Ухвала від 29.11.2021 по справі 904/5868/18

УХВАЛА

29 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 904/5868/18 (202/5001/16-ц (2/202/45/2019))

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 року (в частині відмови у задоволенні позовних вимог)

та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2021 року (в частині залишення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 року без змін)

у справі №904/5868/18 (202/5001/16-ц (2/202/45/2019))

за позовом ОСОБА_1

до відповідача-1: Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЕЛІТ СЕРВІС",

відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ",

відповідача-4: ОСОБА_2

відповідача-5: Публічне акціонерне товариство КБ "ПРИВАТБАНК",

третя особа-1: Служба у справах дітей Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради

третя особа-2: ОСОБА_3

про визнання недійсними прилюдних торгів та витребування майна,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 року в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним акту переоцінки нереалізованого з прилюдних торгів майна боржника від 18.01.2013 року, визнання недійсними прилюдних торгів, проведених 14 лютого 2013 року, визнання недійсним протоколу №04-0385/12-А-2Н-2 від 14.02.2013 року з реалізації трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , визнання недійсним акту про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна, затвердженого начальником Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Никитюком І.П. від 18.02.2013 року відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2021 року апеляційну скаргу, задоволено частково. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 року у справі №904/5868/18(202/5001/ 16-ц(2/202/45/2019)) скасовано в частині закриття провадження щодо позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки і витребування квартири. В скасованій частині справу направлено до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду. В іншій частині апеляційну скаргу залишено без задоволення, оскаржуване рішення в цій частині залишено без змін.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами (надіслана 08.10.2021 року, що підтверджується конвертом з відтиском штампу Укрпошта) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 року (в частині відмови у задоволенні позовних вимог) та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2021 року (в частині залишення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 року без змін) у справі №904/5868/18 (202/5001/16-ц (2/202/45/2019)), в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог; скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2021 року в частині в якій рішення суду першої інстанції залишено без змін; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про визнання недійсними прилюдних торгів, акту прилюдних торгів та протоколу прилюдних торгів задовольнити повністю; відстрочити сплату судового збору до звершення касаційного розгляду справи.

Перевіривши касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року становить 1 762 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду, касаційних скарг у справі про банкрутство становить 200 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2021 року скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 10 572 грн. (1 762 * 200%)*3.

Проте до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі натомість скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Відповідно до частини першої ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.

Верховний Суд, зауважує, що «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).

Суд зазначає, що ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише посилання заявника касаційної скарги на відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Обгрунтовуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору скаржник зазначає, що має статус учасника АТО, однак на підтвердження не надає жодного належного та допустимого доказу.

Судом відмічається, що зокрема загальна сума отриманих доходів фізичною особою може бути підтверджена довідкою про доходи фізичної особи за попередній рік виданою органом Державної податкової служби України, інформацією із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7.

Крім того, відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Як вбачається з касаційної скарги, ОСОБА_1 не надав доказів щодо направлення копії касаційної скарги з доданими до неї матеріалами іншим учасникам у справі.

Неповідомлення інших учасників справи про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені у статті 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

2.Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 року (в частині відмови у задоволенні позовних вимог) та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2021 року (в частині залишення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 року без змін) у справі №904/5868/18 (202/5001/16-ц (2/202/45/2019)) - залишити без руху.

3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 10 572 грн. і надати Суду відповідні докази здійснення такої оплати; надати докази надіслання копії касаційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам у справі №904/5868/18 (202/5001/16-ц (2/202/45/2019).

4. Роз'яснити скаржнику, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду Огороднік К.М.