Постанова
Іменем України
23 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 650/1083/19
провадження № 51-2203км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
засудженої ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_7 та засудженої ОСОБА_5 на вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25 жовтня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019230100000185, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки
АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 і 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25 жовтня 2019 року ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 і 3 ст. 185 КК України, та призначено їй покарання за: ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк
2 роки; ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
2. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
3. Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8
138 962,50 грн на відшкодування майнової шкоди та 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
4. Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_5 у резолютивній частині щодо заходів забезпечення кримінального провадження змінено, вказано залишити без змін до виконання вироку арешт на майно, яке є власністю ОСОБА_5 , а саме позбавлення її права на відчуження та розпорядження належним їй житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 . В решті вирок залишено без змін.
5. Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винуватою у тому, що вона 05 березня 2019 року о 15:00, знаходячись у приміщенні житлового будинку по АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_8 , діючи умисно, шляхом вільного доступу таємно викрала грошові кошти у сумі 6 000,00 доларів США, що за курсом Національного банку України на день викрадення становило 160 962,50 грн, чим завдала потерпілому значної матеріальної шкоди.
6. Крім того, ОСОБА_5 04 червня 2019 року о 12:30, знаходячись у вищевказаному будинку, діючи умисно, повторно таємно викрала належні ОСОБА_8 ІР камеру марки «Dahua» моделі «IPC-C 15P» з картою пам'яті «Kingston» microSD 64 Gb, чим завдала потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 1 682,75 грн.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
7. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 КК України скасувати, а провадження у цій частині закрити через відсутність в її діях складу зазначеного кримінального правопорушення. Мотивує тим, що засуджена забрала відеокамеру з будинку потерпілого виключно з метою приховати раніше вчинену нею крадіжку належних йому грошових коштів, не маючи при цьому наміру збагатитися за рахунок вилучення цієї камери чи збагатити інших осіб, що свідчить про відсутність у неї корисливого мотиву. Водночас, посилаючись на дані, які характеризують особу засудженої, визнання нею своєї винуватості у таємному викраденні належних потерпілому грошових коштів у повному обсязі, її щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю цього злочину, добровільне часткове відшкодування завданої внаслідок нього матеріальної шкоди та добровільну видачу майна, придбаного за викрадені у потерпілого кошти, просить вирок та ухвалу щодо її засудження за ч. 3 ст. 185 КК України змінити у частині призначеного покарання, вважати ОСОБА_5 засудженою за цим кримінальним законом до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням. Також зазначає про упередженість суду першої інстанції, необґрунтоване обрання ним для ОСОБА_5 з власної ініціативи виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та взяття її під варту в залі суду, чим позбавлено її можливості ефективного оскарження вироку за допомогою захисника, якого вона має право обирати самостійно.
8. Засуджена ОСОБА_5 подала на судові рішення стосовно неї касаційну скаргу, яка за змістом та проханням аналогічна касаційній скарзі захисника ОСОБА_7 . У доповненнях до касаційної скарги засуджена також звертає увагу на упередженість суду першої інстанції, зазначає, що за наявності у справі двох характеристик її особи суд необґрунтовано взяв до уваги ту, яка характеризує її з гіршого боку і містить неправдиві відомості, а іншій позитивній характеристиці взагалі не надав ніякої оцінки. Також вказує на те, що усупереч наведеному у судових рішеннях вона ніколи не мала ключів від будинку потерпілого, а сума викрадених нею з будинку потерпілого коштів становить 5 900,00 доларів США, а не 6 000,00 тисяч доларів США, як встановлено судом. Докладно викладає обставини заволодіння нею відеокамерою з будинку потерпілого та стверджує, що не мала корисливого мотиву, а лише хотіла уникнути викриття її у раніше вчиненій крадіжці грошей. Вважає безпідставним рішення суду про стягнення з неї моральної шкоди на користь потерпілого. Також просить зняти арешт, накладений на її будинок. Крім цього, зазначає про неповноту ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Позиції інших учасників судового провадження
9. Засуджена ОСОБА_5 підтримала подані нею та в її інтересах захисником ОСОБА_7 касаційні скарги в повному обсязі та просила їх задовольнити з наведених у них мотивів.
10. Прокурор заперечила проти задоволення касаційних скарг та просила їх відхилити, залишивши судові рішення стосовно ОСОБА_5 без зміни як законні та обґрунтовані.
11. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися.
Мотиви Суду
12. Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позиції учасників касаційного провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
13. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
14. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
15. Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
16. Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за епізодом таємного викрадення належних потерпілому ОСОБА_8 грошових коштів у касаційних скаргах не оспорюється. Стосовно твердження у доповненні до касаційної скарги засудженої ОСОБА_5 про те, що сума коштів, якими вона заволоділа, становить 5 900,00 доларів США, а не 6 000,00 доларів США, як визнано доведеним судом, слід зазначити таке.
17. Відповідно до вимог статей 410, 411 КПК України неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав, а при перегляді судових рішень колегія суддів касаційного суду виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій. Натомість, з огляду на вищевказані положення кримінального процесуального закону, зазначені обставини є предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Однак, як убачається з матеріалів кримінального провадження, у своїх апеляційний скаргах на вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_5 ні вона, ні в її інтересах захисник ОСОБА_7 на невідповідність фактичним обставинам викладених у вироку висновків суду в частині суми викрадених нею коштів не посилалися. Крім того, доводи засудженої у цій частині на кваліфікацію її дій за ознакою ч. 3 ст. 185 КК України завдання значної шкоди потерпілому не впливають.
Щодо наявності корисливого мотиву в діях ОСОБА_5 , кваліфікованих за ч. 3
ст. 185 КК України
18. З доводами засудженої та її захисника з приводу відсутності у діях
ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки вона не мала корисливого мотиву на заволодіння відеокамерою з будинку потерпілого, колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
19. В своїх касаційних скаргах ОСОБА_5 та її захисник заперечують наявність корисливого мотиву щодо викрадення відеокамери, яка належала потерпілому ОСОБА_8 , мотивуючи це тим, що єдиною метою ОСОБА_5 було знищення вірогідно зафіксованих на цій відеокамері обставин вчиненої нею попередньо крадіжки грошей з будинку потерпілого.
20. Мета злочину - це ідеальна модель майбутнього бажаного результату, до заподіяння якого прагне правопорушник за допомогою вчинення злочину. Мотив вчинення злочину - це вольове усвідомлене психічне утворення, яке спонукає особу до вчинення злочину, в основі якого лежать потреби людини.
21. Однак мотив вчинення злочину не може існувати сам по собі, він разом з метою визначає протиправну поведінку людини. Мотив і мета тісно пов'язані між собою. Водночас ці поняття не потрібно ототожнювати. Адже мотив відповідає на питання, чому людина виконує ті чи інші дії, а мета визначає напрямок її діяльності. Мета не може виникнути без мотиву, оскільки мотив є рушійною силою, він скеровує суб'єкта до досягнення мети.
22. При цьому корисливий мотив передбачає, що особа бажає одержати матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном тощо), одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків (одержати спадщину, позбавитися боргу, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди.
23. Так, маючи на меті знищення вірогідно зафіксованих на відеокамері обставин вчиненої ОСОБА_5 попередньо крадіжки грошей з будинку потерпілого, остання мала корисливий мотив, який полягав у бажанні засудженої уникнути матеріальних витрат та обов'язків, які незворотньо настають при притягненні особи до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України. Усвідомлюючи необхідність повернення викрадених грошових коштів, понесення додаткових витрат у зв'язку із покладенням обов'язку щодо відшкодування шкоди (матеріальної, моральної) потерпілому, ОСОБА_5 керувалась корисливим мотивом, пов'язаним із матеріальними благами, які мали для засудженої велике значення.
24. Тож, аргументи сторони захисту щодо відсутності корисливого мотиву в діях ОСОБА_5 , кваліфікованих за ч. 3 ст. 185 КК України, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях кримінального матеріального права.
25. Таким чином, за встановлених судами фактичних обставин дії ОСОБА_5 за частинами 2 і 3 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.
Щодо інших доводів касаційних скарг
26. Приймаючи рішення про стягнення з засудженої на користь потерпілого моральної шкоди, завданої внаслідок вчиненого щодо нього злочину, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України обґрунтовано врахував глибину його душевних страждань, пов'язаних із втратою належного йому майна та завданням майнової шкоди, а визначаючи розмір такого відшкодування, виходив із засад розумності, виваженості й справедливості та при цьому зважив на майновий стан засудженої.
27. За матеріалами кримінального провадження, під час досудового розслідування стосовно ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання терміном на 2 місяці, після спливу яких протягом судового розгляду справи в суді першої інстанції запобіжний захід їй не обирався (т. 1, а. п. 206). Відводів складу суду нею заявлено не було. Жодних даних, які би свідчили про обмеження її в реалізації права на вільний вибір захисника чи на доступ до матеріалів справи з метою ознайомлення з ними, колегією суддів не встановлено. Зокрема, після ухвалення вироку ОСОБА_5 відмовилася від ознайомлення з матеріалами справи, а після апеляційного розгляду за її клопотанням їй було надано можливість ознайомлення з матеріалами справи у 2-х томах для підготовки касаційної скарги, яке тривало більше року, і лише після його завершення справу було направлено до суду касаційної інстанції для розгляду в касаційному порядку (т. 2, а. п. 47, 86, 89, 166). В суді апеляційної інстанції інтереси ОСОБА_5 представляла захисник за призначенням - адвокат ОСОБА_7 . Вона ж звернулася з касаційною скаргою на судові рішення попередніх інстанцій щодо засудженої. Обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили входить до компетенції суду першої інстанції.
28. Щодо зняття арешту, накладеного на житловий будинок ОСОБА_5 для забезпечення виконання вироку в частині стягнення завданої внаслідок вчинених нею злочинів шкоди, то це питання може бути вирішено в порядку виконання вироку на підставі статей 537, 539 КПК України і до компетенції суду касаційної інстанції не належить.
29. Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у даному кримінальному провадженні, колегією суддів не встановлено.
Щодо призначеного покарання
30. Водночас, з огляду на конкретні обставини даного кримінального провадження, колегія суддів касаційного суду вважає призначене ОСОБА_5 покарання надмірно суворим.
31. Так, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 65 КК України).
32. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується задовільно, до адміністративної або кримінальної відповідальності раніше не притягувалася, перебуваючи на волі протягом досудового розслідування та судового розгляду справи судом першої інстанції, від слідства та суду не ухилялася, визнала свою винуватість у вчинених кримінальних правопорушеннях і щиро розкаялася, частково відшкодувала завдану потерпілому матеріальну шкоду та добровільно видала майно, придбане на викрадені у нього кошти, обставин, які б обтяжували її покарання, судом не встановлено.
33. За таких обставин колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне пом'якшити ОСОБА_5 покарання, призначене за ч. 2 ст. 185 КК України, а також, враховуючи те, що вищенаведені обставини у сукупності істотним чином знижують ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, вважає за можливе застосувати положення ст. 69 КК України та визначити їй більш м'яке покарання, ніж передбачено санкцією ч. 3 ст. 185 цього Кодексу.
34. Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги засудженої ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню, а судові рішення стосовно ОСОБА_5 слід змінити у частині призначеного покарання.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Касаційні скарги засудженої ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від
25 жовтня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_5 змінити у частині призначеного покарання.
Пом'якшити ОСОБА_5 призначене за ч. 2 ст. 185 КК України покарання до 1 року позбавлення волі.
Вважати ОСОБА_5 засудженою за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць.
У решті судові рішення стосовно ОСОБА_5 залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3