29 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 902/83/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Львова Б.Ю., Селіваненка В.П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Тростянецький м'ясокомбінат"
на ухвалу господарського суду Вінницької області від 19.01.2021 та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021
за позовом Національного банку України
до публічного акціонерного товариства "Тростянецький м'ясокомбінат"
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива",за участю товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Плюс ЛТД",
Публічне акціонерне товариство "Тростянецький м'ясокомбінат" (далі - ПАТ "Тростянецький м'ясокомбінат", відповідач, скаржник) звернулося 12.11.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить: скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 19.01.2021, залишену без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 (повний текст постанови виготовлено в той же день) у справі № 902/83/18 про повернення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Плюс ЛТД" (далі - ТОВ "Фаворит Плюс ЛТД"); передати справу до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Дослідивши матеріали касаційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Згідно з частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Предметом касаційного оскарження є ухвала місцевого суду від 19.01.2021, залишена без змін постановою апеляційного господарського суду від 25.10.2021 у цій справі про повернення позовної заяви ТОВ "Фаворит Плюс ЛТД", яка не є учасником справи.
Судові акти попередніх інстанцій мотивовані тим, що позовна заява ТОВ "Фаворит Плюс ЛТД" подана 23.01.2020 з пропуском встановленого законом процесуального строку, наданого судом для подання відзиву (провадження у справі відкрито 16.02.2018, а строк для подання відзиву з урахуванням вихідних та святкових днів сплинув 12.03.2018). При цьому вимоги позовної заяви ТОВ "Фаворит Плюс ЛТД" про визнання іпотечного договору від 23.02.2009 припиненим з моменту виконання Національним банком України (далі - НБУ) зобов'язань по кредитному договору від 23.02.2009 № 12/09/3 не спрямовані на предмет спору між позивачем і відповідачем. Тобто позовні вимоги заявника не мають на меті вирішення спору у справі № 902/83/18 на свою користь (не є тотожними вимогам за первісним позовом НБУ про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 23.02.2009). Отже, вимоги ТОВ "Фаворит Плюс ЛТД" не є позовними вимогами третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 902/83/18 у розумінні статті 49 ГПК України, а тому, керуючись положеннями частини шостої статті 180 ГПК України, така позовна заява повернута заявнику місцевим судом ухвалою від 19.01.2021.
Скаржник обґрунтовує звернення з касаційною скаргою тим, що оскаржувані судові акти містять суперечливі мотиви. Суди, одночасно визнаючи право вказаної особи на звернення з позовом та звертаючи увагу заявника на певні недоліки позовної заяви, стверджують про те, що позовні вимоги ТОВ "Фаворит Плюс ЛТД" не мають на меті вирішення спору у справі № 902/83/18 на свою користь (не є тотожними вимогам за первісним позовом). Тому, на думку ПАТ "Тростянецький м'ясокомбінат", процесуальні дії судів попередніх інстанцій стосовно повернення позовної заяви ТОВ "Фаворит Плюс ЛТД" є такими, що позбавили зазначену особу доступу до правосуддя.
Касаційний господарський суд вважає зазначені доводи скаржника помилковими, зважаючи на таке.
Вступ у справу особи, яка не є стороною врегульовано положеннями статті 49 ГПК України.
Так, відповідно до частин першої та п'ятої статті 49 цього Кодексу треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду із первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження із первісним позовом ухвалою суду.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає належним їй право на предмет спору чи його частину.
При цьому на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаним із первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі, а вимога, спрямована на будь-що поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а може бути реалізована через подання самостійного позову.
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17, від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 та від 19.06.2019 у справі № 904/9129/17.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом первісного позову в справі є звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 23.02.2009.
З огляду на те, що самостійна вимога повинна бути спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем, господарські суди дійшли висновку, що позовні вимоги ТОВ "Фаворит Плюс ЛТД" про визнання іпотечного договору від 23.02.2009 припиненим з моменту виконання НБУ зобов'язань по кредитному договору від 23.02.2009 № 12/09/3 знаходяться поза межами спору у справі № 902/83/18.
Врахувавши те, що позовні вимоги ТОВ "Фаворит Плюс ЛТД" не містять самостійних вимог щодо предмета спору, направлених на захист прав третьої особи у даній справі, а заявлені вимоги про визнання іпотечного договору від 23.02.2009 припиненим з моменту виконання НБУ зобов'язань по кредитному договору від 23.02.2009 № 12/09/3 безпосередньо не спрямовані на предмет за первісним позовом, суди дійшли висновку про неможливість їх спільного розгляду у справі.
Оскільки позовна заява ТОВ "Фаворит Плюс ЛТД" не є позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі № 902/83/18 в розумінні вимог частини першої статті 49 і частини другої статті 180 ГПК України, її правомірно повернуто на підставі частини шостої статті 180 цього Кодексу. Отже, положення наведених правових норм є чіткими і однозначними, а тому немає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Касаційна скарга ПАТ "Тростянецький м'ясокомбінат" на ухвалу місцевого суду від 19.01.2021 та постанову апеляційного господарського суду від 25.10.2021 зводиться до непогодження із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимоги, заявлені у позові ТОВ "Фаворит Плюс ЛТД", яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі № 902/83/18, не можуть бути розглянуті в межах цієї справи разом з первісним позовом. Однак доводи скаржника повністю спростовуються наведеними вище процесуальними нормами, а позиція місцевого й апеляційного судів повністю відповідає сформованій практиці Верховного Суду.
Відтак правильне застосування судами попередніх інстанцій у справі № 902/83/18 норм матеріального та процесуального права є очевидним та не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. А тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 234, частиною другою статті 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Тростянецький м'ясокомбінат" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 19.01.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 зі справи № 902/83/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов
Суддя В. Селіваненко