Постанова
Іменем України
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 465/649/17
провадження № 61-14476св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - первинна профспілкова організація газопромислового управління «Львівгазвидобудування»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - голова первинної профспілкової організації газопромислового управління «Львівгазвидобудування» ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В., від 22 липня 2021 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до первинної профспілкової організації газопромислового управління «Львівгазвидобудування», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - голова первинної профспілкової організації газопромислового управління «Львівгазвидобудування» ОСОБА_2,
про скасування рішення, постанови, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач посилався на те, що з 01 жовтня 2001 року він на постійній основі обіймав посаду голови первинної профспілкової організації газопромислового управління «Львівгазвидобудування», яка входить до складу Професійної спілки працівників нафтової і газової промисловості України. Вказував, що наказом від 13 серпня 2015 року його звільнено від виконання трудових обов'язків на період проходження військової служби із збереженням робочого місця, посади та середнього заробітку. З 14 серпня 2015 року він призваний на військову службу за мобілізацією, яку проходив до 31 жовтня 2016 року включно. 17 лютого 2016 року він отримав посвідчення учасника бойових дій. На його заяву від 09 червня 2016 року листом № 93-ПК від 05 липня 2016 року надана відповідь, що з 21 жовтня 2015 року працює новообраний голова первинної профспілкової організації газопромислового управління «Львівгазвидобування». Згідно витягу із протоколу засідання № 14 від 21 жовтня 2015 року на звітно-виборній профспілкової конференції газопромислового управління «Львівгазвидобування» обрано нового голову профспілкової організації строком на 5 років. Розпорядженням голови профспілкової організації
від 21 жовтня 2015 року № 2 - Р його звільнено з роботи на підставі
пункту 2 статті 36 КЗпП України. Позивач вважав своє звільнення незаконним, оскільки за ним як призваним на військову службу під час мобілізації зберігається місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на роботі на час призову, незалежно від підпорядкування та форм власності підприємства. Вказував, що на період проходження військової служби за мобілізацією за місцем роботи за ним зберігався середній заробіток до 31 жовтня 2016 року включно. Зазначав, що після звільнення із військової служби він переніс нервові потрясіння і переживання, майже місяць перебував на лікарняному. Незаконне звільнення з посади позбавило його, як працівника з 20-річним стажем, одноразової вихідної допомоги при виході на пенсію та інших належних згідно умов колективного договору заохочувальних та компенсаційних виплат. Позивач вважав, що така поведінка відповідача спричинила йому моральну шкоду, яку він оцінив у 200 тис. грн.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив: скасувати рішення звітно-виборної профспілкової конференції газопромислового управління «Львівгазвидобування» від 21 жовтня 2015 року у частині обрання голови первинної профспілкової організації; скасувати постанову профспілкового комітету первинної профспілкової організації газопромислового управління «Львівгазвидобування» від 21 жовтня 2015 року № 1 про його звільнення з посади та розпорядження голови цієї ж первинної профспілкової організації № 2 - Р від 21 жовтня 2015 року аналогічного змісту; поновити його на посаді голови первинної профспілкової організації газопромислового управління «Львівгазвидобування» з часу незаконного звільнення та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 листопада 2016 року до моменту ухвалення відповідного судового рішення та 200 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Франківського районного суду м. Львова у складі судді Мартинишин М. О. від 13 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача відбулось після закінчення його повноважень за виборною посадою. Також суд вважав, що позивачу забезпечено гарантії для працівників, обраних на виборні посади згідно зі статтею 118 КЗпП України. Обрання нового голови профспілкової організації після закінчення повноважень позивача проведено правомірно. Суд першої інстанції розглянув спір як такий, що виник із трудових правовідносин.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 січня 2021 року скасовано та закрито провадження у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спір належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов'язаний з питаннями перебування на виборній посаді в профспілці (добровільній громадській організації) та має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок і законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності. Суд апеляційної інстанції зазначив, що спір, який виник між сторонами, не є трудовим та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасуватипостанову Львівського апеляційного суду від 22 липня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суди залишили не вирішеним спір та не роз'яснили позивачу порядок захисту його прав. Позивач стверджує, що суди не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 813/782/17, згідно яких громадяни України, призвані на строкову військову службу, користуються, зокрема, гарантіями, передбаченими частинами третьою, четвертою
статті 119 КЗпП України. На думку заявника, чинне законодавство України не передбачає можливості розірвання трудових відносин з працівником, призваним на військову службу, за жодних обставин. Вважає, що відповідач діяв неправомірно, а спірні правовідносини підлягають вирішенню в судовому порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу первинна профспілкова організація газопромислового управління «Львівгазвидобудування» просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, а статутом профспілкової організації не передбачено заборону вирішення спору в судовому порядку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 1999 року ОСОБА_1 працював на посаді заступника начальника управління з матеріально-технічного забезпечення та загальних питань газопромислового управління «Львівгазвидобування».
05 вересня 2001 року ОСОБА_1 обрано головою профспілкової організації газопромислового управління «Львівгазвидобування» на постійній основі.
09 листопада 2010 року на звітно-виборній профспілковій конференції газопромислового управління «Львівгазвидобування» ОСОБА_1 обрано на виборну посаду голови Первинної профспілкової організації газопромислового управління «Львівгазвидобудування» на п'ять років.
Згідно постанови профкому первинної профспілкової організації
від 13 серпня 2015 року № 5 ОСОБА_1 звільнено від виконання обов'язків голови первинної профспілкової організації газопромислового управління «Львівгазвидобудування» на період проходження військової служби по мобілізації із збереженням посади та середньомісячної заробітної плати.
З 14 серпня 2015 року по 31 жовтня 2016 року ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період.
Постановою Центральної ради професійної спілки працівників нафтової і газової промисловості України від 11 грудня 2014 року № Р-6-3 в рамках дотримання норм пункту 4.8 розділу ІV статуту вирішено провести у всіх членських організаціях профспілки звіти і вибори з січня по жовтень
2015 року, звітно-виборну кампанію завершити скликанням V З'їзду профспілки у листопаді 2015 року.
21 жовтня 2015 року було проведено звітно-виборну профспілкову конференцію, на якій обрано головою первинної профспілкової організації газопромислового управління «Львівгазвидобування» ОСОБА_2 на постійній основі на штатну посаду терміном на 5 років згідно із Статутом, що оформлено протоколом № 4 звітно-виборної профспілкової конференції газопромислового управління «Львівгазвидобування».
У зв'язку з обранням нового голови первинної профспілкової організації газопромислового управління «Львівгазвидобування» ОСОБА_2 та закінченням терміну перебування на виборній посаді голови первинної профспілкової організації ГПУ «Львівгазвидобування» ОСОБА_1 розпорядженням первинної профспілкової організації газопромислового управління «Львівгазвидобування» від 21 жовтня 2015 року № 2-Р звільнено останнього з посади голови Первинної профспілкової організації газопромислового управління «Львівгазвидобудування» на підставі
пункту 2 статті 36 КЗпП України.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пункті 3 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Статтею 6 Конституції Українипередбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Згідно з висновками Конституційного Суду України, викладеними у Рішенні від 09 липня 1998 року у справі № 12-рп/98 за конституційним зверненням Київської міськоїради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну «законодавство»), відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це індивідуальна угода між працівником і роботодавцем. Шляхом укладення трудового договору з роботодавцем громадяни реалізують свої конституційні права на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов'язків. Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов'язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Трудове законодавство регулює процес укладення трудового договору, трудової діяльності, її оплати праці, звільнення працівника тощо.
Статтею 221 КЗпП Українивизначено, що органами, які розглядають трудові спори, є комісії по трудових спорах та районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди. Проте установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали (частина третя зазначеної статті).
Статтею 36 Конституції Українивстановлено, що громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - це добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Членом профспілки є особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. Статути (положення) профспілок приймаються з'їздами, конференціями, установчими або загальними зборами членів профспілки відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України.
Пунктом 1.1 Статуту Професійної спілки працівників нафтової і газової промисловості України передбачено, що профспілка є всеукраїнською, добровільною, неприбутковою громадською організацією, що об'єднує членів профспілки підприємств, організацій, установ, товариств та учбових закладів пенсіонерів та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно в нафтовій і газовій промисловості України.
Пунктом 4.1 Статуту визначено основи організаційної будови і діяльності профспілки. Професійна спілка створюється за територіальними та виробничо-професійними принципами і складається з первинних, об'єднаних, територіальних і міжрегіональних організацій профспілки.
Відповідно до пункту 4.5 Статуту вищим органом первинної (об'єднаної) профспілкової організації є збори, конференція.
Згідно пункту 4.9 Статуту первинні організації профспілки здійснюють свої повноваження через виборні органи, які відповідно до пункту 4.10 Статуту формуються через висування кандидатур та їх обрання безпосередньо на зборах, конференціях, з'їзді або прямим делегуванням.
Керівник організації профспілки обирається зборами, конференціями, з'їздом або відповідними виборними профорганами на термін їх повноважень (пункт 4.17 Статуту), який згідно пункту 4.8 Статуту становить 5 років. Відповідно до цього пункту проведення звітів і виборів в установлені строки є обов'язковим.
З'їзд профспілки обирає та звільняє голову профспілки та його заступників (пункту 8.4 Статуту).
Звільнення голови профспілки, його заступників у зв'язку із закінченням термінів повноважень здійснюється відповідно до норм трудового законодавства (пункт 8.19 Статуту).
У відповідності до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
За змістом частини третьої статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
При апеляційному перегляді справи суд апеляційної інстанції на зазначені положення законодавства та Статуту достатньої уваги не звернув, не визначив зміст правовідносин сторін, виходячи із поданих доказів.
Суд апеляційної інстанції не перевірив чи виконував позивач трудову функцію, перебуваючи на посаді голови первинної профспілкової організації, чи було його зараховано до штату, чи отримував він заробітну плату за свою роботу, чи мав він інше оплачуване місце роботи. Також суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що за період з 14 серпня 2015 року
по 31 грудня 2015 року адміністрація профспілки здійснювала нарахування та виплату позивачу середнього заробітку на підставі частини третьої
статті 119 КЗпП України, що підтверджується листом Головного управління Держпраці у Львівській області від 31 січня 2017 року № 897/1/4-07, тобто профспілка забезпечувала ОСОБА_1 гарантії, передбачені трудовим законодавством. Непроведення судом апеляційної інстанції належної оцінки доказів та ухилення від встановлення зазначених обставин свідчить про передчасність висновків про закриття провадження у справі з посиланням на те, що спір, який виник між сторонами у цій справі, не є трудовим, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого
2020 року у справі № 210/5659/18. При цьому судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що позивач не був звільнений достроково.
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року у справі № 813/782/17, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, у задоволенні позову первинної профспілкової організації газопромислового управління «Львівгазвидобування» до ГУ Держпраці у Львівській області, начальника відділу ГУ Держпраці у Львівській області ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про скасування припису від 20 січня 2017 року № 13/01/023/0068-0051, яким зобов'язано профспілкову організацію забезпечити дотримання вимог статті 119 КЗпП України, та постанови про накладення штрафу було відмовлено. Постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 року зазначені судові рішення залишено без змін. Під час розгляду справи № 813/782/17 судами встановлено, що перевіркою ГУ Держпраці у Львівській області виявлено, що на час виконання ОСОБА_1 державних обов'язків, а саме проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 протиправно не здійснювалось нарахування та виплата його середнього заробітку за період з 01 січня 2016 року по 31 жовтня 2016 року.
Застосування судом апеляційної інстанції правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19) буде релевантним у випадку встановлення подібності правовідносин у справах.
Із урахуванням наведеного, висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для закриття провадження у справі є необґрунтованим та передчасним.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 411, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 22 липня 2021 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович