29 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 906/986/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз"
на рішення господарського суду Житомирської області від 13.05.2021 та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз"
до публічного акціонерного товариства "Житомиргаз"
про скасування оперативно-господарської санкції,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державне підприємство "Вінницький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації",
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" (далі - ТОВ "Фактор Нафтогаз", позивач, скаржник) звернулося 08.10.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило: скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 13.05.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 (повний текст постанови виготовлено 16.09.2021) зі справи № 906/986/20; ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2021 касаційну скаргу повернуто без розгляду, оскільки скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 18.10.2021 про залишення касаційної скарги без руху. Так позивачем порушено вимоги: пункту 5 частини першої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) й, відповідно, не зазначено підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України; статті 288 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано з пропуском строку, без належного обґрунтування поважності такого пропуску й за відсутності відповідних доказів для його поновлення.
Повертаючи без розгляду касаційну скаргу ТОВ "Фактор Нафтогаз", суд касаційної інстанції зазначив, що підстави для звернення з касаційною повторно не визначенні в розумінні вимог частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України. А наведені скаржником у клопотанні про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження доводи визнано неповажними, зважаючи, що не надано належних доказів про обізнаність скаржника стосовно наявності спірної постанови апеляційного господарського суду саме з 21.09.2021 (в тому числі, але не виключно, доказів звернення з відповідною заявою до суду апеляційної інстанції про видачу копії постанови й, відповідно, належних доказів поважності пропуску строку на касаційне звернення). Крім того, скаржником не обґрунтовано належним чином неможливості вчасного звернення з касаційною скаргою протягом встановленого господарським процесуальним законодавством строку. Оскільки звернення до касаційної інстанції у встановлений строк залежало виключно від суб'єктивних обставин та не мало об'єктивного (незалежного від волі скаржника) характеру, тому зазначено про необхідність наведення інших підстав, за їх наявності, для поновлення строку на касаційне оскарження в разі повторного звернення з касаційною скаргою в загальному порядку після усунення її недоліків, враховуючи положення частини восьмої статті 174 ГПК України.
ТОВ "Фактор Нафтогаз" повторно направлено 17.11.2021 на адресу Верховного Суду касаційну скаргу з аналогічними вимогами про скасування рішення господарського суду Житомирської області від 13.05.2021 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 зі справи № 906/986/20 й ухваленням нового рішення про задоволення позову повністю. При цьому скаржник знову звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, мотивоване аналогічно отриманням повного тексту спірної постанови лише 21.09.2021 (за відсутності належних доказів та обґрунтування поважності пропущеного строку на касаційне оскарження).
Публічне акціонерне товариство "Житомиргаз" (далі - відповідач) направило 26.11.2021 на електронну адресу Верховного Суду заперечення проти відкриття касаційного провадження, мотивоване повторним неналежним обґрунтуванням скаржником підстав та строків для звернення з касаційною скаргою.
Дослідивши зміст касаційної скарги, доводи поважності пропуску строку на касаційне оскарження та заперечення відповідача проти відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.
Предметом даної касаційної скарги є рішення місцевого суду та постанова апеляційного господарського суду. Отже, скаржником оскаржується рішення суду, передбачене пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з відповідним посиланням на статтю 287 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Так поряд із обґрунтуванням норм права, застосованих судом апеляційної інстанції неправильно або з порушенням, на його думку, скаржник має одночасно викласти підстави для такого оскарження (разом чи окремо), визначених частиною другою статті 287 ГПК України: 1) послатися на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); 2) описавши спірні правовідносини, належно обґрунтувати мотиви (з чітким посиланням на норму права: абзац, пункт, частину статті) необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України); 3) пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та конкретизувавши зміст правовідносин, скаржник має послатися на відповідну норму права, яка не містить такого висновку та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України); 4) посилаючись, як на підставу для оскарження судового рішення, на частини першу, третю статті 310 ГПК України, на скаржника покладається обов'язок обґрунтувати мотиви взаємозв'язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. При цьому на підтвердження зазначених у касаційній скарзі підстав для скасування судових рішень і направленням справи на новий розгляд за пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України позивач має довести обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 (за сукупністю) частини другої статті 287 ГПК України (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).
Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги, поданої 17.11.2021, на відповідність вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України вбачається, що доводи касаційної скарги повторно зводяться до цитування: окремих положень: Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кодексу газорозподільних систем, Податкового кодексу України, Господарського кодексу України та ГПК України. Проте аналогічно взагалі не містить жодних належних підстав в розумінні вимог частини другої статті 287 ГПК України для звернення з касаційною скаргою. Фактично ТОВ "Фактор Нафтогаз" веде до власного викладення обставин справи та до переоцінки доказів, що вже здійснено судом апеляційної інстанції та з огляду на статус Верховного Суду й повноваження не є підставою для відкриття касаційного провадження. Скаржником не наводиться детального опису правовідносин в контексті обґрунтування мотивів та підстав звернення з касаційною скаргою із чітким посиланням на норму права - відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України. А посилання ТОВ "Фактор Нафтогаз" на правові позиції, викладені Верховним Суду в постановах від 24.10.2018 у справі № 914/2384/17 та від 18.06.2019 у справі № 922/1573/18 - не є очевидним та явним виконанням приписів пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України й пункту п'ятого частини другої статті 290 ГПК України. Так зі змісту касаційної скарги не вбачається, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваних судових актів сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах, викладеній у постановах Верховного Суду.
Стосовно повторно поданого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Так скаржник знову вказує, що повний текст спірної постанови апеляційного господарського суду від 14.09.2021 ним отримано лише 21.09.2021. При цьому докази зазначеного повторно до матеріалів касаційної скарги не долучено. А посилання про те, що зміст оскаржуваної постанови містить інформацію про виготовлення повного її тексту та нібито "направлення" 16.09.2021 не знайшли свого підтвердження, зважаючи на відсутність вказаної інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що, в свою чергу, також не може свідчити про отримання скаржником повного тексту оскаржуваного судового акта апеляційного господарського суду саме 21.09.2021.
Натомість інших доказів поважності пропуску строку повторно подане клопотання про поновлення строку на звернення з касаційною скаргою не містить.
У контексті викладеного Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що з метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону. А в даному випадку пропущення строку на касаційне оскарження відбулося не через об'єктивні причини, а через суб'єктивні чинники, які скаржник міг і повинен був уникнути під час звернення з касаційною скаргою.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі № 3236/03 "Пономарьов проти України" вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на те, що ТОВ "Фактор Нафтогаз" після повернення касаційної скарги та повторного звернення до Верховного Суду з метою оскарження зазначених процесуальних актів так і не усунуло недоліків поданої ним касаційної скарги, а саме: скаржником не наведено належного обґрунтування підстав для звернення з касаційною скаргою та відповідних доводів щодо поновлення строку на касаційне оскарження у справі № 906/986/20 й належних доказів поважності пропуску строку, колегія суддів відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.
З огляду на викладене та керуючись статтею 234, пунктом 4 частини першої статті 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.05.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 зі справи № 906/986/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Малашенкова