23 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 908/141/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - не з'явився,
відповідача-1 - Бевз О.В.,
відповідача-2 - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради
на рішення Господарського суду Запорізької області
у складі судді Федорової О.В.
від 15.04.2021 та
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кощеєв І.М., Кузнецова І.Л., Чус О.В.
від 15.07.2021
за позовом Комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго", Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради
про визнання недійсним договору.
1. Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" та Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради про визнання недійсним договору на постачання електричної енергії споживачу № 129 від 25.03.2019, укладеного між відповідачами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір укладено без проведення процедури закупівлі, з порушенням вимог статей 1, 2, 10, 12, 19, 32, 35, 36 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, яка діяла на час укладання такого договору, що, є підставою для визнання цього договору недійсним.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.04.2021 у справі № 908/141/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані відсутністю підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, з огляду на не доведення позивачем невідповідності такого правочину вимогам Закону України "Про публічні закупівлі".
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження судових рішень зазначив пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах та щодо застосування пункту 3.2.1, пункту 3.2.7 (підпункту 5) (пункт 3.2.6 в редакції Правил, що діяли під час укладання спірного договору) Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, пункту 5.1 Примірного договору постачання електричної енергії споживачу у подібних правовідносинах - додаток 5 до Правил роздрібного ринку електричної енергії.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" подало відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
4. Розгляд клопотань
До касаційної скарги скаржником додано клопотання про передачу справи № 908/141/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Розглянувши подане клопотання Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначена частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить ця справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, подаючи клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, заявник мав обґрунтувати наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників. Тобто правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; існують обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
З огляду на те, що клопотання скаржника не містить належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права, не обґрунтована відсутність сталої судової практики у відповідних питаннях та наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, не доведено існування різних позицій у застосуванні наведених норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання.
5. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" (надалі - Постачальник) та Комунальним підприємством "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради (надалі - Споживач) укладено договір на постачання електричної енергії споживачу № 129, пунктом 1.2 якого передбачено, що умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, та є однаковими для всіх споживачів.
Згідно з пунктом 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.
Відповідно до пункту 3.1 Договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, яка є додатком 1 до Договору.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до Договору.
Відповідно до пункту 5.2 Договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.
У комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до Договору і, яка обрана Споживачем, зазначено спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії та її оплати.
Відповідно до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу датою початку постачання електричної енергії Споживачу є 01.04.2019.
Як зазначалось вище, підставою звернення з даним позовом про визнання недійсним Договору, позивач обґрунтовував тим, що оспорюваний договір укладено без проведення процедури закупівлі, передбаченою Законом України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання цього договору недійсним.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ні в тексті Договору, ні в окремих додатках до цього Договору, не визначено конкретної ціни Договору та конкретного обсягу споживання, виходячи з якого можна визначити таку ціну, тому у суду відсутні підстави для висновку, що на момент укладання оспорюваного договору вартість закупівлі перевищувала розміри, встановлені у частині 1 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі".
Тобто, за висновками судів першої та апеляційної інстанцій, проведення процедури закупівлі, визначеної Законом України "Про публічні закупівлі", для укладення оспорюваного договору не було обов'язковим.
Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що норми Закону України "Про публічні закупівлі" не поширювались на правовідносини сторін при укладенні оспорюваного договору, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній станом на 25.03.2019) замовники - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків. До замовників також належать юридичні особи та/або суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб'єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб'єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб'єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав.
Оскільки, єдиним засновником Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради є Енергодарська міська рада, тому вказане підприємство підпадає під визначення замовника, у розумінні положень Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній станом на 25.03.2019).
У той же час, вказаним Законом унормовано випадки його застосування та не застосування.
Так, частиною 1 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній станом на 25.03.2019) визначено умови, за яких застосовується такий Закон, а частинами 3, 4 статті 2 вказаного Закону визначено випадки, за наявності яких дія цього Закону не поширюється.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній станом на 25.03.2019) дія цього Закону для замовників, які провадять діяльність в окремих сферах господарювання, додатково не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є паливно-енергетичні ресурси для виробництва електричної, теплової енергії, проведення геологічного вивчення родовищ корисних копалин (у тому числі неопромінених паливних елементів (твелів) для ядерних реакторів).
Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній станом на 25.03.2019) визначено, що діяльність в окремих сферах господарювання - це діяльність, що здійснюється в одній або декількох з таких сфер, зокрема, забезпечення виробництва, транспортування та постачання теплової енергії; забезпечення виробництва, транспортування та постачання питної води, забезпечення функціонування централізованого водовідведення.
Пунктами 2, 5, 11, 13, 18, 21, 27, 29, 30 частини 1 статті 1 Закону України "Про теплопостачання" (в редакції, чинній станом на 25.03.2019) передбачено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; джерело теплової енергії - виробничий об'єкт, призначений для виробництва теплової енергії; об'єкти у сфері теплопостачання - теплогенеруючі станції чи установки, теплові електростанції, теплоелектроцентралі, котельні, когенераційні установки, теплові мережі, які призначені для виробництва і транспортування теплової енергії, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що використовуються для забезпечення безпечної та надійної експлуатації теплових мереж; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; теплова установка - обладнання, пристрої, призначені для виробництва, перетворення та споживання теплової енергії; сфера теплопостачання - сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; енергоносії - органічне паливо, електроенергія, альтернативні джерела енергії та поновлювані види енергії, альтернативні джерела енергії.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній станом на 25.03.2019) учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель;3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є: 1) послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача; 2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб'єкт, визначений законом; 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; 4) послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; 5) послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; 6) послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення; 7) послуг з поводження з побутовими відходами - суб'єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.
Законом України "Про енергозбереження" (в редакції, чинній станом на 25.03.2019) визначено, що паливно-енергетичні ресурси - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.10.2019 у справі № 908/2168/19 стягнуто з Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 129 від 25.03.2019 боргу у сумі 1 617 680,98 грн, пені у розмірі 146 256,09 грн, 2% річних у сумі 8 420,80 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 178,74 грн та 13 316,52 грн судового збору.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.10.2020 у справі № 908/2168/19, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2020 та постановою Верховного Суду від 20.01.2021, задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго", замінено сторону виконавчого провадження (боржника) Комунальне підприємство "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради у справі № 908/2168/19 на Комунальне підприємство "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради.
Правовим обґрунтуванням вказаних судових рішень було визначено, зокрема, приписи частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", відповідно до якої у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).
При прийнятті зазначених судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій у справі № 908/2168/19 встановлено такі обставини:
- відповідно до рішення Енергодарської міської ради сьомого скликання двадцять шостої сесії № 3 від 27.11.2018 "Про передачу комунального майна з балансу Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради на баланс Комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради", для формування матеріально-технічної бази, забезпечення функціонування та безперебійної роботи Комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради, з метою ефективного використання комунального майна територіальної громади м. Енергодара, керуючись статтями 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Енергодарська міська рада вирішила вилучити із господарського відання та балансу Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради комунальне майно згідно із додатком до даного рішення та передати вказане комунальне майно в господарське відання та на баланс Комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради;
- в переліку комунального майна, що вилучається з господарського відання та балансу Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради та передається в господарське відання та на баланс Комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради зазначено, в тому числі, теплові мережі, будівлі теплового розподільчого пункту, обладнання теплового розподільчого пункту, що є індивідуально визначеним майном та яке було передано по акту приймання-передачі від Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради до Комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради;
- відповідно до рішення виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 96 від 11.04.2019 "Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг" з метою задоволення потреб фізичних та юридичних осіб в житлово-комунальних послугах, забезпечення необхідного рівня та якості житлово-комунальних послуг, відповідно до ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 № 60 "Про затвердження Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг", враховуючи рішення Енергодарської міської ради від 24.07.2018 № 21 "Про створення комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради", керуючись ст. 40 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчий комітет Енергодарської міської ради вирішив визначити Комунальне підприємство "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради виконавцем житлово-комунальних послуг: з централізованого опалення; з централізованого постачання гарячої води; з централізованого постачання холодної води (з використанням внутрішньобудинкових систем); з централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);
- після створення та отримання на баланс основних фондів, що забезпечують здійснення теплопостачання, (цілісного майнового комплексу) Комунальне підприємство "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради розпочав діяльність із здійснення теплопостачання споживачам м. Енергодар;
- відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності, як Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради так і Комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря;
- відповідно до пункту 2.2 статуту Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради одним із основних завдань господарської діяльності підприємства є: надання комунальних послуг з централізованого водопостачання, водовідведення та опалення.
Із викладеного вище вбачається, що електрична енергія, як паливно-енергетичний ресурс, поставлена за Договором, використовувалась Комунальним підприємством "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради, як виконавцем житлово-комунальних послуг, зокрема, з постачання гарячої води, за наявності у підприємства у користуванні цілісного майнового комплексу з вироблення теплової енергії, для виробництва теплової енергії. Тобто, наявність випадку, передбаченого пунктом 2 частини 4 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній станом на 25.03.2019), існування якого виключає поширення дії зазначеного Закону на спірні правовідносини між сторонами.
Крім того, в силу приписів статті 275 Господарського кодексу України окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до частин 2, 5 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, правилами роздрібного ринку, які передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".
Пунктом 1.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (в редакції, чинній станом на 25.03.2019) (надалі - ПРРЕЕ) встановлено, що на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу системи розподілу та Кодексу комерційного обліку.
Функції і повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг як регулятора визначено статтею 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", яка приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до її компетенції, та серед іншого, затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до закону.
Отже, постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14.03.2018 № 312 є нормативно-правовим регуляторним актом, обов'язковість виконання якого встановлена законом.
Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" та пункту 1.2.7 ПРРЕЕ постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ встановлено, що для договорів, які укладаються шляхом приєднання, укладання договору можливе, серед іншого, шляхом підписання заяв - приєднань (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково).
Згідно з пунктом 3.2.1 ПРРЕЕ електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.
Відповідно до пункту 3.1.7 ПРРЕЕ договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, умови Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, та є однаковими для всіх споживачів.
Відповідно до статті 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.
Укладення договору про надання послуг з постачання електричної енергії ґрунтується на основі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14.03.2018 року № 312.
Обов'язковість надання послуг на підставі укладеного договору визначено пунктом 1.2.1 ПРРЕЕ.
Враховуючи приписи статті 648 Цивільного кодексу України, до процедури укладення договору про надання послуг з постачання електричної енергії застосовуються спеціальні норми, які визначають спосіб його укладання, момент набрання чинності, істотні умови.
Вказані умови регламентовано зокрема пунктами 2-8 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14.03.2018 № 312.
Згідно положень вказаної постанови, укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом: приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії); шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 902/275/19.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Комунальним підприємством "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради підтверджено вчинення відповідних дій - підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з постачання електричної енергії, умови якого відповідають Додатку 5 до ПРРЕЕ.
Тобто, судами попередніх інстанцій встановлено обставини укладення Договору у спосіб визначений ПРРЕЕ та з дотриманням вимог статті 648 Цивільного кодексу України.
Таким чином, враховуючи те, що норми Закону України "Про публічні закупівлі" не поширювались на правовідносини сторін при укладенні оспорюваного договору, зазначений договір укладено у відповідності з нормативно-правовими актами, які регулюють відносини щодо способу, порядку укладення такого роду договорів, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованих по суті висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи, Суд вважає, що відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм Закону України "Про публічні закупівлі" та пунктів 3.2.1, 3.2.6 ПРРЕЕ, пункту 5.1 Примірного договору постачання електричної енергії споживачу, у їх правовому взаємозв'язку.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021 у справі № 908/141/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді С.В. Бакуліна
О.М. Баранець