Іменем України
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 347/2275/19
провадження № 61-16969ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 09 червня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року
у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державних виконавців Косівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Винничук Оксани Михайлівни та Федорчука Віктора Ярославовича ,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Косівського районного суду Івано-Франківської області зі скаргою на дії державних виконавців Косівського районного ВДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Винничук О. М. та Федорчука В. Я.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2014 року у справі
№ 347/1200/14-ц з нього стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 450,00 грн, щомісячно, на одну дитину та відкрито виконавче провадження № 44493122 на вказаного виконання судового рішення.
ОСОБА_1 зазначав, що він сплачував аліменти в сумі 900,00 грн на двох неповнолітніх дітей, щомісячно, а з червня 2017 року по жовтень 2018 року - 1 000,00 грн, з листопада 2018 року по вересень 2019 року - 2 000,00 грн, оскільки мав можливість оплачувати аліменти авансом.
Вказував, що з жовтня 2019 року по серпень 2020 року його матеріальний стан змінився, про що він повідомив стягувача, однак відповідно до виконавчого листа Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня
2014 року прострочення аліментів у нього не виникало, оскільки авансові платежі до вересня 2019 року покривали поточні нарахування.
09 лютого 2021 року державний виконавець Косівського районного ВДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Винничук О. М. неправомірно заблокував його рахунки
у АТ КБ «ПриватБанк», - виніс постанову про арешт коштів ВП № 44493122,
у зв'язку з наявністю заборгованості по сплаті аліментів, а державний виконавець Федорчук В. Я. по ВП № 63264682 від 06 квітня 2021 року - виніс таку ж постанову з причин наявності заборгованості по сплаті аліментів
у розмірі 13 495,00 грн, яку він не допускав.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив визнати незаконними дії державних виконавців, а саме: визнати незаконними дії державного виконавця
Винничук О. М., в частині перерахування розміру аліментів не менше, як 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щодо сплати аліментів
у твердій грошовій сумі; визнати незаконними дії державного виконавця Федорчука В. Я., зобов'язавши його зарахувати оплачені поточні аліменти у сумі 13 059,00 грн у рахунок за виконавчим провадженням ВП № 63264682, яке відкрито за виконавчим листом від 06 жовтня 2020 року № 347/2275/19.
Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 09 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, в задоволенні скарги відмовлено.
11 жовтня 2021 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку
до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 09 червня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року. Повний текст постанови апеляційного суду складено 09 вересня 2021 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою тавідмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним
і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З касаційної скарги убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження ухвал судів першої та апеляційної інстанцій, визначених в пунктах 2, 3 частини першої цієї статті ЦПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того,
що державними виконавцями, відповідно до чинного законодавства та у межах повноважень, здійснено правильний розрахунок заборгованості по аліментам, що стягуються зі ОСОБА_1 на утримання двох неповнолітніх дітей, правомірно зараховано поточні платежі боржника до першого виконавчого провадження для погашення поточної заборгованості, та у зв'язку із наявністю заборгованості по виконавчих провадженнях понад 10 000,00 грн правомірно накладено арешти на кошти боржника.
Із вказаним висновком погодився й апеляційний суд виходячи з наступного.
Судами встановлено, що на виконанні державних виконавців наявні виконавчі провадження щодо стягнення зі ОСОБА_1 аліментів: ВП № 44493122
за виконавчим листом № 347/1200/14-ц від 18 серпня 2014 року про стягнення аліментів у розмірі по 450,00 грн на двох дітей, щомісячно, та ВП №63264682
за виконавчим листом № 347/2275/19 від 06 жовтня 2020 року про стягнення аліментів у розмірі по 1600,00 грн на двох дітей, щомісячно.
З оскаржуваних судових рішень убачається, що ОСОБА_1 оскаржує дії державних виконавців щодо розміру заборгованості по аліментах на утримання двох неповнолітніх дітей, виконавчі листи які перебувають на виконанні державних виконавців Косівського районного ВДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Винничук О. М. та Федорчука В. Я. щодо стягнення зі ОСОБА_1 аліментів:
ВП №44493122 за виконавчим листом № 347/1200/14-ц від 18 серпня 2014 року про стягнення аліментів у розмірі по 450,00 грн. на двох дітей, щомісячно,
та ВП №63264682 за виконавчим листом № 347/2275/19 від 06 жовтня
2020 року про стягнення аліментів у розмірі по 1600,00 грн на двох дітей, щомісячно.
09 лютого 2021 року без попередження державним виконавцем заблоковано рахунки ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк», - винесено постанову про арешт коштів ВП № 44493122 та по ВП № 63264682 від 13 квітня 2021 року, у зв'язку
із наявністю заборгованості по сплаті аліментів у розмірі 13 495,00 грн, яку він не допускав.
Як убачається, ОСОБА_1 просив визнати незаконними дії державного виконавця Винничук О.М., в частині щодо перерахування розміру аліментів
не менше як 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щодо сплати аліментів у твердій грошовій сумі; визнати незаконними дії державного виконавця Федорчука В. Я., зобов'язавши його зарахувати оплачені поточні аліменти в сумі 13 059,00 грн у рахунок за виконавчим провадженням
ВП № 63264682, яке відкрито за виконавчим листом № 347/2275/19
від 06 жовтня 2020 року.
Відповідно до положень статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають,
що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною першою та третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
У відповідності до частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Стаття 195 СК Українивстановлює порядок визначення заборгованості
за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).
Згідно із частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості
за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем,
а в разі виникнення спору - судом.
Отже, аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те,
що законодавець визначив обов'язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом
за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні скарги, оскільки такі
є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах матеріального
та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій.
Із касаційної скарги, убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності ухвали Косівського районного суду Івано-Франківської області від 09 червня 2021 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року.
Керуючись частинами першою, четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 09 червня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державних виконавців Косівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Винничук Оксани Михайлівни
та Федорчука Віктора Ярославовича .
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун
М. Є. Червинська