Ухвала
22 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 474/750/18
провадження № 61-2202св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне підприємство «Виробничо-комерційне підприємство «Каро»,
третя особа - Врадіївська районна державна адміністрація Миколаївської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2020 року у складі судді Сокола Ф. Г. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 грудня
2020 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Царюк Л. М.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» (далі - ПП «ВКП «Каро»), третя особа - Врадіївська районна державна адміністрація Миколаївської області, про визнання недійсним договору оренди.
Позов обґрунтований тим, що йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 075390 виданого розпорядженням Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області від 19 березня 2003 року
№ 136р належать земельні ділянки: площею 3,66 га з кадастровим номером 4822381300:01:000:0250 та площею 1,06 га з кадастровим номером 4822381300:01:000:0280. Ці ділянки розташовані у межах Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Під час розгляду справи № 474/556/17 було встановлено, що у кадастровому номері 4822381300:01:000:0250 та площі земельної ділянки в Державному акті на право власності на земельну частку (пай) ОСОБА_1 допущено технічну помилку, у зв'язку з чим виникла необхідність змінити кадастровий номер ділянки площею
3,66 га.
Після набрання чинності рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2017 року, ним було замовлено технічну документацію на земельну ділянку з кадастровим номером 4822381300:01:000:0250 площею 3,66 га, яка зареєстрована за кадастровим номером 4822381300:01:000:0926, для укладення договору оренди із своїм сином.
Коли була виготовлена технічна документація він звернувся до центру надання адміністративних послуг при Врадіївській районній державній адміністрації Миколаївської області, щоб зареєструвати земельну ділянку та виготовити Витяги про реєстрацію. Вказані витяги були виготовлені 17 травня 2018 року. При реєстрації права власності та права оренди виникла проблема і 10 серпня 2018 року позивач звернувся за інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно. При отриманні відповіді йому стало відомо, що на оформлену ним земельну ділянку існує інше речове право - договір оренди від 17 вересня
2013 року, який він ніколи не укладав із ПП «ВКП «Каро».
Вказує, що йому стало відомо, що 18 травня 2018 року відповідач замовив витяг про земельну ділянку і того ж дня реєстратор ОСОБА_2 , який працює при Первомайській міській раді, зареєстрував договір оренди, порушуючи законодавство України про реєстрацію. Подані для реєстрації документи не містили довідки про зміну кадастрового номера і реєстратор не мав підстав реєструвати цей договір, який знову ж містив підроблений Державний акт з неналежним позивачу кадастровим номером 4822381300:01:000:0249. Примірника договору у нього немає і бути не може, так як ніколи з відповідачем не укладався.
Зважаючи на норми Цивільного кодексу України про недійсність правочину та проаналізувавши фактичні обставини, поява спірного договору оренди землі між ним та відповідачем, спростовується дійсність договору оренди, який укладено нібито ще у 2013 році.
Крім того, оскільки вказаний договір зареєстрований, то він є оспорюваним правочином.
У той же час відповідач не мав права укладати удаваний правочин з підстав відсутності у нього відповідних повноважень, які припинилися в результаті незаконного представництва юридичної особи, а саме ПП «ВКП «Каро» ОСОБА_3 , так як зміни до Статуту підприємства він вчиняв недійсним, на момент вчинення, паспортом громадянина України, що суперечить законодавству про реєстрацію юридичної особи.
Волевиявлення відповідача у справі як учасника правочину мало односторонній характер і відповідало тільки його внутрішній волі.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив визнати укладений 17 вересня 2013 року договір оренди земельної ділянки, площею 3,55 га, з кадастровим номером 4822381300:01:000:0926 між ОСОБА_1 та ПП «ВКП «Каро» недійсним.
Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 14 вересня
2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позов є необґрунтованим, обставини покладені в основу позовних вимог недоведеними та позивачем не вірно обрано спосіб захисту. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки останній за умови доведення відсутності факту укладання спірного договору оренди землі не позбавлений права звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні належним йому майном та скасування державної реєстрації.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 14 вересня
2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі
№ 474/556/17-ц та постанові Верховного Суду України від 25 травня у справі
№ 6-2612цс15.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 227/3760/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору оренди недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року.
Ухвала обґрунтована необхідністю відступити від висновку щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16 (провадження № 14-499цс19).
Враховуючи зазначене, вбачається, що оскаржувані судові рішення у цій справі та оскаржуване рішення, яке передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, постановлені у подібних правовідносинах.
За змістом пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 227/3760/19.
Керуючись статтями 252, 253, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 474/750/18 за позовомОСОБА_1 до Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро», третя особа - Врадіївська районна державна адміністрація Миколаївської області, про визнання недійсним договору оренди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 227/3760/19.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
Г. І. Усик