Постанова від 07.10.2021 по справі

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 11-135сап21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Анцупової Т. О.,

суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор'євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Яроша Д. В.,

скаржниці - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Шевчука А. О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 04 березня 2021 року № 571/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 травня 2020 року № 1407/3дп/15-20про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 »,

УСТАНОВИЛА:

Процедура

1. 05 квітня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла скарга ОСОБА_1 , у якій скаржниця просить скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 04 березня 2021 року № 571/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 травня 2020 року № 1407/3дп/15-20 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 ».

2. На переконання ОСОБА_1 , зазначене рішення ВРП є протиправним, оскільки постановлене з порушенням вимог пункту 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), всупереч наданим відповідачу повноваженням, у спосіб, який не передбачено Конституцією й законами України; містить оцінку дій судді під час прийняття нею рішення у цивільній справі та оцінку і по суті перегляд самого рішення, є необґрунтованим, тому що постановлене без урахування всіх доказів, які були важливими для його прийняття, та без дотримання принципу пропорційності. Вважає, що розгляд її скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 20 травня 2020 року був поверховим і не відповідав принципам рівності сторін, безсторонності та неупередженості.

3. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 квітня2021 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 04 березня 2021 року № 571/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 травня 2020 року № 1407/3дп/15-20 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 ».

4. 08 червня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив на скаргу, у якому відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а рішення ВРП - без змін.

5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11 червня 2021 року призначила розгляд справи в судовому засіданні.

6. 22 вересня 2021 року електронною поштою та 27 вересня 2021 року поштовим відправленням до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2021 року.

7. 27 вересня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимівідеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2021 року.

8. 30 вересня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява аналогічного змісту тій, що була задоволена ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2021 року.

Фактичні обставини, встановлені судом

9. ОСОБА_1 Указом Президента України від 13 листопада 2008 року № 1037/2008 призначена у межах п'ятирічного строку на посаду судді Суворовського районного суду міста Херсона, Постановою Верховної Ради України від 08 жовтня 2013 року № 620-VІІ обрана на посаду судді Суворовського районного суду міста Херсона безстроково. Рішенням ВРП від 29 серпня 2019 року № 2279/0/15-19 ОСОБА_1 переведена на посаду судді до Херсонського міського суду Херсонської області.

10. До ВРП 02 січня 2020 року надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 на дії судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення у справі за його позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (справа № 668/8268/15-ц).

У дисциплінарній скарзі скаржник зазначив, що 28 липня 2015 року суддею ОСОБА_1 було ухвалено заочне рішення про розірвання шлюбу.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області (суддя ОСОБА_1) від 03 жовтня 2019 року поновлено відповідачці ОСОБА_2 процесуальний строк для подання заяви про перегляд заочного рішення суду. Скасовано заочне рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 28 липня 2015 року та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді ОСОБА_1 від 06 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Такі дії судді, на переконання ОСОБА_2 , призвели до грубого порушення його прав та основоположних свобод, оскільки після розлучення він проживав з іншою жінкою, з якою вів спільне господарство, здійснював підприємницьку діяльність та був впевнений, що розлучений.

11. На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 02 січня 2020 року скаргу передано для попередньої перевірки члену Третьої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_3 .

12. Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 05 лютого 2020 року № 302/3дп/15-20 стосовно судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 відкрито дисциплінарну справу. Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що наведені у скарзі ОСОБА_2 відомості можуть свідчити про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, відповідно до якого суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

13. Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 22 квітня 2020 року № 1042/3дп/15-20 строк розгляду дисциплінарної справи, відкритої за скаргою ОСОБА_2 стосовно судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , продовжено до 04 червня 2020 року.

14. Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 20 травня 2020 року № 1407/3дп/15-20 суддю Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Підставою для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стало допущення суддею внаслідок грубої недбалості порушення прав людини і основоположних свобод, що свідчить про наявність у її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

15. Під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП установила таке.

16. 13 липня 2015 року до Суворовського районного суду міста Херсона надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. У позовній заяві ОСОБА_2 зазначив зареєстроване місце проживання відповідачки ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 . До позовної заяви ОСОБА_2 додав копію паспорта ОСОБА_2 , з якої слідує, що зареєстрованим місцем проживання відповідачки є АДРЕСА_2 .

16.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 липня 2015 року визначено для розгляду суддю Суворовського районного суду міста Херсона Кузьміну О. І. 14 липня 2015 року судом було надіслано запити щодо місця реєстрації позивача та відповідачки, на які 15 липня 2015 року надійшли відповіді, зокрема, про місце реєстрації ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_2 .

17. Листом Суворовського районного суду міста Херсона від 15 липня 2015 року № к-903 за підписом судді цього суду ОСОБА_1 позивачу надіслано копію ухвали від 15 липня 2015 року про відкриття провадження, а відповідачці на адресу: АДРЕСА_1 - копію цієї ухвали з матеріалами позовної заяви.

З рекомендованого повідомлення про вручення відправлення слідує, що 22 липня 2015 року ОСОБА_2 отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі з матеріалами позовної заяви.

18. 28 липня 2015 року ОСОБА_2 подав заяву про розгляд позовної заяви без його участі, зазначивши, що підтримує позовні вимоги, не заперечує проти ухвалення заочного рішення. У матеріалах справи міститься складена секретарем судового засідання довідка про те, що технічний запис у справі не здійснювався у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання 28 липня 2015 року.

19. 28 липня 2015 року заочним рішенням Суворовського районного суду міста Херсона (суддя ОСОБА_1) позов ОСОБА_2 задоволено. Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 .

20. Листом Суворовського районного суду міста Херсона від 28 липня 2015 року № к-903 за підписом судді ОСОБА_1 копію заочного рішення від 28 липня 2015 року надіслано ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_1 .

З рекомендованого повідомлення про вручення відправлення слідує, що 30 липня 2015 року ОСОБА_2 отримала копію зазначеного рішення.

21. Указом Президента України від 19 січня 2016 року № 15 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів» ліквідовано Дніпровський, Комсомольський, Суворовський районні суди міста Херсона. Утворено Херсонський міський суд Херсонської області.

22. 25 вересня 2019 року до Херсонського міського суду Херсонської області надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, у якій зазначено, що про заочне рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 28 липня 2015 року їй стало відомо 24 вересня 2019 року від адвоката після його ознайомлення з матеріалами справи. У судове засідання у справі, призначене на 28 липня 2015 року, про яке вона дізналась лише з тексту заочного рішення суду, вона не могла з 'явитися з незалежних від неї причин, оскільки не була повідомлена про час та місце розгляду справи і взагалі не була обізнана щодо наявності позовної заяви про розірвання шлюбу. Також зазначала, що всупереч вимогам закону суд не витребував адресну довідку щодо її місця реєстрації, а позивач повідомив неправильний номер її квартири НОМЕР_1 та надав неправдиву інформацію про відсутність спору щодо поділу майна подружжя. У зв'язку із зазначеним вона була позбавлена права надати письмові заперечення на позовну заяву, а також звернутися до суду із зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя. Просила поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 28 липня 2015 року, переглянути і скасувати це рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

У матеріалах справи № 668/8268/15-ц міститься заява представника ОСОБА_2 - адвоката Рябової О. М. від 19 вересня 2019 року про ознайомлення з матеріалами справи з відміткою про ознайомлення з ними та отримання копії заочного рішення у справі 24 вересня 2019 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 вересня 2019 року для розгляду визначено суддю Херсонського міського суду Херсонської області Кузьміну О. І.

23. Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 03 жовтня 2019 року (суддя ОСОБА_1) відповідачці ОСОБА_2 поновлено процесуальний строк для подання заяви про перегляд заочного рішення суду. Заяву відповідачки про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 28 липня 2015 року у цивільній справі № 668/8268/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено. Скасовано заочне рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 28 липня 2015 року. Визначено, що справу необхідно розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 28 жовтня 2019 року. Запропоновано відповідачці в 15-денний строк із дня отримання цієї ухвали подати до Херсонського міського суду Херсонської області відзив на позов та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову. Визначено, що ухвала оскарженню не підлягає.

Постановляючи зазначену ухвалу, суддя ОСОБА_1 виходила з того, що відповідачка ОСОБА_2 не була повідомлена належним чином про відкриття провадження у справі, дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, оскільки повідомлялась та викликалась судом за неправильно вказаною адресою. В ухвалі зазначено, що із заяви та пояснень відповідачки в судовому засіданні вбачається, що вона оспорює факт припинення шлюбних відносин, які не враховані судом при вирішенні справи по суті. ОСОБА_2 також заявила, що не отримувала заочне рішення суду від 28 липня 2015 року, про його наявність дізналася лише у вересні 2019 року від свого адвоката, який ознайомився з матеріалами вказаної цивільної справи у вересні 2019 року.

Суддя ОСОБА_1 вважала клопотання відповідачки ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд заочного рішення обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено поважність причин пропущення вказаного строку відповідачкою - про наявність заочного рішення суду вона дізналась лише у вересні 2019 року.

24. 28 жовтня 2019 року підготовче судове засідання відкладено на 20 листопада 2019 року у зв'язку з неявкою позивача. 20 листопада 2019 року підготовче судове засідання відкладено на 06 грудня 2019 року.

25. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06 грудня 2019 року позов ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

26. Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що такі дії судді ОСОБА_1 слід кваліфікувати як дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4 частини першої, статті 106 Закону № 1402-VIII. Під час розгляду дисциплінарної справи не було встановлено обставин, які б свідчили про умисність таких дій судді.

27. Вирішуючи питання про наявність у діях судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 668/8268/15-ц ознак дисциплінарного проступку та підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата ВРП виходила з такого.

28. Дисциплінарний орган зазначив, що в позовній заяві було помилково вказано неправильний номер квартири відповідачки 377. Проте до позовної заяви було додано копію паспорта відповідачки, в якій зазначено номер квартири НОМЕР_2 , цей номер також вказано і в довідці з адресного бюро.

Дисциплінарна палата зазначила, що суд, не звернувши на це уваги, надсилав копії ухвали про відкриття провадження з матеріалами позовної заяви та заочного рішення на адресу відповідачки, зазначивши неправильний номер квартири НОМЕР_1 . Проте, як слідує з копій матеріалів справи, хоч документи надсилалися судом на неправильно зазначену адресу, ОСОБА_2 їх отримувала, зокрема копію ухвали про відкриття провадження у справі та матеріали позовної заяви - 22 липня 2015 року, копію заочного рішення - 30 липня 2015 року. За висновком дисциплінарного органу, це підтверджується її підписами на рекомендованих повідомленнях про вручення цих документів.

Дисциплінарна палата зазначила, що заочне рішення у цій справі набрало законної сили після спливу десяти днів із дня отримання ОСОБА_2 його копії (30 липня 2015 року), тобто 11 серпня 2015 року.

29. За висновком Дисциплінарної палати, поза увагою судді ОСОБА_1 залишилося те, що хоч копія ухвали про відкриття провадження у справі з матеріалами позовної заяви та заочне рішення й надсилалися на неправильно зазначену адресу, ОСОБА_2 отримувала ці документи та була обізнана з наявністю спору про розірвання шлюбу та ухвалення заочного рішення, яким шлюб між нею та позивачем було розірвано ще в 2015 році. Суддя ОСОБА_1 належним чином не встановила, чи було ОСОБА_2 відомо про наявність заочного рішення про розірвання шлюбу, чи отримувала вона його та як і коли про заочне рішення дізнався її адвокат.

30. Також у рішенні Дисциплінарна палата зазначила, що суддя ОСОБА_1 не взяла до уваги те, що до заяви відповідачка не додала доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. З копій матеріалів справи № 668/8268/15-ц слідує, що до заяви про перегляд заочного рішення додано лише квитанцію про сплату судового збору, копію паспорта відповідачки та заяву для ОСОБА_2 .

31. Дисциплінарний орган зазначив, що в судовому засіданні 03 жовтня 2019 року ОСОБА_2 та його представник наголошували, що із часу розірвання шлюбу між сторонами позивач влаштував своє особисте життя, на сьогодні перебуває у шлюбі із ОСОБА_4 (що підтверджується звукозаписом судового засідання, запереченнями ОСОБА_2 і копією свідоцтва про шлюб, які містяться в матеріалах справи). Проте суддя ОСОБА_1, взявши до уваги лише пояснення ОСОБА_2 , не навівши мотивів відхилення доводів ОСОБА_2 , не встановила і не мотивувала, на підставі яких доказів дійшла висновку про скасування заочного рішення у справі, чим порушила вимоги частини першої статті 288 ЦПК України.

32. Не погодившись із рішенням Третьої Дисциплінарної палати від 20 травня 2020 року № 1407/3дп/15-20, суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 подала скаргу до ВРП, яка 29 травня 2020 року надійшла на електронну адресу відповідача.

33. Окрім цього 12 червня 2020 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_2 на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 20 травня 2020 року № 1407/3дп/15-20, яка ухвалою члена ВРП ОСОБА_5 від 25 червня 2020 року № 3464/0/18-20 залишена без розгляду та повернута скаржнику.

34. За результатами розгляду скарги судді ОСОБА_1 ВРП прийняла рішення від 04 березня 2021 року № 571/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 травня 2020 року № 1407/3дп/15-20 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 »

ВРП погодилася з висновком її дисциплінарного органу про те, що дії судді ОСОБА_1 під час розгляду заяви про скасування заочного рішення, а саме неналежне з'ясування обставин для скасування заочного рішення у справі, взяття до уваги пояснень відповідачки без належної їх оцінки відповідно до вимог ЦПК України, відхилення без належного мотивування доводів позивача, призвели до порушення права ОСОБА_2 на справедливий суд та на ефективний захист сторони у справі, зокрема на повагу до приватного і сімейного життя, право на шлюб. До того здійснено втручання у право на повагу до приватного і сімейного життя.

Посилання судді ОСОБА_1 на те, що Дисциплінарна палата не взяла до уваги, що відповідачкою було надано переконливі докази для поновлення строку на оскарження заочного рішення для його перегляду через чотири роки, за висновком ВРП, є лише її твердженням, доказів зазначеного ні Дисциплінарною палатою, ні ВРП не встановлено, такі докази відсутні й у матеріалах справи. Скасовуючи заочне рішення, суддя ОСОБА_1 не взяла до уваги вимоги частини першої статті 288 ЦПК України, якою визначено, що заочне рішення підлягає скасуванню у випадку встановлення, що докази, на які посилається скаржник, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

ВРП погодилася з Дисциплінарною палатою в тому, що суддя не надала оцінки тому факту, що після ухвалення заочного рішення минуло 4 роки, що є значним проміжком часу, та що позивач на момент вирішення питання про поновлення строку на оскарження заочного рішення перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою.

ВРП зазначила, що рішенням Дисциплінарної палати та матеріалами цивільної справи спростовуються посилання судді ОСОБА_1 на те, що Дисциплінарна палата неправильно оцінила докази під час розгляду скарги, надала перевагу нічим не підтвердженим припущенням скаржника. За висновком ВРП, доводи судді, що позивач та представник позивача у судовому засіданні 03 жовтня 2019 року фактично визнали, що шлюбні відносини між сторонами тривали на момент ухвалення заочного рішення, спростовуються звукозаписом цього засідання, в якому позивач категорично заперечував такі обставини. Також наголошував, що відповідачка про розірвання шлюбу знала ще у 2015 році, проте суддею взято до уваги доводи відповідачки, яка стверджувала, що про існування заочного рішення вона дізналась у вересні 2019 року. Інших обставин суддя не з'ясовувала.

ВРП дійшла висновку, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

ВРП визнала необґрунтованими посилання судді ОСОБА_1 на відсутність у її діях під час поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, та його скасування порушення прав позивача ОСОБА_2 , оскільки на сьогодні позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, а скасування заочного рішення про розірвання шлюбу призвело до того, що на цей час позивач одружений з двома жінками одночасно, що безумовно порушує його право на повагу до приватного та сімейного життя, є втручанням у його сімейне життя та суперечить положенням статті 25 Сімейного кодексу України (далі - СК України), що залишилось поза увагою судді ОСОБА_1 .

Також ВРП відхилила посилання судді на зазначення ОСОБА_2 у позовній заяві неправильної адреси відповідачки, що призвело до неможливості отримання відповідачкою інформації про час та місце розгляду справи та копії заочного рішення, оскільки суддею було зроблено запит до адресно-довідкового підрозділу управління Державної міграційної служби в Херсонській області, з відповіді якого слідувало, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що також підтверджувалось копією паспорта відповідачки, яку ОСОБА_2 долучив до позовної заяви про розірвання шлюбу, проте виклик за цією адресою судом не здійснювався. ВРП наголосила, що надсилання судом кореспонденції на неправильну адресу не може бути відповідальністю позивача, як наголошує суддя ОСОБА_1 . При цьому поза увагою судді залишилось, що відповідачка отримувала надіслану судом кореспонденцію.

ВРП погодилася з рішенням Дисциплінарної палати щодо застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця, оскільки її дії мали наслідки для позивача, який на сьогодні повинен докладати значних зусиль для відновлення свого становища. Також ВРП погодилась із дисциплінарним органом у тому, що застосоване стягнення є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та достатнім.

35. Не погодившись з рішенням ВРП від 04 березня 2021 року № 571/0/15-21 ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на це рішення.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

36. У скарзі на рішення ВРП від 04 березня 2021 року № 571/0/15-21 ОСОБА_1 наголошує, що відповідач надав оцінку процесуальним діям судді під час судового розгляду й постановлення ухвали від 03 жовтня 2019 року про скасування заочного рішення та оцінку цього рішення суду. ОСОБА_1 зауважує, що сам скаржник фактично оскаржує виключно дії судді саме щодо прийняття рішення від 03 жовтня 2019 року.

37. Обґрунтовуючи відсутність порушень вимог цивільного процесуального законодавства під час розгляду заяви та постановлення ухвали від 03 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 зазначає, що нею було законно скасовано заочне рішення суду від 28 липня 2015 року, оскільки в судовому засіданні встановлено порушення прав відповідачки ОСОБА_2 , у зв'язку з її неналежним повідомленням про час та місце розгляду справи, оскільки вона ніколи не проживала за адресою: АДРЕСА_1 , та не могла отримати судову повістку і заочне рішення суду за цією адресою. Хто отримав від її імені зазначену судову повістку та рішення суду під час перегляду заочного рішення не встановлено, хоч можна припустити, що сам позивач, оскільки у сторін у справі однакові прізвище та ініціали ОСОБА_2 , а неправильна адреса проживання відповідачки зазначена саме позивачем у позові.

На думку скаржниці, ЦПК України не відносить до повноважень судів встановлення фактичного місця проживання фізичних осіб на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Оскільки позивач ОСОБА_2 у позовній заяві зазначив місце проживання відповідачки ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , судом відповідно до вимог частини шостої статті 128 ЦПК України було надіслано відповідачці за цією адресою судову повістку з копією матеріалів позову разом із розпискою з метою своєчасного повідомлення її про час та місце слухання справи.

Скаржниця наголошує, що відповідачка ОСОБА_2 надала суду докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме що шлюбні відносини між сторонами тривали на момент ухвалення заочного рішення та до січня 2019 року, що позивачем ОСОБА_2 та його представником було фактично визнано в судовому засіданні під час перегляду заочного рішення суду.

ОСОБА_1 вважає, що права ОСОБА_2 не були порушені, а його доводи зводяться до незгоди із судовим рішенням.

38. Скаржниця вважає необґрунтованим висновок ВРП про допущення нею порушень, оскільки в оскаржуваному рішенні ВРП відсутні посилання на порушення конкретних норм чинного цивільного процесуального законодавства, а обставини, покладені в основу висновку ВРП, на переконання скаржниці, повинні бути відображені у рішеннях судів вищої інстанції.

39. ОСОБА_1 наголошує на помилковості, упередженості та необґрунтованості висновку ВРП про допущення нею порушення прав людини і основоположних свобод, що призвело до істотних негативних наслідків. На переконання скаржниці, в оскаржуваному рішенні не наведено мотивування такого висновку, а зі змісту рішення слідує, що саме постановленням ухвали від 03 жовтня 2019 року про скасуванням заочного рішення від 28 липня 2015 року порушено право на повагу до приватного і сімейного життя. Водночас істотних негативних наслідків для ОСОБА_2 , пов'язаних з розглядом заяви про перегляд заочного рішення, ні його скарга, ні рішення ВРП не містять. ОСОБА_1 вважає, що нею не допущено жодних дій з метою порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, зокрема порушення права на повагу приватного і сімейного життя ОСОБА_2 , а тому в її діях відсутній склад дисциплінарного проступку.

40. Скаржниця наголошує, що ВРП надала перевагу припущенням ОСОБА_2 , натомість поза увагою відповідача залишилися доводи ОСОБА_2 , викладені у її зверненні та наданих нею документах. На переконання скаржниці, це свідчить про упередженість та необ'єктивність розгляду скарги на суддю, а тому розгляд скарги не відповідає принципам рівності сторін, безсторонності та неупередженості.

41. ОСОБА_1 вважає неповним з'ясування всіх обставин, які впливають на прийняття рішення у дисциплінарній справі, оскільки ВРП, на її переконання, не дала оцінки фактичним обставинам справи щодо спільного проживання сторін після постановлення заочного рішення суду від 28 липня 2015 року, що підтверджується матеріалами цивільної та дисциплінарної справ, а також поясненнями сторін у справі.

42. Скаржниця наголошує, що ВРП у своєму рішенні не мотивувала застосування до неї такого суворого дисциплінарного стягнення, як догана з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця, за наявності більш м'якого стягнення, незважаючи на відсутність у судді непогашених дисциплінарних стягнень, наявність позитивної характеристики. Відповідач лише обмежився загальними фразами про обставини, які відповідно до закону підлягають врахуванню при обранні виду дисциплінарного стягнення.

43. Скаржниця вважає, що ВРП, не зазначивши про порушення суддею конкретних вимог процесуального закону та оцінивши виключно на власне переконання застосування норм ЦПК України, здійснила втручання у дискреційні повноваження судді, що виходить за межі її повноважень та не може бути підставою для притягнення судді до відповідальності. ВРП вдалась до оцінки законності судового рішення на підставі власного аналізу та розсуду, фактично визнала незаконним судове рішення, яке набрало законної сили.

44. На думку скаржниці, в оскаржуваному рішенні також не обґрунтовано наявності у судді ОСОБА_1 умислу на порушення норм процесуального права. Скаржниця вважає, що оскаржуване рішення ВРП підлягає скасуванню через відсутність факту допущення суддею порушення закону, що містить склад дисциплінарного проступку.

Позиція ВРП щодо скарги ОСОБА_1 .

45. У відзиві на скаргу ОСОБА_1 . ВРП зазначає про свою незгоду з її доводами.

46. Відповідач наголошує, що оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами ВРП, які брали участь в його ухваленні. У відзиві наголошено, що суддя була належним чином повідомлена про розгляд її скарги на рішення Дисциплінарної палати та була присутня на засіданні. Також оскаржуване рішення містить підстав та мотивів, з яких суддю притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Тому, на переконання ВРП, передбачені статтею 52 Закону № 1798-VIII підстави для скасування оскаржуваного рішення ВРП відсутні.

47. Обґрунтовуючи наявність в оскаржуваному рішенні визначених законом підстав та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, відповідач навів обставини, встановлені під час дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 , відповідні висновки ВРП та її Дисциплінарної палати. Відповідач наголошує, що суддя ОСОБА_1 під час розгляду заяви про скасування заочного рішення, яке набрало законної сили, не з'ясувала мети і підстав перегляду такого рішення, не встановила, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata. Наголошує, що безпідставне поновлення строку ОСОБА_1 на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

48. Відповідач наголошує на законності рішення ВРП від 04 березня 2021 року № 571/0/15-21 та відсутності підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Позиція Великої Палати Верховного Суду

49. Дослідивши наведені в скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши суддю-доповідача у справі та пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про залишення скарги ОСОБА_1 без задоволення з таких мотивів.

Щодо меж перегляду оскаржуваного рішення ВРП

50. Вирішуючи питання про межі перегляду Великою Палатою Верховного Суду оскаржуваного рішення ВРП, суд виходить зі своєї сталої практики щодо перегляду визначених законом підстав дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

51. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

52. Згідно з практикою ЄСПЛ «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», параграф 123).

53. У рішенні ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року у справі Bryan v. the United Kingdom (параграфи 44-47) були вироблені так звані критерії Брайана, які в рамках заяви за статтею 6 Конвенції дозволяють визначити, чи мав суд «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду». Тож необхідно враховувати такі фактори, як: предмет оскаржуваного рішення; спосіб, у який було прийняте рішення (процедурний критерій); зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження.

54. Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжним механізмом суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

55. Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Отже, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

56. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі Kraska v. Switzerland визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

57. Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС) рекомендує, що «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).

58. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

59. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає необхідним повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.

Щодо повноважності складу ВРП та дотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення

60. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

61. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

62. За змістом частини першої статті 5 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена.

63. Згідно із частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

64. Відповідно до частин п'ятої - шостої статті 30 Закону № 1798-VIII особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.

Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлено на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному веб-сайті ВРП.

65. З наявної в матеріалах справи копії рішення ВРП від 04 березня 2021 року № 571/0/15-21 слідує, що воно підписане повноважним складом ВРП та всіма її членами, які брали участь в його ухваленні (12 членів).

66. У засіданні ВРП 04 березня 2021 року суддя ОСОБА_1 взяла участь в режимі відеоконференції.

67. Як слідує з матеріалів справи, про засідання ВРП 04 березня 2021 року суддя ОСОБА_1 повідомлена своєчасно і належним чином.

68. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

Щодо доводів скаржниці про відсутність в оскаржуваному рішенні ВРП посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків

69. Оцінюючи рішення ВРП від 04 березня 2021 року № 571/0/15-21 щодо наявності в ньому підстав та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду вважає, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення є встановлення ВРП та її дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність / відсутність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

70. Як слідує з матеріалів дисциплінарного провадження та змісту оскаржуваного рішення, ВРП погодилась з висновками Третьої Дисциплінарної палати про те, що дії судді ОСОБА_1 під час розгляду заяви про скасування заочного рішення, а саме неналежне з'ясування обставин для скасування заочного рішення у справі, взяття до уваги пояснень відповідачки без належної їх оцінки відповідно до вимог ЦПК України, відхилення без належного мотивування доводів позивача, призвели до порушення права ОСОБА_2 на справедливий суд та на ефективний захист сторони у справі, зокрема на повагу до приватного і сімейного життя, право на шлюб, а також здійснено втручання у право на повагу до приватного і сімейного життя.

71. Натомість, на думку скаржниці, такий висновок є необґрунтованим, оскільки не містить посилань на порушення конкретних норм цивільного процесуального законодавства.

72. Оцінюючи висновки ВРП та її дисциплінарного органу щодо допущеного суддею ОСОБА_1 порушення, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких мотивів.

73. Дисциплінарною палатою встановлено, що 25 вересня 2019 року до Херсонського міського суду Херсонської області надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 28 липня 2015 року у цивільній справі № 668/8268/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Ухвалою від 03 жовтня 2019 року суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 поновила відповідачці процесуальний строк для подання заяви про перегляд заочного рішення суду, заяву відповідачки про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 28 липня 2015 року у цивільній справі № 668/8268/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнила, а зазначене заочне рішення скасувала.

74. Відповідно до статті 284 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час вчинення скаржницею дій, кваліфікованих як дисциплінарний проступок) заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

75. Частиною першою статті 288 ЦПК України встановлено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

76. Поновлюючи відповідачці строк на подання заяви про перегляд заочного рішення від 28 липня 2015 року та скасовуючи таке рішення, ОСОБА_1 виходила з того, що ОСОБА_2 не була повідомлена належним чином про відкриття провадження у справі, дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, оскільки повідомлялась та викликалась судом за неправильно зазначеною адресою. Про наявність заочного рішення ОСОБА_2 дізналася лише у вересні 2019 року від свого адвоката.

77. Як слідує з матеріалів справи, повідомлення та копія заочного рішення суду надсилалася на адресу, яка не відповідає інформації про зареєстроване місце ОСОБА_2 згідно із копією її паспорта та інформацією з адресно-довідкового підрозділу управління Державної міграційної служби України в Херсонській області.

Дисциплінарна палата дійшла висновку, який підтримала ВРП, що хоча копія ухвали про відкриття провадження у справі з матеріалами позовної заяви та заочне рішення й надсилалися на неправильно зазначену адресу, але ОСОБА_2 отримувала ці документи та була обізнана з наявністю спору про розірвання шлюбу та ухвалення заочного рішення, яким шлюб між нею та позивачем було розірвано ще в 2015 році.

78. Як слідує з матеріалів справи, копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія заочного рішення суду надсилалася ОСОБА_2 поштовим відправленням з оголошеною цінністю.

79. Згідно з пунктом 104 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (в редакції, чинній на час надіслання зазначених поштових відправлень), поштові перекази, посилки, листи чи бандеролі з оголошеною цінністю, а також прямі контейнери, згруповані поштові відправлення з позначкою «Консигнація», відправлення «EMS», міжнародні поштові відправлення з оголошеною цінністю, дрібні пакети, мішки «M» видаються адресату за умови пред'явлення ним документа, що посвідчує особу, або уповноваженій ним особі за умови пред'явлення нею документа, що посвідчує особу, та відповідної довіреності, засвідченої в установленому законодавством порядку.

80. Тому Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що в матеріалах цивільної справи № 668/8268/15-ц наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з оголошеною цінністю ОСОБА_2 , а саме копії ухвали про відкриття провадження з матеріалами позовної заяви та копії заочного рішення від 28 липня 2015 року.

81. За статтею 233 ЦПК України (у редакції, чинній на день ухвалення заочного рішення) заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого цим Кодексом.

82. Частиною першою статті 223 ЦПК України (у редакції - чинній на день ухвалення заочного рішення) визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

83. Згідно із частиною першою статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на день ухвалення заочного рішення) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

84. У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, параграфи 51 і 52).

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, параграф 41) (параграфи 46, 47).

85. Велика Палата Верховного Суду враховує, що на момент вирішення питання про поновлення строку на оскарження заочного рішення ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, про що достеменно знала суддя ОСОБА_1 із письмових заперечень позивача проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення від 03 жовтня 2019 року.

86. Відповідно до частини першої статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

87. З огляду на обставини справи обґрунтованим є висновок відповідача про те, що суддя ОСОБА_1 під час розгляду заяви про скасування заочного рішення, через чотири роки після того, як зазначене рішення набрало законної сили, з огляду на зміни обставин життя сторін не з'ясувала мети і підстав перегляду такого рішення, не встановила, чи причини поновлення строку оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

88. Необґрунтованими є доводи скаржниці про надання ОСОБА_2 суду доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки з матеріалів цивільної справи слідує, що до заяви про поновлення строку на перегляд заочного рішення відповідачка додала лише квитанцію про сплату судового збору, копію паспорта та копію заяви для позивача.

89. Велика Палата Верховного Суду не може також погодитися з доводами скаржниці про відсутність порушення прав ОСОБА_2 з огляду на таке.

Як правильно встановлено ВРП та підтверджується матеріалами справи, дії судді ОСОБА_1 під час поновлення строку на оскарження заочного рішення від 28 липня 2015 року (через 4 роки), його скасування, а в подальшому залишення позову без розгляду мали наслідком втручання у приватне та сімейне життя ОСОБА_2 (який станом на 03 жовтня 2019 року перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою). Дії скаржниці мали наслідки для позивача, який повинен докладати значних зусиль для відновлення свого становища.

Щодо посилання скаржниці на відсутність істотних негативних наслідків від вчинених нею дій, то варто звернути увагу, що ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за «внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод», а не за «інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків».

90. Щодо доводів скаржниці про надання ВРП переваги припущенням ОСОБА_2 , замість аргументів ОСОБА_2 , наданих в межах дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_1 , Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1798-VIII учасниками дисциплінарної справи є суддя та скаржник.

Водночас скаржник хоч і наділений правом подати скаргу на дії судді та ініціювати в такий спосіб дисциплінарне провадження, але не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникають у зв'язку з вирішенням питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Тому під час розгляду скарги на рішення дисциплінарного органу ВРП не мала обов'язку надавати оцінку доводам осіб, які не є учасниками дисциплінарної справи, а ОСОБА_2 такого статусу не набула.

91. Варто наголосити, що підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не скарга на його дії, а факт допущення таким суддею порушення закону, яке містить склад дисциплінарного проступку (подібні за змістом позиції Велика Палата Верховного Суду виклала у постановах від 17 січня 2019 року у справі № 11-864сап18 та від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19).

Тому під час розгляду скарги судді на рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності позиції ОСОБА_2 та ОСОБА_2 з приводу вчинених суддею ОСОБА_1 дій не є контраверсійними аргументами, підтримання чи спростування яких мало бути відображено в оскаржуваному рішенні ВРП.

92. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для висновку про втручання ВРП у суддівську дискрецію та оцінку законності судового рішення, оскільки це спростовується змістом оскаржуваного рішення.

93. Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятою 14 жовтня 2015 року Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія), закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.

94. Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного умислу або грубої необережності (пункт 66 Рекомендації від 17 листопада 2010 року CM/Rec(2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки). А згідно з пунктом 69 цієї Рекомендації дисциплінарне провадження може бути ініційоване, якщо суддя не виконав свої обов'язки ефективно та належним чином.

95. Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) і Директорат з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи вважають, що дія чи бездіяльність судді можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності, якщо вони вчинені умисно або з грубою необережністю (пункт 19 Спільного висновку щодо проекту Закону «Про дисциплінарну відповідальність суддів Республіки Молдова»), а дисциплінарне провадження, як правило, має порушуватися в разі грубої і неприпустимої професійної поведінки судді (пункт 35 цього Спільного висновку).

96. Орган, який здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, не уповноважений перевіряти законність судового рішення, а зобов'язаний перевірити дії судді під час ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності, та оцінити наслідки саме цих дій.

97. Це означає, що вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, у тому числі оцінка наслідків його дій, не може ставитися у залежність від того, чи було оскаржено ухвалене ним рішення, а також від результатів перегляду такого рішення судами вищих інстанцій, оскільки саме собою залишення без змін судового рішення або його скасування не є доказом належного або неналежного виконання суддею своїх професійних обов'язків у контексті вирішення питання про дисциплінарну відповідальність, хоч це й може бути враховано дисциплінарним органом (подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 11-1110сап19).

98. Розглянувши доводи сторін та аргументи щодо їх обґрунтування, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП не втручалася в суть постановленої суддею ОСОБА_1 ухвали від 03 жовтня 2019 року, а лише констатувала факт порушення прав людини і основоположних свобод.

99. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи ОСОБА_1 про відсутність у її діях умислу, оскільки підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності стало допущення суддею діяння з іншою формою вини - внаслідок грубої недбалостіпорушення прав людини і основоположних свобод.

100. Щодо пропорційності застосованого до скаржниці стягнення, то відповідно до частини другої статті 109 Закону № 1402-VIII під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

101. Визначення критеріїв пропорційності у застосуванні певного виду дисциплінарного стягнення є частиною дискреційних повноважень ВРП, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 50 Закону № 1798-VIII їх перелік не є вичерпним: «Вид дисциплінарного стягнення визначається на основі принципу пропорційності, зокрема, враховуються характер дисциплінарного проступку судді, його наслідки, дані, що характеризують особу судді, ступінь його вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності».

102. Застосування цих критеріїв у конкретній дисциплінарній справі має знайти відображення у мотиваційній частині рішення.

103. Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення, ВРП врахувала, що дії судді під час поновлення строку на оскарження заочного рішення від 28 липня 2015 року (через 4 роки), його скасування, а в подальшому залишення позову без розгляду призвели до змін та втручання у приватне та сімейне життя ОСОБА_2 (який на сьогодні перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою). Задовольняючи заяву про перегляд заочного рішення, суддя залишила поза увагою відсутність у сторін наміру відновити сімейні відносини, наявність у кожного іншої сім'ї. Відновлення шлюбу в такому випадку є невиправданим і не відповідає вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції.

104. Окрім цього, при обранні виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарний орган взяв до уваги характеристику судді ОСОБА_1 , відсутність дисциплінарних стягнень, характер дисциплінарного проступку та ступінь її вини, а також наслідки дисциплінарного проступку, які полягають у втручанні у право ОСОБА_2 на повагу до приватного і сімейного життя.

105. Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що наведені в оскаржуваному рішенні ВРП висновки щодо вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку є належним чином умотивованими, ґрунтуються на доказах, а застосований вид дисциплінарного стягнення є пропорційним.

Висновки за результатами розгляду скарги

106. Велика Палата Верховного Суду встановила, що ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII. Оскаржуване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування до судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

107. У цій справі, передбачених статтею 52 Закону № 1798-VIII, підстав для скасування рішення ВРП немає.

108. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 про скасування рішення ВРП від 04 березня 2021 року № 571/0/15-21.

Керуючись статтями 266, 341, 344, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 04 березня 2021 року № 571/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 травня 2020 року № 1407/3дп/15-20про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 » залишити без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 04 березня 2021 року № 571/0/15-21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді: В. В. Британчук Г. Р. Крет

Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко

І. В. Григор'єва К. М. Пільков

М. І. Гриців О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

О. С. Золотніков С. П. Штелик

Л. Й. Катеринчук