Постанова
Іменем України
25 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 159/5355/18
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/802/28/21
Провадження № 51 - 4196 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018030110001063 від 13 травня 2018 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ковеля Волинської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за ст. 342 ч. 2, ст. 345 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката
ОСОБА_7 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 січня 2020 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 травня
2021 року і за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_8 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 травня 2021 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 січня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 345 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_9 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Цим же вироком, ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст. 342 ч. 2 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
12 травня 2018 року об 11 годині 50 хвилин під час несення служби інспектором роти № 2 батальйону УПП в Рівненській області ДПП лейтенантом поліції
ОСОБА_9 , який є службовою особою правоохоронного орану, виявлено біля буд. № 7 по вул. Брестській в м. Ковелі Волинської області транспортний засіб марки «Mitsubishi Pajero» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням
ОСОБА_6 , який здійснив зупинку із порушенням пункту 15.9.г) Правил дорожнього руху (далі - ПДР), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
У зв'язку із наведеним ОСОБА_9 роз'яснено ОСОБА_6 про вчинення останнім адміністративного правопорушення та з дотриманням вимог статей 222, 258, 283, 285 КУпАП повідомлено про розгляд адміністративної справи на місці. Проте ОСОБА_6 умисно, з метою перешкодити виконанню службових обов'язків і повноважень по здійсненню контролю за дотриманням ПДР та винесенню постанови про вчинення ним адміністративного правопорушення, перебуваючи в громадському місці, в присутності сторонніх осіб, висловлювався образливими та нецензурними словами на адресу поліцейського, намагався вирвати у
ОСОБА_9 добровільно передані ним же документи (посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу), шарпав його за формений одяг та завдав два удари рукою в шию ОСОБА_9 , внаслідок чого заподіяв йому легкі тілесні ушкодження.
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 342 ч. 2 КК України, що у той же час та у тому ж місці він вчинив опір працівнику правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 20 травня 2021 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника - адвоката ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 - без задоволення.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду
щодо ОСОБА_6 , а кримінальне провадження щодо нього за ст. 342 ч. 2,
ст. 345 ч. 2 КК України закрити на підставі ст. 284 ч. 1 пунктів 3, 10 КПК України, оскільки відповідно не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати, після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування. Указує на те, що обвинувальний акт з додатками направлено до суду 16 жовтня 2018 року, тобто після закінчення двомісячного строку досудового розслідування з моменту повідомлення ОСОБА_6 про підозру 27 липня 2018 року. Зазначає, що 13 травня 2018 року слідчий ОСОБА_11 не мав процесуальних повноважень слідчого в даному кримінальному провадженні, проте виготовив і надіслав запит від 13 травня 2018 року № 1063 про витребування доказів, такі повноваження він отримав лише 14 травня 2018 року. Звертає увагу також на суперечності в постанові про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 27 липня 2018 року. Вважає, що винуватість ОСОБА_6 за ст. 345 ч. 2 КК України не доведена належними та допустимими доказами, зокрема звертає увагу на те, що ОСОБА_6 не міг завдати ОСОБА_9 два удари в шию, оскільки права ділянка шиї потерпілого знаходилась на протилежному боці від засудженого під час події, а також після інсульту в ОСОБА_6 правобічний геміпарез (параліч правої сторони тіла), який супроводжується обмеженням рухливості, зменшенням сили м'язів та порушенням координації. Зазначає про недопустимість висновку судово-медичної експертизи від 25 травня 2018 року № 113, оскільки у ньому експертом не зазначена методика визначення давності заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, а медична довідка Ковельської ЦРЛ від 12 травня 2018 року № 3100, яку було використано при проведенні зазначеної експертизи та на яку є посилання у висновку, слідчим на дослідження експерту не направлялась, у матеріалах кримінального провадження відсутні процесуальні документи її витребування з медичного закладу. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не встановив та не усунув порушення, допущені судом першої інстанції, належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг захисту і не надав на них вичерпних відповідей.
Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Указує на суперечність висновків суду, оскільки фактично визнавши у мотивувальній частині доведеним обвинувачення
ОСОБА_6 за ст. 342 ч. 2, ст. 345 ч. 2 КК України, у резолютивній частині вироку дійшов до протилежного висновку про виправдання ОСОБА_6 за ст. 342 ч. 2 КК України у зв'язку з недоведеністю вчинення цього злочину. При цьому посилання судів першої та апеляційної інстанцій на висновок про застосування норми права, який міститься в постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11 липня 2019 року в справі № 688/1521/17, прокурор вважає помилковим, оскільки умисел ОСОБА_6 спочатку був направлений на вчинення опору, а згодом - на заподіяння тілесних ушкоджень. Вважає, що апеляційний суд не дотримався вимог статей 50, 65 КК України, переглядаючи вирок суду першої інстанції, фактично не врахував ступінь тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суспільну небезпеку, що посягає на авторитет державних органів, дані про особу ОСОБА_6 , який не визнав вину, не розкаявся у вчиненому, не примирився з потерпілим та не відшкодував заподіяну шкоду. Вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є м'яким і не буде сприяти виправленню засудженого. Зазначає, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 419 КПК України не встановив та не усунув порушення, допущені судом першої інстанції, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора та своє рішення про залишення апеляційної скарги без задоволення належним чином не мотивував.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_6 просить залишити її без задоволення через необґрунтованість наведених прокурором доводів.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги, вважав касаційну скаргу прокурора необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу прокурора обґрунтованою та просила її задовольнити частково, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 вважала обґрунтованою лише в частині невідповідності ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 вимогам ст. 419 КПК України.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
У апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_6 та в його інтересах захисник ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просили скасувати вирок щодо
ОСОБА_6 , а кримінальне провадження закрити на підставі ст. 284 КПК України.
Серед доводів апеляційної скарги захисник ОСОБА_7 , у тому числі, зазначав про направлення обвинувального акту щодо ОСОБА_6 до суду з порушенням строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 КПК України. На обґрунтування зазначених доводів, аналогічно до обґрунтування касаційної скарги, захисник указував нате, що: - відомості про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 внесені до ЄРДР 13 травня 2018 року;
- ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 342 ч. 2, ст. 345 ч. 2 КК України, 27 липня 2018 року; - 08 серпня
2018 року досудове розслідування було зупинене у зв'язку з хворобою підозрюваного ОСОБА_6 , який перебував на стаціонарному лікуванні;
- 20 серпня 2018 року досудове розслідування відновлено; - суд першої інстанції необґрунтовано зазначив, що 01 жовтня 2018 року обвинуваченому та захиснику було повідомлено про завершення досудового розслідування та необхідність прибуття 08 жовтня 2018 року до слідчого для відкриття матеріалів кримінального провадження, разом з тим, на підставі ухвали слідчого судді Ковельського міськрайонного суду від 02 жовтня 2018 року проводилась судова судова-медична експертиза ОСОБА_6 09 жовтня 2018 року; - 11 жовтня 2018 року складено та затверджено обвинувальний акт; - 16 жовтня 2018 року обвинувальний акт направлено до суду, тобто після закінчення двомісячного строку досудового розслідування. Зазначав, що неодноразово звертав увагу суду на таке порушення та наявність підстав для закриття кримінального провадження на підставі ст. 284 КПК України.
Захисник ОСОБА_7 також указував на те, що 13 травня 2018 року слідчий
ОСОБА_11 не мав процесуальних повноважень слідчого в даному кримінальному провадженні, проте виготовив і надіслав запит від 13 травня
2018 року № 1063 про витребування доказів. Посилався при цьому на постанову заступника начальника СВ Ковельського ВП ГУНП у Волинській області від
14 травня 2018 року, якою доручено слідчому ОСОБА_11 проведення досудового розслідування щодо ОСОБА_6 та постанову про прийняття кримінального провадження до свого провадження від 14 травня 2018 року, відповідно до якої слідчий ОСОБА_11 прийняв до свого провадження кримінальне провадження № 12018030110001063.
Крім того, захисник звертав увагу на суперечності в постанові про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 27 липня 2018 року, згідно з якою проводиться досудове розслідування об'єднаного кримінального № 12018030110001063 за правовою кваліфікацією ст. 342 ч. 2, ст. 345 ч. 2 КК України за фактом крадіжки велосипеда в м. Ковелі, що не відповідає дійсності.
Також захисник ОСОБА_7 зазначав про недопустимість довідки Ковельської ЦРЛ від 12 травня 2018 року № 3100 та висновку судово-медичної експертизи від 25 травня 2018 року № 113 про виявлені на тілі ОСОБА_9 тілесні ушкодження та їх тяжкість. Такі доводи мотивував тим, що у висновку експертом не зазначена методика визначення давності заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, а медична довідка Ковельської ЦРЛ від 12 травня 2018 року № 3100, яку було використано при проведенні зазначеної експертизи та на яку є посилання у висновку, слідчим на дослідження експерту не направлялась, у матеріалах кримінального провадження відсутні процесуальні документи її витребування з медичного закладу. Ні потерпілий, ні прокурор не змогли суду пояснити походження у кримінальному провадженні зазначеної довідки.
Суд апеляційної інстанції не перевірив такі доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону з урахуванням практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, не надав на них мотивованих відповідей з посиланням на конкретні матеріали кримінального провадження, формально зазначивши, що такі доводи є безпідставними.
Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України при розгляді апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 і дійшов передчасного висновку про законність вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 .
Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, то вони є необґрунтованими.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
У ст. 75 ч. 1 КК України встановлено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
Із вироку вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання
ОСОБА_6 з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ст. 345 ч. 2 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу ОСОБА_6 , який раніше не судимий, позитивно характеризується, його стан здоров'я та вік, а також сімейний та майновий стан. Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнав те, що ОСОБА_6 притягується до кримінальної відповідальності вперше та є інвалідом другої групи, а обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 345 ч. 2 КК України та на підставі ст. 75 КК України звільнив його від відбування покарання з випробуванням, мотивувавши таке рішення.
Суд апеляційної інстанції, відповідаючи на доводи апеляційної скарги прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_6 покарання, обґрунтовано визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу прокурора в цій частині визнано необґрунтованою.
Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України. Переконливих доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначеного покарання ОСОБА_6 прокурор у касаційній скарзі не навів і таких даних за матеріалами кримінального провадження не встановлено.
Доводи ж прокурора про порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України є обґрунтованими. Суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином та не спростував доводів апеляційної скарги прокурора про те, що у мотивувальній частині вироку суд фактично визнав доведеним обвинувачення ОСОБА_6 за
ст. 342 ч. 2, ст. 345 ч. 2 КК України, зазначивши про відсутність потреби додаткової кваліфікації дій ОСОБА_6 за ст. 342 ч. 2 КК України, проте у резолютивній частині вироку дійшов до протилежного висновку про виправдання ОСОБА_6 за
ст. 342 ч. 2 КК України у зв'язку з недоведеністю вчинення цього злочину.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційній скарги захисника ОСОБА_7 та прокурора - задоволенню частково.
При новому розгляді апеляційному суду необхідно врахувати наведене, судовий розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України із дотриманням прав та законних інтересів усіх учасників судового провадження та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Інші доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_7 про наявність підстав для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 за ст. 342 ч. 2, ст. 345 ч. 2 КК України на підставі ст. 284 ч. 1 пунктів 3, 10 КПК України, а також доводи касаційної скарги прокурора про суперечність висновків суду щодо виправдання ОСОБА_6 за ст. 342 ч. 2 КК України підлягають перевірці і з'ясуванню при новому розгляді в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 травня 2021 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3