Ухвала
26 листопада 2021 року
місто Київ
справа № 711/4857/20
провадження № 61-17376ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року за скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» на бездіяльність державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з вимогами про зобов'язання вчинити певні дії, заінтересована особа - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ),
Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (далі - ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива») 22 жовтня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для виконання її вимог з метою надання доказів на підтвердження сплати судового збору.
Від заявника у листопаді 2021 року поштовим зв'язком надійшла заява, у якій ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» просить звільнити від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Обґрунтовуючи клопотання (заяву) про звільнення від сплати судового збору, ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» посилається на рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 вересня 2021 року № 960, яким затверджено баланс та звіт про виконання ліквідаційної процедури ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива».
Також, на переконання заявника, Законом України «Про судовий збір» не передбачено справляння судового збору за подання скарги на дії, бездіяльність державного виконавця.
Щодо підстав справляння заявником судового збору
Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2018 року у справі № 915/955/15 (провадження № 12-66гс18), перелік заяв і скарг, за подання яких не справляється судовий збір, наведений у частині другій статті 3 Закону України «Про судовий збір», і в цьому переліку відсутні скарги щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби. Водночас у частині другій статті 4 зазначеного Закону не встановлено ставки судового збору за подання скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. Проте підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 наведеного Закону встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали суду без винятку. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено зазначеним Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Отже, за подання касаційної скарги на рішення (ухвалу) суду, ухваленого за наслідками розгляду скарги на дії, бездіяльність державного (приватного) виконавця здійснюється сплата судового збору, крім випадків, якщо особа звільнена від сплати судового збору відповідно до закону.
У цій справі Верховним Судом раніше визначено розмір судового збору за подання касаційної скарги, а саме 2 270, 00 грн.
Вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору
Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Частиною третьою статті 136 ЦПК України визначено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 0940/2276/18 (постанова від 14 січня 2021 року) зробила такий висновок. Положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої наведеної статті Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Разом з цим, Велика Палата констатувала, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Верховним Судом враховано, що Закон України «Про судовий збір» визначає порядок сплати судового збору, встановлює ставки, які залежать від змісту позовних вимог (майнового, немайнового характеру), інших заяв процесуального характеру, статусу особи позивача (юридична, фізична особа).
Наведений Закон визначає обов'язок особи, яка звертається до суду за захистом свого майнового, немайнового права та/або обов'язку, здійснити сплату судового збору. Такий обов'язок справляння судового збору є законним фінансовим обмеженням та убезпечує від надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Враховуючи наведені норми національного законодавства, практику Верховного Суду та рішень ЄСПЛ щодо обов'язку учасника справи здійснити сплату судового збору у визначеному законом розмірі, суд касаційної інстанції робить висновок, що визначений раніше Судом розмір судового збору за подання касаційної скарги у цій справі - 2 270, 00 грн не є надмірним фінансовим тягарем для заявника, а наведені ПАТ «КБ «»Фінансова ініціатива» доводи та письмові докази не є достатніми для відстрочення або розстрочення визначеного раніше Верховним Судом судового збору.
За наведених обставини Верховний Суд визнає обов'язок заявника здійснити сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 270, 00 грн, відповідно відмовляє у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Згідно із частиною другою статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Наведені обставини свідчать про необхідність продовжити ПАТ «КБ «»Фінансова ініціатива» строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтею 127 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Продовжити Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» строк для усунення недоліків у касаційній скарзі тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду, що не підлягатиме подальшому продовженню.
У разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Погрібний