Ухвала
26 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 766/5585/20
провадження № 61-18927ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 20 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 26 жовтня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , заборгованість по пені за прострочення аліментів у розмірі 51 300,00 грн, за період з вересня 2018 року по лютий 2020 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В решті позову відмовлено.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 жовтня 2020 року скасовано й ухвалено нове рішення.
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів відмовлено.
У листопаді 2021 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу ОСОБА_1 ,в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 20 липня 2021 року та залишити в силі рішенняХерсонського міського суду Херсонської області від 26 жовтня 2020 року.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Предметом позову у цій справі є стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.
При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 , подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 20 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк