11. 11 червня 2021 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому заперечує проти її доводів та просить залишити без змін оскаржуване рішення. ВРП вважає наведені у скарзі мотиви щодо безпідставності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та невмотивованості висновків ВРП такими, що не заслуговують на увагу. ВРП також наголошує, що підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закон про ВРП, для скасування її рішення від 02 лютого 2021 року № 197/0/15-21 немає. Ключові аргументи повторюють висновки, зроблені ВРП у її оскаржуваному рішенні.

Встановлені на підставі її матеріалів обставини справи

12. Указом Президента України від 24 лютого 2011 року № 246/2011 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначена на посаду судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області строком на п'ять років. Строк повноважень судді закінчився 25 лютого 2016 року.

13. Рішенням ВККС України від 30 травня 2018 року № 837/ко-18 суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 визнана такою, яка не відповідає займаній посаді.

14. Рішенням ВККС України від 21 вересня 2018 року № 1662/ко-18 до ВРП внесене подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області.

15. 10 вересня 2019 року до ВРП надійшла скарга голови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С. М. на дії судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 .

16. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП від 10 вересня 2019 року вказана вище скарга зареєстрована за єдиним унікальним номером 9889/0/8-19 та передана члену її Першої Дисциплінарної палати Овсієнку А. А. для проведення перевірки.

17. Згідно із протоколом повторного автоматизованого визначення члена ВРП від 24 жовтня 2019 року скарга передана членкині ВРП Краснощоковій Н. С. для проведення попередньої перевірки.

18. У скарзі Бурхана С. М. зазначено, що суддя ОСОБА_1 систематично допускає прогули без поважних причин; привласнила або втратила 142 судові справи різних категорій, що унеможливлює отримання громадянами копій судових рішень у цих справах; грубо порушує право громадян на доступ до правосуддя; систематично допускає бездіяльність щодо виготовлення копій судових рішень для їх внесення до ЄДРСР.

19. За результатами попередньої перевірки скарги Бурхана С. М . стосовно судді ОСОБА_1 членкиня Першої Дисциплінарної палати ВРП Краснощокова Н. С . склала висновок від 04 червня 2020 року з пропозицією відкрити дисциплінарну справу щодо цієї судді.

20. Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 03 липня 2020 року № 2033/1дп/15-20 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 у зв'язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону про судоустрій і статус суддів (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу).

21. Крім цього, Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 23 вересня 2020 року № 2701/1дп/15-20 за власною ініціативою відкрила дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1 у зв'язку з ознаками в її діях дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону про судоустрій і статус суддів. ВРП об'єднала її зі справою, відкритою ухвалою Першої Дисциплінарної палати ВРП від 03 липня 2020 року № 2033/1дп/15-20. Підготовку об'єднаної дисциплінарної справи до розгляду доручено членкині Першої Дисциплінарної палати ВРП Краснощоковій Н. С .

22. Рішенням від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20 Перша Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону про судоустрій і статус суддів, та застосувала до неї дисциплінарне стягнення - подання про звільнення її з посади судді.

23. Під час розгляду об'єднаної дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП установила такі обставини:

23.1. Інспектор праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Лапенко О. О. провів інспекційне відвідування Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, про що склав акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, від 13 липня 2020 року № 17/4.4.-1867 (далі - Акт від 13 липня 2020 року). Згідно з указаним актом у Верхньодніпровському районному суді Дніпропетровської області заведено «Журнал реєстрації приходу на роботу і виходу з роботи працівників суду». Облік робочого часу працівників суду здійснюється відповідно до вказаного журналу, в якому кожен працівник суду щоденно власноруч ставить час прибуття на роботу та виходу з роботи. Відповідно до даних журналу заступник керівника апарату суду складає табель обліку робочого часу.

23.2. Голова суду Бурхан С. М. особисто акцентував увагу судді ОСОБА_1 на порядку ведення цього журналу. Проте суддя категорично відмовилася вказувати в журналі час прибуття на роботу та час виходу з роботи.

23.3. Як зазначив заступник керівника апарату суду, суддя ОСОБА_1 не дотримується регламенту роботи суду, а саме: «З'являється та йде з місця роботи коли їй заманеться. Працює за власним графіком, який розпочинається з 09:00-10:00 та закінчується з 12:00-15:00». Враховуючи те, що мали місце випадки відсутності судді ОСОБА_1 на робочому місці без повідомлення причин відсутності, а також те, що за останні роки ця суддя жодного разу не була на роботі повний робочий день, головою відповідного суду прийняте рішення вказувати в табелі робочого часу фактичний час перебування судді ОСОБА_1 в приміщенні цього суду. Після закінчення календарного місяця складається остаточний табель обліку робочого часу тільки стосовно судді ОСОБА_1 , в якому проставляється фактично відпрацьований нею час, та для повного розрахунку надсилається в перший робочий день кожного місяця до відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку Управління Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України).

23.4. Управління ДСА України у листі від 18 лютого 2020 року № Т365-20-304/20, посилання на який міститься в акті від 13 липня 2020 року № 17/4.4.-1867, погодилось із такими діями керівництва Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, оскільки немає жодних законних підстав проставляти в табелі робочого часу відмітку про повний робочий день судді ОСОБА_1 . Більш того, зазначення у табелі обліку робочого часу 8 робочих годин судді щодня, замість фактично відпрацьованих суддею 3-6 годин, призведе до незаконної виплати суддівської винагороди.

23.5. Беручи до уваги недотримання суддею ОСОБА_1 трудової дисципліни і її небажання працювати згідно з регламентом роботи суду, особа, відповідальна за ведення табеля обліку робочого часу, не може спрогнозувати поведінку судді та вимушена замість імовірно відпрацьованих суддею робочих годин проставляти нулі (з метою недопущення надмірної та незаконної виплати бюджетних коштів). Заповнення табеля обліку робочого часу спричиняє певні незручності, проте інших способів обліку фактично відпрацьованого суддею ОСОБА_1 часу немає. На підставі коригуючого табеля за необхідності проводиться перерахунок нарахованої судді заробітної плати.

23.6. Крім того, під час інспекційного відвідування Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області зазначеним інспектором праці було встановлено, що у графіку відпусток на 2018 рік у графі «місяць початку використання відпустки» стосовно судді ОСОБА_1 зазначено - «03 вересня 2018 року», а у графі «кількість календарних днів відпустки»: «42», у графі «період за який надається відпустка»: «15 березня 2018 року - 14 березня 2019 року».

23.7. У заяві від 07 серпня 2018 року суддя ОСОБА_1 просила надати їй щорічну відпустку «відповідно до графіку надання щорічних відпусток у 2018 році, з 03 вересня 2018 року у повному обсязі». Таким чином, суддя ОСОБА_1 шляхом написання заяви від 07 серпня 2018 року про надання щорічної відпустки за 2018 рік скористалась своїм правом на відпустку згідно з графіком надання щорічних відпусток у 2018 році працівникам Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області.

23.8. Наказом від 03 вересня 2018 року № 22-ВГ «Про надання частини щорічної основної відпустки ОСОБА_1 » відповідно до статті 136 Закону про судоустрій і статус суддів та статті 10 Закону України «Про відпустки» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про відпустки) судді ОСОБА_1 надано частину щорічної основної відпустки за відпрацьований час тривалістю 21 календарний день з 03 вересня 2018 року по 23 вересня 2018 року включно, за період: 15 березня 2018 року - 14 березня 2019 року.

23.9. При цьому в Акті від 13 липня 2020 року відзначено, що у поштовому відправленні від 17 вересня 2018 року містився листок тимчасової непрацездатності скаржниці серії АДС № 551949, виданий 20 серпня 2018 року, згідно з яким вона мала стати до роботи 04 вересня 2018 року.

23.10. У період з 07 серпня 2018 року (дата написання скаржницею зазначеної заяви про надання відпустки) по 03 вересня 2018 року (дата початку цієї відпустки) на адресу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області не надходили заяви ОСОБА_1 про перенесення її відповідної щорічної відпустки та інформація про її тимчасову непрацездатність з 20 серпня 2018 року.

23.11. Згідно з поясненнями, наданими заступником керівника апарату Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Родіною Л. А., як вбачається із заяви судді ОСОБА_1 від 07 серпня 2018 року, суддя не зазначила кількість календарних днів відпустки, відповідно до вимог статті 75 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - КЗпП України) та статті 10 Закону про відпустки, згідно з якими тривалість відпустки визначається у календарних днях. Таким чином, згідно із заявою ОСОБА_1 від 07 серпня 2018 року їй надано відпустку тривалістю 21 календарний день (за фактично відпрацьований час).

23.12. Заступник керівника апарату Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Родіна Л. А. пояснила, що суддя ОСОБА_1 з 30 травня 2018 року по 10 травня 2019 року зовсім не з'являлась на робочому місці. Листки її тимчасової непрацездатності протягом вказаного періоду надсилались ОСОБА_1 виключно поштовими відправленнями зі значним запізненням. Про її тимчасову непрацездатність та причини відсутності її на робочому місці ставало відомо тільки після їх отримання. Відповідно проводилось коригування табелів обліку використання робочого часу.

23.13. Станом на 13 липня 2020 року заява судді ОСОБА_1 про надання одного дня відпустки за період роботи з 15 березня 2018 року по 14 березня 2019 року не надходила.

23.14. Після отримання від судді ОСОБА_1 заяви, датованої 07 серпня 2018 року, стало відомо про її тимчасову непрацездатність (листок тимчасової непрацездатності серії АГШ № 488527, виданий 06 серпня 2018 року, згідно з яким суддя мала стати до роботи 18 серпня 2018 року, надісланий поштовим відправленням 17 вересня 2018 року).

23.15. Після отримання поштового відправлення 17 вересня 2018 року із двома листками непрацездатності (серії АГШ № 488527, виданий 06 серпня 2018 року, в якому зазначено «до роботи стати 18 серпня 2018 року», та серії АДС № 551949, виданий 20 серпня 2018 року, в якому зазначено «до роботи стати 04 вересня 2018 року») роботодавець провів коригування табелів обліку робочого часу за серпень 2018 року та надіслав їх до Управління ДСА України. Таким чином, дні тимчасової непрацездатності судді ОСОБА_1, засвідчені у встановленому порядку, були виключені із щорічної відпустки відповідно до вимог статті 78 КЗпП України.

23.16. Згідно з інформацією щодо графіка надання відпусток у 2019 році працівникам Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області суддя ОСОБА_1 має частину невикористаної відпустки за період роботи з 15 березня 2018 року по 14 вересня 2019 року.

23.17. У заяві від 23 березня 2020 року суддя просила надати їй цю частину відпустки, а саме «невикористаної щорічної відпустки за 2018 рік (відпрацьований період з 15 березня 2018 року по 14 березня 2019 року) та частину невикористаної щорічної за 2019 рік (відпрацьований період з 15 березня 2019 року по 14 березня 2020 року) з 30 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно)».

23.18. Згідно з наказом від 30 березня 2020 року № 07-ВГ «Про надання частини щорічної основної відпустки ОСОБА_1 » судді надано відпустку строком 31 календарний день з 30 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року включно, за період роботи з 15 березня 2018 року по 14 березня 2019 року - 3 календарні дні та за період з 15 березня 2019 року по 14 березня 2020 року - 28 календарних днів.

23.19. В Акті від 13 липня 2020 року окремо відзначено, що у графіку надання щорічних відпусток у 2019 році працівникам Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відсутня інформація про початок використання відпустки суддею ОСОБА_1, оскільки вона була відсутня на роботі в період з 30 травня 2018 року по 10 травня 2019 року. Проте згідно з її заявою від 30 липня 2019 року та наказом від 21 серпня 2019 року № 21-ВГ «Про надання частини щорічної основної відпустки ОСОБА_1 » їй надана відпустка у строк і тривалістю, які нею були визначені.

23.20. За результатами проведеного інспекційного відвідування Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області в Акті від 13 липня 2020 року зафіксоване виявлене порушення. На порушення вимог частини четвертої статті 115 КЗпП України та статті 21 Закону про відпустки при наданні судді ОСОБА_1 частини щорічної основної відпустки з 03 вересня 2018 року згідно з наказом від 03 вересня 2018 року № 22-ВГ виплата заробітної плати за весь час чергової відпустки проведена не за три дні до її початку.

24. З огляду на викладене Перша Дисциплінарна палата ВРП з'ясувала, що суддя ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці без поважних причин упродовж всього робочого дня: 19, 27 березня 2018 року; 11, 24 квітня 2018 року; 17 травня 2018 року; 24-28 вересня 2018 року; 1-5, 8-12 жовтня 2018 року; 05 листопада 2018 року; 08, 28-31 січня 2019 року; 01 лютого 2019 року; 04-07, 18 березня 2019 року. 02, 03, 05, 07, 08, 10, 14 травня 2018 року суддя ОСОБА_1 перебувала на робочому місці неповний робочий день.

25. Враховуючи характер дій судді ОСОБА_1 , Перша Дисциплінарна палата ВРП кваліфікувала їх як умисні та такі, що викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції та порочать звання судді і підривають авторитет правосуддя.

26. За таких обставин дисциплінарний орган дійшов висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону про судоустрій і статус суддів (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів).

27. Водночас під час розгляду об'єднаної дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП установила, що суддя ОСОБА_1 не здала до канцелярії суду та не передала секретарю судових засідань 142 справи різних категорій, які були розглянуті нею під час здійснення повноважень. Значна кількість рішень у справах, які не здані до канцелярії суду та розглянуті суддею упродовж 2013-2016 років, не надіслана до ЄДРСР. Через відсутність рішень у ЄДРСР та ненадання справ до канцелярії суду канцелярія позбавлена можливості надіслати рішення для виконання та видати копії рішень сторонам у справах. Зокрема, станом на 30 серпня 2019 року до канцелярії суду не здано:

- 43 справи, які були розглянуті у 2013 році під головуванням судді ОСОБА_1, а саме: цивільні справи (2) - 17 справ; справи окремого провадження (2-о) - 2 справи; адміністративні справи (2-а) - 3 справи; справи в порядку виконання рішень в адміністративних справах (6-а) - 5 справ; справи в порядку виконання рішень в цивільних справах (6) - 13 справ; клопотання слідчих (1-кс) - 3 справи;

- 75 справ, які були розглянуті у 2014 році під головуванням судді ОСОБА_1, а саме: цивільні справи (2) - 23 справи; адміністративні справи (2-а) - 1 справа; справи окремого провадження (2-о) - 1 справа; справи в порядку виконання рішень в цивільних справах (6) - 35 справ; справи в порядку виконання рішень в адміністративних справах (6-а) - 1 справа; справи в порядку виконання вироків у кримінальних справах (1-в) - 5 справ; клопотання слідчих (1-кс) - 5 справ; заяви про роз'яснення рішень в адміністративних справах (2-ар) - 3 справи; справи про виконання рішення іноземного суду (2-к) - 1 справа;

- 24 справи, які розглянуті у 2015 році під головуванням судді ОСОБА_1, а саме: цивільні справи (2) - 14 справ; справи окремого провадження (2-о) - 1 справа; справи в порядку виконання рішень у цивільних справах (6) - 1 справа; адміністративні справи (2-а) - 7 справ; справи в порядку виконання вироків у кримінальних справах (1-в) - 1 справа;

- 55 справ, рішення в яких станом на 30 серпня 2019 року не внесені до ЄДРСР.

28. На підставі матеріалів копії дисциплінарної справи № 3/2018 стосовно секретаря судових засідань Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Зубачевської О. А. , наданої на запит членкині Першої Дисциплінарної палати ВРП Краснощокової Н. С. , Перша Дисциплінарна палата ВРП встановила, зокрема, що станом на 21 грудня 2018 року Зубачевська О. А. не здала до канцелярії цього суду 142 справу різних категорій, що розглядались під головуванням скаржниці. Відповідно до письмових пояснень Зубачевської О. А. , які містяться у дисциплінарній справі № 3/2018, після розгляду зазначених справ вони їй не передавались та не оформлювались, тому її вини у їх не передачі до канцелярії нема, оскільки справи вона не бачила. Дисциплінарна комісія Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області склала висновок від 29 грудня 2018 року, відповідно до якого під час перевірки робочого місця Зубачевської О. А. на робочому столі в кабінеті не виявлено жодної справи із 142 зазначених справ. Ця дисциплінарна комісія суду дійшла висновку, що на момент проведення службового розслідування за фактом не здачі 142 відповідних справ відсутні підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності секретаря судових засідань Зубачевської О. А .

29. ВРП на підставі листа від червня 2020 року № 1/81/20202 за підписом голови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, встановила, що питання щодо не зданих до канцелярії суду вказаних у скарзі Бурхана С. М. справ неодноразово розглядалось на оперативних нарадах суддів та працівників апарату суду. Також за цим фактом надсилались скарги до ВККС України. На неодноразові прохання передати справи до канцелярії суду або надати їх для огляду суддя ОСОБА_1 просила не втручатись у її діяльність щодо здійснення правосуддя.

30. До вказаного листа Бурхана С. М. додано пояснювальну записку секретаря судових засідань Зубачевської О. А. від 01 червня 2020 року, відповідно до якої після закінчення повноважень судді ОСОБА_1 в лютому 2016 року до цього часу до канцелярії відповідного суду не здано 142 справи різних категорій, які розглядалися під головуванням судді ОСОБА_1 Секретар Зубачевська О. А. пояснила, що суддя ОСОБА_1 не зверталась до неї із проханням здати справи до канцелярії та вказані справи їй не передавала. Усі справи, розгляд яких завершено ухваленням судового рішення, перебували у судді ОСОБА_1 .

31. До вказаного листа також додано доповідну записку старшого секретаря канцелярії відповідного суду Туманової О. А. , згідно з якою станом на 02 червня 2020 року до канцелярії суду не здано 142 справи різних категорій, що розглядались під головуванням судді ОСОБА_1 в період виконання нею повноважень, а саме у 2013-2015 роках.

32. З огляду на зазначене Перша Дисциплінарна палата ВРП установила, що суддя ОСОБА_1 тривалий час не передає до канцелярії суду судові справи, розгляд яких завершено ухваленням судового рішення, внаслідок чого порушує вимоги закону щодо своєчасного виготовлення вмотивованих судових рішень, надання копій судових рішень для їх внесення до ЄДРСР, тобто не виконує покладених на неї службових обов'язків.

33. Вказане стало підставою для висновку дисциплінарного органу про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР).

34. 10 та 13 листопада 2020 року до ВРП надійшли скарги представника судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р. Ю. (вхідний № 5931/0/7-20) та судді ОСОБА_1 (вхідний № 5195/0/6-20) на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20.

35. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 10 листопада 2020 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена ВРП Швецову Л. А .

36. За результатами перевірки відомостей, наведених у скаргах адвоката Кравця Р. Ю. та судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 член ВРП Швецова Л. А. дійшла висновку про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП.

37. Розглянувши скарги судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 та її представника адвоката Кравця Р. Ю., ВРП прийняла рішення від 02 лютого 2021 року № 197/0/15-21 про залишення без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20 «Про притягнення судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності». При цьому ВРП частково змінила кваліфікацію дій судді, зазначивши, що це не є підставою для зміни виду дисциплінарного стягнення, застосованого до судді Дисциплінарною палатою.

38. ВРП керувалася тим, що станом на день розгляду дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_1 вказані порушення цією суддею не усунені. Враховуючи, що допущені суддею ОСОБА_1 проступки є триваючими, ВРП погодилася з висновком, що застосуванню підлягають положення статті 106 Закону про судоустрій і статус суддів з урахуванням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, визначених у статті 109 цього Закону. Отже, встановлені обставини підтверджують наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону про судоустрій і статус суддів (зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення).

39. Поряд із цим ВРП зазначила, що підстави притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на час розгляду нею справ (з квітня 2013 року по 25 лютого 2016 року) визначалися Законом України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». З огляду на статтю 83 цього Закону, яка містила вичерпний перелік підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, допущені суддею ОСОБА_1 у період із квітня 2013 року по 25 лютого 2016 року порушення щодо ненадання копій судових рішень для внесення до ЄДРСР не могли бути підставою для дисциплінарної відповідальності, що свідчить про відсутність у діях судді складу дисциплінарного проступку.

40. При ухваленні оскаржуваного рішення ВРП дійшла висновку про необґрунтованість твердження представника судді ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р .Ю. про те, що суддю ОСОБА_1 не може бути притягнуто до відповідальності за порушення норм суддівської етики, оскільки повноваження судді припинились 25 лютого 2016 року. Закінчення п'ятирічного строку, на який було призначено суддю, свідчить про припинення повноважень у частині здійснення правосуддя, але не звільняє від обов'язку дотримуватись норм суддівської етики та високих стандартів поведінки. Відтак ВРП зазначила, що підтвердилися та не були спростовані обставини відсутності судді ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин 19, 27 березня 2018 року, 11, 24 квітня 2018 року, 17 травня 2018 року, 24-28 вересня 2018 року, 01-05, 08-12 жовтня 2018 року, 05 листопада 2018 року, 08, 28-31 січня 2019 року, 01 лютого 2019 року, 04-07, 18 березня 2019 року; перебування судді ОСОБА_1 на робочому місці неповний робочий день 02, 03, 05, 07, 08, 10, 14 травня 2018 року. Також ВРП дійшла висновку, що не були спростовані обставини, що до канцелярії цього суду не передавались справи, розгляд яких завершено ухваленням судового рішення скаржницею, та щодо зволікання нею з виготовленням вмотивованих судових рішень, що правильно кваліфіковано дисциплінарним органом як дисциплінарні проступки, відповідальність за які передбачена пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону про судоустрій і статус суддів (зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

41. При цьому ВРП дійшла висновку, що дії судді ОСОБА_1 утворюють як склад дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону про судоустрій і статус суддів, так і склад істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 1 частини дев'ятої статті 109 цього Закону. Відтак застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади судді відповідає принципу пропорційності, викладеному у частині другій статті 109 Закону про судоустрій і статус суддів, частині п'ятій статті 50 Закону про ВРП.

Рух справи

42. На рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими КАС України (частина сьома статті 266 КАС України).

43. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 квітня 2021 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 02 лютого 2021 року № 197/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20.

44. Суддя-доповідач Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 17 травня 2021 року призначив справу до розгляду в судовому засіданніз повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини третьої статті 344 КАС України.

45. У судовому засіданні 30 вересня 2021 року скаржниця підтримала свою скаргу та просила її задовольнити у зв'язку з викладеними у ній підставами.

46. Представник ВРП заперечив проти задоволення скарги ОСОБА_1 з мотивів, наведених у відзиві ВРП.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи

47. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

48. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності (частина друга статті 109 Закону про судоустрій і статус суддів).

49. Главою 4 розділу II Закону про ВРП визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

50. Після відкриття дисциплінарної справи доповідач здійснює підготовку справи до розгляду Дисциплінарною палатою, визначає свідків чи інших осіб, які підлягають виклику або запрошенню взяти участь у засіданні тощо. Матеріали дисциплінарної справи надаються іншим членам Дисциплінарної палати для вивчення (частини перша та третя статті 48 Закону про ВРП).

51. Частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 Закону про ВРП передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники. У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні. Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов'язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

52. Відповідно до частини другої статті 50 Закону про ВРП за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

53. Вид дисциплінарного стягнення визначається на основі принципу пропорційності, зокрема, враховуються характер дисциплінарного проступку судді, його наслідки, дані, що характеризують особу судді, ступінь його вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (частина п'ята статті 50 Закону про ВРП).

54. Згідно із частиною першою статті 51 Закону про ВРП право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП(частина третя цієї статті).

55. На підставі частини другої статті 52 Закону про ВРП право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.

56. Відповідно до частини першої статті 52 Закону про ВРП рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

57. У пункті 123 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (дивитись § 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та § 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (дивитись §§ 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та § 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

58. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

59. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

60. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

61. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону про ВРП.

62. ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п'ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги (стаття 18 Закону про ВРП).

63. Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону про ВРП засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

64. Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 02 лютого 2021 року були присутні 11 членів ВРП, які одноголосно проголосували за прийняття оскаржуваного рішення. Із ксерокопії цього рішення вбачається, що воно підписане всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.

65. Отже, рішення прийняте повноважним складом ВРП, при цьому суддя ОСОБА_1 у своїй скарзі цей факт під сумнів не ставить.

66. З матеріалів справи вбачається, що листами секретаріату ВРП від 21 січня 2021 року № 1597/0/9-21 і № 1598/0/9-21 направлено повідомлення для адвоката Кравця Р. Ю. та судді ОСОБА_1 про те, що розгляд їх скарг відбудеться 02 лютого 2021 року о 10 годині. Вказану інформацію було також своєчасно оприлюднено на офіційному сайті ВРП.

67. 02 лютого 2021 року в засіданні ВРП з розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20 взяв участь представник судді ОСОБА_1 - адвокат Кравець Р. Ю. Суддя ОСОБА_1 у засідання ВРП не прибула, надіслала клопотання з проханням проводити закрите засідання ВРП під час розгляду цього питання порядку денного та врахувати її додаткові письмові пояснення. При цьому представнику судді на засіданні ВРП було надано можливість підтримати наведені у скарзі доводи, надавши відповідні пояснення та відповіді на запитання членів ВРП, чим забезпечено право вказаної судді на участь у прийнятті рішення.

68. Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 7 засідання ВРП від 02 лютого 2021 року.

69. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону про ВРП підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

70. Оцінюючи рішення ВРП від 02 лютого 2021 року № 197/0/15-21 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарних проступків. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне звернути увагу на належне обґрунтування мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. При цьому оцінка зауважень скаржниці, на які була вже надана належна відповідь ВРП у її рішенні, або які не здатні вплинути на рішення Великої Палати Верховного Суду до уваги не приймаються.

(1.1) Щодо допущення прогулу судді як підстави для дисциплінарного проступку

71. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством (стаття 57 КЗпП України).

72. Фактично за змістом пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України прогулом визначається відсутність особи на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.

73. Стаття 147 КЗпП України передбачає види стягнень за порушення трудової дисципліни. Частина друга цієї статті уточнює, що законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

74. Єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдиними засадами організації та діяльності судів, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів та вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування (пункти перший, шостий та восьмий частини четвертої статті 17 Закону про судоустрій і статус суддів).

75. Незалежність судді забезпечується, зокрема функціонуванням органів суддівського врядування та самоврядування (пункт 9 частини п'ятої статті 48 Закону про судоустрій і статус суддів).

76. Для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування - самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями. Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їхню діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів. До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя (частини перша, друга та третя статті 126 Закону про судоустрій і статус суддів).

77. Суддівське самоврядування в Україні здійснюється, зокрема через збори суддів місцевого суду (пункт перший частини другої статті 127 Закону про судоустрій і статус суддів).

78. Відповідно до оскаржуваного рішення ВРП скаржницю притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі пунктів 2 та 3 частини першої статті 106 Закону про судоустрій і статус суддів. Разом з цим ці нормативні положення не включають в себе безпосередньо поняття «прогулу» (відсутності на робочому місці без поважних причин упродовж всього робочого дня або значної його частини) як окремого дисциплінарного проступку. По факту істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов'язками судді, передбаченим частиною дев'ятою статті 109 Закону про судоустрій і статус суддів, є не прогул без поважних причин сам по собі як підстава для звільнення, передбачена, наприклад, пунктом 4 статті 40 КЗпП України, а його наслідки, які зводяться до невиконання суддею своїх обов'язків, передбачених законодавством.

79. В силу специфіки своїх обов'язків суддя здійснює власну діяльність в умовах ненормованого робочого дня і самостійно має розподіляти свою роботу протягом дня з метою належного виконання покладених на суддю законом обов'язків. На практиці судді доволі часто виконують власну роботу далеко за межами робочого часу суду як установи і навіть в неробочі дні.

80. Відповідно до частини першої статті 48 Закону Україна «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

81. Частина п'ята статті 48 Закону передбачає, що незалежність судді забезпечується:

81.1. особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень;

81.2. недоторканністю та імунітетом судді;

81.3. незмінюваністю судді;

81.4. порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення;

81.5. забороною втручання у здійснення правосуддя;

81.6. відповідальністю за неповагу до суду чи судді;

81.7. окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом;

81.8. належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді;

81.9. функціонуванням органів суддівського врядування та самоврядування;

81.10. визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту;

81.11. правом судді на відставку.

82. ВРП слушно зазначило, що трудове законодавство не містить окремих положень щодо обліку робочого часу суддів. Перебування судді протягом якогось визначеного періоду часу у конкретно визначеному приміщенні не може бути ані суттю його роботи, ані частиною суті його роботи.

83. Графіки робочих процесів судді, визначення робочого місця, закріпленого за суддею, не є змістом його роботи, а є лише елементами організації його роботи, які враховуючи вимоги статті 142 КЗпП України, мають реалізовуватись в межах суддівського самоврядування, зокрема шляхом узгодження суддями на їх зборах в межах конкретного суду.

84. Відповідно до статті 13 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя, що перебуває на адміністративній посаді в суді, повинен утримуватися від поведінки, дій або висловлювань, які можуть призвести до виникнення сумнівів у єдиному статусі суддів і в те, що професійні судді здійснюють колективне вирішення питань організації роботи суду.

85. Голова суду не має права одноосібно заміняти орган суддівського самоврядування. Голова суду не є керівником судді, відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 Закону про судоустрій і статус суддів він забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду.

86. ВРП в оскаржуваному рішенні вказує на те, що встановила факт обліку фактичного часу перебування скаржниці на робочому місці у табелі обліку робочого часу, який застосовується тільки до судді ОСОБА_1 на підставі рішення голови суду, в якому працює скаржниця. Це також послугувало одним з мотивів прийняття рішення про дисциплінарний проступок скаржниці у зв'язку із встановленням прогулів судді. Разом з тим ВРП не звернула увагу, що підтверджується матеріалами дисциплінарної справи, що подібні питання є сферою реалізації суддівського самоврядування, яке здійснюється не через імперативні одноособові рішення голови суду, а через колективний їх розгляд зборами суддів відповідного суду.

87. Інспектор праці Головного управління Держпраці не наділений Законом про ВРП повноваженнями щодо встановлення підстав дисциплінарної відповідальності судді або належної реалізації суддівського самоврядування. Отже ВРП досліджуючи питання дисциплінарної відповідальності судді може використовувати матеріали перевірок інспектора праці але має самостійно перевіряти факти, які випливають з такої перевірки та на підставі яких вона робить висновки про дисциплінарну відповідальність судді. В іншому випадку будуть виникати сумніви щодо вмотивованості відповідних висновків.

88. Водночас до посадових обов'язків керівника апарату суду, його заступника чи іншого працівника апарату суду також не віднесено здійснення контролю за організацією суддею власного робочого часу.

89. В матеріалах дисциплінарної справи відсутні затверджені зборами суддів відповідного суду правила внутрішнього трудового розпорядку суддів або регламент їх роботи, чи інший аналогічний за своєю суттю документ та підтвердження ознайомлення з ним скаржниці.

90. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що не можна ставити у вину працівникові невиконання певних обов'язків та притягувати його за це до дисциплінарної відповідальності, якщо він про ці обов'язки не був проінформований належним чином (дивитись, наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, провадження № 14-157 цс 19).

91. Разом з тим, фактичне перебування судді на певному робочому місці та протягом певного проміжку часу, узгодженого в межах реалізації суддівського самоврядування, не може саме по собі свідчити про виконання чи невиконання суддею покладених на нього обов'язків. Мають досліджуватись результати його роботи та їх відповідність вимогам закону.

92. Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону Україна «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний:

92.1. справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;

92.2. дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів;

92.3. подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв'язків судді;

92.4. виявляти повагу до учасників процесу;

92.5. не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання;

92.6. виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції;

92.7. подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

92.8. систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де він обіймає посаду;

92.9. звертатися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п'яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання;

92.10. підтверджувати законність джерела походження майна у зв'язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.

93. Таким чином, в разі коли суддя не здійснює правосуддя не з власної вини, зокрема, внаслідок закінчення повноважень, як у випаду скаржниці, основним її професійним обов'язком залишається вимога щодо систематичного розвитку професійних навичок (умінь), підтримання кваліфікації на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де вона обіймає посаду. Виконання зазначеного обов'язку не можна поставити у пряму залежність від перебування чи не перебування судді у приміщенні суду.

(1.2) Щодо надання скаржниці щорічної основної відпустки у 2018 році

94. Стаття 75 КЗпП України врегульовує тривалість щорічної основної відпустки і не встановлює вимоги до вказівки у заяві на відпустку як дати початку відпустки так і конкретної дати її закінчення. Згідно із частиною п'ятою статті 79 КЗпП України конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Останнє кореспондує частині одинадцятій статті 10 Закону про відпустки.

95. Право на відпустки забезпечується, зокрема гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом (абзац другий частини третьої статті 2 Закону про відпустки).

96. Тривалість відпусток визначається Законом про відпустки, іншими законами та нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях (частина перша статті 5 Закону про відпустки).

97. Відповідно до частини десятої статті 6 Закону про відпустки тривалість щорічної оплачуваної відпустки судді визначається, зокрема Законом про судоустрій і статус суддів. Суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу (стаття 136 Закону про судоустрій і статус суддів).

98. Стаття 10 Закону про відпустки регулює порядок надання щорічних відпусток. Відповідно до частини шостої цієї статті тривалість відпустки визначається пропорційно до відпрацьованого часу для працівників, які на момент виходу у відпустку відпрацювали менше ніж шість місяців безперервної роботи. Подібного у дисциплінарній справі не встановлено щодо скаржниці.

99. При цьому згідно із частиною дев'ятою статті 10 Закону про відпустки щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. Відповідно до матеріалів дисциплінарної справи скаржниця працювала у Верхньодніпровському районному суді Дніпропетровської області більше ніж рік.

100. Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку (частина десята статті 10 Закону про відпустки). Для цілей надання відпусток суддям такі графіки відпусток не можуть визначатися головою суду одноособово, а узгоджуються суддями на зборах суддів.

101. В матеріалах справи міститься графік надання щорічних відпусток у 2018 році, з яким відповідно до встановлених ВРП обставин ознайомлена як скаржниця, так і голова суду, у якому вона працює. У цьому графіку зокрема закріплено за кожним суддею конкретний початок його відпустки та строк цієї відпустки (для скаржниці 42 календарних дні). У відповідній заяві скаржниці на відпустку від 07 серпня 2018 року чітко зазначена дата початку відпустки (03 вересня 2018 року), яка збігається з датою, передбаченою цим графіком. Також в заяві міститься прохання про надання щорічної відпустки відповідно до графіку надання щорічних відпусток у 2018 році «у повному обсязі».

102. Ці два критерія є достатньо конкретними для можливості встановити на який строк відпустки подана заява, яка не вимагає додаткового переузгодження, оскільки відповідає вже узгодженому та затвердженому графіку відпусток у 2018 році. В зв'язку з цим відсутні підстави говорити, що заява не містить інформації про кількість календарних днів відпустки, на які вона подана.

103. Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році (частина третя статті 11 Закону про відпустки).

104. З матеріалів розглянутої ВРП дисциплінарної справи не вбачається встановлення ВРП наявності процедури узгодження поділу щорічної основної відпустки скаржниці на частини або її згоди на це. Також відсутня інформація щодо обставин, які були кваліфіковані як такі, що можуть несприятливо відбитися на нормальному ході роботи зазначеного суду, в зв'язку з чим виникла підстава для поділу щорічної відпустки скаржниці.

105. Голова суду не наділений дискреційними повноваженнями щодо надання чи ненадання судді відпустки, він зобов'язаний відповідно до своїх повноважень видати наказ про надання суді відпустки за наявності визначених законом підстав.

106. Отже не встановлено на якій законній підставі наказом від 02 вересня 2018 року № 22-ВГ «Про надання частини щорічної відпустки ОСОБА_1» її відпустку скорочено до 21 календарного дня. Поділ відповідної основної щорічної відпустки скаржниці, закріплений у цьому наказі, не аргументований обставинами, що можуть несприятливо відбитися на нормальному ході роботи відповідного суду.

107. В матеріалах дисциплінарної справи відсутнє підтвердження ознайомлення скаржниці з цим наказом та узгодження нею змін до її відповідної щорічної відпустки, узгодженої у зазначеному графіку на 2018 рік. За таких обставин відсутні підстави говорити про самовільне використання скаржницею її повної щорічної відпустки у 2018 році.

(1.3) Щодо передавання матеріалів справ суддею

108. Інструкція з діловодства визначає загальні правила ведення діловодства в місцевих та апеляційних судах України, регламентує порядок роботи з документами з моменту їх надходження чи створення до знищення в установленому порядку або передачі до державної архівної установи. Інструкція з діловодства визначає правила й порядок роботи з усіма документами, крім тих, які містять інформацію з обмеженим доступом (перші абзаци пунктів 2 та 4 розділу І Інструкції з діловодства).

109. Згідно із абзацом дев'ятнадцятим пункту 1 розділу І Інструкції з діловодства працівники суду - судді, працівники апарату суду (у тому числі, працівники патронатної служби). Вимоги Інструкції з діловодства є обов'язковими для виконання усіма працівниками суду (абзац перший пункту 10 розділу І Інструкції з діловодства).

110. Відповідно до пункту 9 розділу І Інструкції з діловодства організація діловодства в суді покладається на канцелярію. Загальне керівництво канцелярією в суді здійснює керівник апарату суду.

111. Після закінчення розгляду судової справи (кримінального провадження) по суті, у тому числі під час підготовчого провадження, та ухвалення повного тексту судового рішення, справа передається секретарем судового засідання до канцелярії суду протягом п'яти робочих днів (пункт 20 розділу ІІІ Інструкції з діловодства).

112. Формування і оформлення судових справ здійснюють секретарі судових засідань, або інші визначені відповідальними, працівники апарату суду. Загальний контроль за якістю та своєчасністю формування та оформлення судових справ, здійснює керівник апарату суду (пункт 11 розділу VII Інструкції з діловодства).

113. Безпосередньо «не здача суддею суду справ до канцелярії суду» не може розглядатись як питання неналежного виконання суддею своїх обов'язків, оскільки у судді протягом періоду дослідження був відсутній прямий обов'язок «здавати справи у канцелярію» (стаття 55 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції, стаття 56 Закону про судоустрій і статус суддів). Покладення безпосередньо на суддю обов'язку щодо формування судових справ та їх фізичної передачі до канцелярії не відповідає визначеним законом повноваженням судді. ВРП ж визначила цей проступок судді як триваючий, у зв'язку з чим не сплив строк притягнення до дисциплінарної відповідальності за нього.

114. Отже у скаржниці як судді є законне право посилатися на те, що вона не може здійснити передачу відповідних судових справ до канцелярії без офіційного призначення для цього процесу секретаря судового засідання, або організації в межах суддівського самоврядування суду іншого механізму реалізації передачі відповідних справ відповідальною особою, який би відповідав вимогам Інструкції з діловодства. З точки зору встановленого ВРП триваючого дисциплінарного проступку скаржниці з моменту відсутності офіційно призначеного секретаря, до якого скаржниця могла б звернутися щодо передачі її справ у канцелярію суду, створені умови, коли суддя позбавлена можливості реалізувати передачу справ до канцелярії суду відповідно до вимог Інструкції з діловодства.

115. Відповідно до своїх обов'язків, передбачених Законом про судоустрій і статус суддів та предметними процесуальними кодексами України, положень Інструкції з діловодства, суддя має організувати надходження справ до секретаря судового засідання, якщо такий призначений судді, для виконання останнім відповідних, передбачених, зокрема Інструкцією з діловодства, функцій.

116. Інструкція з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173 (у відповідній редакції) не містить положень, які б спростовували зазначені висновки щодо суб'єкта обов'язку передачі справ до канцелярії суду.

117. Як випливає з матеріалів дисциплінарної справи ОСОБА_1 факту втрати зазначених судових справ встановлено не було.

118. Верховний Суд України сформував правову позицію (дивитись, наприклад, його постанову від 21 травня 2014 року у справі з провадженням № 6-33цс14), згідно з якою при вирішенні питання порушення працівником своїх дійсних обов'язків суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення цих обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення. Цю правову позицію підтримав і Верховний Суд (дивитись, наприклад, постанови Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 661/1171/16-ц (провадження № 61-1200св18), від 15 квітня 2019 року у справі 461/605/18 (провадження № 61-3017св19)).

119. Отже для визначення наявності зазначеного дисциплінарного проступку судді мало б бути належним чином встановлено чи мала суддя можливість відповідно до встановлених законом процедур організувати надходження справ до секретаря судового засідання, або іншої призначеної уповноваженої особи, для виконання останнім (останньою) передбачених, зокрема Інструкцією з діловодства, зазначених функцій. З матеріалів дисциплінарної справи не вбачається, що цьому окремому аспекту організації документообігу у Верхньодніпровському районному суді Дніпропетровської області була надана належна оцінка.

120. Дисциплінарне провадження щодо секретаря суду першої інстанції не може собою заміняти дисциплінарне провадження щодо судді з точки зору встановлення обставин та їх доведеності, оскільки результати такого дисциплінарного провадження не мають преюдиційного значення для дисциплінарного провадження щодо судді. Тому в межах дисциплінарного провадження стосовно судді відповідна особа має, за необхідності, свідчити згідно вимог закону (зокрема частини сьомої статті 49 Закону про ВРП). З матеріалів дисциплінарної справи не випливає, що її свідчення здійснювались у такому ключі - відповідне зауваження скаржниці ВРП не спростоване. Також особа, яка на момент свідчення вже не виконує функції секретаря судових засідань конкретного судді, не може за визначенням свідчити про стан справ цього судді, а може лише свідчити про період виконання нею своїх відповідних повноважень. Однак пояснення Зубачевської О. А. були використанні як підтвердження триваючого на час розгляду дисциплінарного провадження щодо скаржниці відповідного її проступку. Крім всього іншого не надано оцінки можливому конфлікту інтересів, оскільки не спростовано, що Зубачевська О. А. на момент надання відповідних пояснень виконувала функції секретаря судових засідань голови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, який ініціював дисциплінарне провадження щодо скаржниці.

121. ВРП не встановлено яким чином Зубачевська О. А. , яка стверджує, що не мала доступу до справ, передачі яких чекають від скаржниці, змогла зробити описи цих справ з остаточними судовими рішеннями по ним, про що вказує скаржниця. Також не спростовані відповідні твердження скаржниці та надані нею на підтвердження свого зауваження копії документів.

122. На думку Великої Палати Верховного Суду проведення службового розслідування щодо секретаря судового засідання, зокрема у період, коли ця секретар вже не виконує відповідні функції щодо конкретної судді, та встановлення відсутності у її діях дисциплінарного проступку щодо зволікання з передачею справ у канцелярію суду саме по собі не є доказом того, що відповідний дисциплінарний проступок скоєний суддею, що розглянула відповідні справи.

123. Так само ВРП не надала відповіді на доводи скаржниці щодо відсутності порушення прав учасників судового процесу у справах, які не передані до канцелярії, що проявилися б у неможливості реалізації ними права на отримання копії мотивованого судового рішення або на перешкоджання у подачі апеляційної скарги.

124. Враховуючи вищезазначене, Велика Плата Верховного Суду змушена констатувати, що попри встановлення окремих обґрунтованих підстав для сумніву у сумлінному ставленні скаржниці до виконання посадових обов'язків судді, не всі мотиви прийнятого рішення ВРП є достатньо обґрунтовані, що, в свою чергу, вимагає усунення цього недоліку для відсутності сумнівів у виправданості обраного виду дисциплінарного стягнення та дотримання при цьому принципу пропорційності вчиненого проступку застосованому виду стягнення.

(2) Висновки за результатами розгляду скарги

(2.1) Щодо суті скарги

125. Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя або залишити його без змін. У випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно (частина восьма статті 266 КАС України).

126. На підставі здійсненої вище оцінки висновків ВРП та аргументів сторін Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 02 лютого 2021 року № 197/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20.

(2.2) Щодо судових витрат

127. При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

128. Відповідно до квитанції про сплату № 88610 від 05 квітня 2021 року скаржницею через портал Судової влади України сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн за подання цієї скарги.

129. Враховуючи результат розгляду скарги ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 266, 344, 353, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИЛА:

1. Задовольнити скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 02 лютого 2021 року № 197/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20.

2.Скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 02 лютого 2021 року № 197/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00013698) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору в сумі 908,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді:Т. О. АнцуповаК. М. Пільков

В. В. БританчукО. Б. Прокопенко

Ю. Л. ВласовВ. В. Пророк

І. В. Григор'єваЛ. І. Рогач

М. І. ГрицівО. М. Ситнік

Ж. М. ЄленінаВ. М. Сімоненко

Л. Й. КатеринчукІ. В. Ткач

Г. Р. КретС. П. Штелик

Л. М. Лобойко

Повний текст постанови складений 18 жовтня 2021 року.

Постанову оформив суддя Пророк В. В. відповідно до частини третьої статті 355 КАС України