29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"29" листопада 2021 р. Справа № 924/837/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши справу у залі судового засідання № 206
за позовом приватного підприємства "Строй-Сервіс-999", с. Сахнівці Старокостянтинівського району Хмельницької області
до фермерського господарства "Власник", с. Миролюбне Старокостянтинівського району Хмельницької області
про стягнення 155481,83 грн вартості безпідставно набутого майна,
представники сторін:
позивача: Григорук С.В. - адвокат, представник згідно ордеру ;
відповідача: Косюк В.Є. - голова фермерського господарства, Кашин В.А. - адвокат.
У судовому засіданні 29.11.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.08.2021р. відкрито провадження у справі № 924/837/21 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 25.10.2021р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/837/21 на 30 днів.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15.11.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 155481,83 грн. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачем виконаний капітальний ремонт зернотоку, що належить відповідачеві за адресою: с. Миролюбне Старокостянтинівського району Хмельницької області. Вартість виконаних робіт склала 155481,83 грн. Позивач вважає, що виконані позивачем роботи на суму 155481,83 грн набуті відповідачем без достатніх підстав, тому згідно з ст. 1212 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути майно, набуте ним без достатньої правової підстави. Звертається увага, що оскільки повернути майно в натурі не убачається за можливе, згідно з ст. 1213 ЦК України відшкодовується його вартість на момент розгляду справи судом.
Представником позивача подано заперечення на клопотання щодо закриття провадження у справі № 924/837/21, в обґрунтування якого зазначив, зокрема, що у справі № 924/43/15 позов було подано не до тієї ж особи, так як стороною у зазначеній справі було фермерське господарство, яке не було власником майна, де проводились роботи, про що вказав апеляційний суд у постанові від 03.10.2016р. В той же час у справі № 924/837/21 фермерське господарство "Власник", з позовом до якого звернувся позивач, є власником спірного майна, що підтверджується інформаційною довідкою.
Представником відповідача надано суду відзив від 22.09.2021р., у якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх заперечень вказує, що між сторонами по справі ніколи не було жодної домовленості про укладання будь-яких договорів, в тому числі договору на капітальний ремонт (договір підряду) зернотоку. Приватне підприємство "Строй-Сервіс-999" не проводило жодних робіт для фермерського господарства "Власник", останнє в свою чергу не здійснювало ніяких проплат по причині відсутності будь-яких зобов'язань та не приймало жодних робіт від позивача у справі.
Представником відповідача подано клопотання від 22.09.2021р., у якому просить закрити провадження у справі № 924/837/21, оскільки на момент розгляду вказаної справи є таке, що набрало законної сили, рішення по справі № 924/43/15 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Щодо поданого відповідачем клопотання про закриття провадження у справі судом зазначається наступне.
Судом враховується, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Судом встановлено, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2016р. (залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 06 грудня 2016р.) у справі № 924/43/15 за позовом приватного підприємства "Строй-Сервіс-999" до фермерського господарства "Власник" про стягнення 155481,83 грн рішення господарського суду Хмельницької області від 14.09.2015р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Як слідує зі змісту постанови від 03.10.2016р. у справі № 924/43/15, підтвердження права власності чи права користування ФГ "Власник" земельною ділянкою з відповідним цільовим призначенням, на якій розташований зерносклад, матеріали справи не містять. Тому, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач не є ані власником, ані іншим титульним володільцем зернотоку та земельної ділянки, де ПП "Строй-Сервіс-999" проводились роботи з укладки асфальтобетону.
Тобто вищенаведене свідчить, що, незважаючи на те, що у зазначеній справі (№ 924/43/15) та справі, що розглядається (№ 924/837/21), позов був поданий із тим самим предметом та із тих самих підстав, фермерське господарство "Власник" на час виникнення спірних правовідносин у 2013 році не було власником зернотоку, стосовно якого позивачем були виконанні роботи з капітального ремонту (укладка асфальтобетону), у зв'язку із чим було скасовано рішення першої інстанції. Натомість у даній справі позов подано до власника майна - будівлі складу з господарськими будівлями та спорудами (будівель зерноскладу, ангару, конюшні, підвалу, піднавісу), розташовані за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівській район, с. Миролюбне, вул. Дружби, 2, де були проведені спірні роботи. Вказане підтверджується інформаційною довідкою № 266002965 від 15.07.2021р.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Таким чином, посилання відповідача на п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України та необхідність закриття провадження у даній справі є необґрунтованими, оскільки сторони (відповідачі) у вищезазначених справах є різними з огляду на їх речово-правове відношення до спірного майна, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі № 924/837/21.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали позиції викладені в заявах по суті справи.
Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.
В матеріалах справи наявний примірник договору без номера та дати на капітальний ремонт зернотоку на замовлення ФГ "Власник" с. Миролюбне Старокостнятинівського району силами підрядника - ПП "Строй-Сервіс-999" з підписом лише директора ПП "Строй-Сервіс-999" Хачатряна А.Г. , а також примірник договірної ціни на капітальний ремонт зернотоку ФГ "Власник" у 2013р. та примірник акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт за жовтень 2013р. на суму 155481,83 грн, які містять підпис також лише директора ПП "Строй-Сервіс-999" Хачатряна А.Г. і не підписані замовником (відповідачем).
Приватним підприємством "Строй-Сервіс-999" надіслано відповідачу претензію від 06.01.2014р. про погашення заборгованості за договором підряду у розмірі 155481,83 грн, яка залишена останнім без задоволення.
У постанові Старокостянтинівського РВ УМВС про закриття кримінальної справи від 29.11.2014р. досудовим розслідуванням зазначено, що в жовтні місяці 2013 року ПП "Строй-Сервіс-999" за усною домовленістю з ОСОБА_1 , виконано капітальний ремонт зернотоку ФГ "Власник", що за адресою: Старокостянтинівський район, с. Миролюбне, а саме укладення асфальту. Вартість виконаних робіт згідно з актом виконаних робіт № 1 склала 155481,83 грн, які ОСОБА_1 відмовляється виплачувати, отримавши послуги ПП "Строй-Сервіс-999". Також зазначено, що договір підготовлений директором ПП "Строй-Сервіс-999", а головою ФГ "Власник" Косюком В.Є. не підписано. Зазначено, що під час проведення огляду зернотоку, що використовується ФГ "Власник", було виявлено, що покриття його складається із двох частин, а саме бетону та асфальту. Оскільки правовідносини носять цивільно-правовий характер та сторонами не додержано передбаченої законодавством форми укладеного правочину, кримінальне провадження закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення.
Крім того, позивачем, як докази виконаних робіт, до матеріалів справ долучено копії: подорожніх листів ПП "Строй-сервіс-999" від 10.10.2013р. та від 11.10.2013р. на вантажні автомобілі: автонавантажувач 86Е 19038ВХ, Газ НОМЕР_1 , КАМАЗ 5511 НОМЕР_2 , КАМАЗ 5511 НОМЕР_3 , МАЗ 2146, Каток НОМЕР_4 , якими здійснювались перевезення асфальту з асфальтно-бетонного заводу м. Старокостянтинів до с. Миролюбне, а також реєстри подорожніх листів від 10.10.2013р. та від 11.10.2013р., та товарно-транспортні накладні ПП "Строй-сервіс-999" від 11.10.2013р. та від 10.10.2013р. на перевезення асфальтобетону з АДЗ м. Старокостянтинів до с. Миролюбне, зернотік ФГ "Власник".
Приватним підприємством "Строй-Сервіс-999" також додано до матеріалів справи: подорожні листи від 09.10.2013р. на вантажні автомобілі - Каток 18350, автогрейдер Д-598, КАМАЗ 5511 НОМЕР_3 , КАМАЗ 5511 НОМЕР_2 , місце призначення - АБЗ Старокостянтинівський район (асфальтно-бетонний завод), реєстр подорожних листів від 09.10.2013р., товарно-транспортні накладні ПП "Строй-сервіс-999" від 09.10.2013р. на перевезення щебню автомобілями КАМАЗ НОМЕР_2 та КАМАЗ НОМЕР_3 за маршрутом: АБЗ м. Старокостянтинів - с. Миролюбне, зернотік ФГ "Власник", відомість від 09.10.2013р. про вивезення щебеню за жовтень 2013р. по капітальному ремонту зернотоку ФГ "Власник" та транспортна схема постачання матеріалів та робіт зернотоку ФГ "Власник" за 2013р., згідно якої позивачем здійснено навантаження та розвантаження щебеню, бітуму та асфальтобетону у пунктах призначення - АБЗ ПП "Строй-сервіс-999" м. Старокостянтинів - с. Миролюбне. Наявні також копії журналів укатки матеріалів ПП "Строй-сервіс-999" за 09.10.2013-11.10.2013рр., у яких зазначено про укатку основи з щебеню 10.09.2013р. та площею 900 кв.м., покриття з асфальтобетону площею 440 кв.м 10.10.2013р. та укатку покриття з асфальтобетону площею 460 кв.м 11.10.2013р. на зернотоку ФГ "Власник", а також копію загального журналу виконання робіт за 09.10.2013-11.10.2013рр. із зазначенням переліку автотранспортних засобів та робіт на зернотоку ФГ "Власник".
Крім того, позивачем надані видаткові накладні Старокостянтинівського спеціалізованого кар'єру від 03.09.2013р. № РН-0001142 на суму 9229,12 грн, від 01.10.2013р. № РН-0001309 на суму 17343,40 грн на відпуск щебеню.
Згідно Атестату виробництва від 25.01.2002р. № 044 , виданого ДП "Дорцентр" Органу з добровільної сертифікації дорожньо-будівельних матеріалів, конструктивних елементів автомобільних доріг та штучних споруд "Укрдор'якість", останній засвідчує, що стан виробництва асфальтобетонних сумішей на АБЗ ДС-158 виготовляється відповідно до ТР-218-03449261-070:2010 "Типовий технологічний регламент на приготування асфальтобетонних сумішей".
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 615/616/15-26 від 21.07.2015р. контрольна вартість матеріалів (асфальтобетонної суміші, виготовленої позивачем згідно Атестату виробництва від 25.01.2012р., та щебня), використаних ПП "Строй-Сервіс-999" при проведенні капітального ремонту (укладення асфальтобетону) в жовтні 2013р. зернотоку (зерноскладу) ФГ "Власник" становить без ПДВ - 95751,00 грн., у т.ч. вартість асфальтобетонної суміші - 77508,00 грн., вартість щебня - 18243,00 грн. Кошторисна вартість та обсяг фактично виконаних ПП "Строй-Сервіс-999" робіт по капітальному ремонту (укладення асфальтобетону) зернотоку (зерноскладу) ФГ "Власник" становить 125496,00 грн. без ПДВ.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2016р. (залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 06 грудня 2016р.) у справі № 924/43/15 за позовом приватного підприємства "Строй-Сервіс-999" до фермерського господарства "Власник" про стягнення 155481,83 грн рішення господарського суду Хмельницької області від 14.09.2015р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Відповідно до інформаційної довідки № 266002965 від 15.07.2021р. фермерське господарство "Власник" на підставі актів прийому-передачі від 20.03.2018р. є власником будівлі картоплесховища площею 417,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Миролюбне, вул. Дружби, 2/1, (право власності зареєстровано 10.05.2018р.) та будівлі складу з господарськими будівлями та спорудами, складовими частинами якої є: будівля зерноскладу № 2 площею 1094,3 кв.м, будівля зерноскладу № 2 площею 1142,9 кв.м, ангар площею 920 кв.м, будівля конюшні № 2 площею 473,2 кв.м, підвал, піднавіс, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Миролюбне, вул. Дружби, 2 (право власності зареєстровано 10.05.2018р.).
Згідно рішення виконавчого комітету Миролюбненської сільської ради № 4 від 23.12.2014р. присвоєно поштову адресу об'єктам нерухомості, що належать фермерському господарству "Власник", які розташовані на території Миролюбненської сільської ради, а саме: складське приміщення з господарськими будівлями та спорудами: вул. Дружби, 2, с. Миролюбне Старокостянтинівського району Хмельницької області; приміщення для зберігання фруктів (сховище): вул. Дружби, 2/1, с. Миролюбне Старокостянтинівського району Хмельницької області; приміщення польового стану з господарськими будівлями та спорудами: вул. Центральна, 8/1, с. Миролюбне Старокостянтинівського району Хмельницької області.
Крім того, в матеріалах справи наявна деталізація по локальним і роумінговим дзвінкам абонента 673832590 з 01.10.2013р. по 31.10.2013р.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Судом встановлено, що матеріально-правовою підставою даного позову позивач обрав ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, стверджуючи, що заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 155481,83 грн є вартістю матеріалів та виконаних робіт, як таких, що набуті відповідачем - фермерським господарством "Власник" без достатньої правової підстави.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Тобто, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зокрема, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України). Тобто, зобов'язання з безпідставного набуття та збереження майна можуть бути наслідком таких юридичних фактів: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. При цьому за змістом статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.
Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 25.04.2019р. у справі № 904/2342/18 та від 12.02.2019р. у справі № 910/20926/16.
Приписами ст. 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Матеріалами справи стверджується, що примірник договору про виконання капітального ремонту зернотоку, що знаходиться за адресою с. Миролюбне Старокостянтинівського району, на замовлення ФГ "Власник" та силами підрядника - ПП "Строй-Сервіс-999", підписаний лише директором ПП "Строй-Сервіс-999" Хачатряном А.Г., а підпис голови ФГ "Власник" - відсутній. Доданий до позовної заяви акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року на суму 155481,83 грн також містить лише підпис директора ПП "Строй-Сервіс-999" Хачатряна А.Г., підпис голови ФГ "Власник" на акті також відсутній.
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За наведених обставин справи, а також враховуючи приписи ст.ст. 626, 638 ЦК України, судом встановлено, що між сторонами відсутні договірні відносини підряду, оскільки позивачем не надано та в матеріалах справи відсутній, підписаний обома сторонами примірник договору на капітальний ремонт зернотоку, а відповідачем заперечується факт підписання договору з позивачем. Належних доказів, які б свідчили про укладення інших правочинів між сторонами відсутні.
При цьому, судом встановлено, що в підтвердження виконаних робіт з ремонту зернотоку, позивачем надано суду наступні докази: реєстр подорожних листів від 10 жовтня 2013 року та 11 жовтня 2013 року, подорожні листи від 09 жовтня 2013 року, від 10 жовтня 2013 року та від 11 жовтня 2013 року на вантажні автомобілі - Каток 18350, автогрейдер Д-598, КАМАЗ 5511 НОМЕР_3 , КАМАЗ 5511 НОМЕР_2 , місце призначення - АБЗ Старокостянтинівський район, товарно-транспортні накладні ПП "Строй-Сервіс-999" від 10 листопада 2013 року та від 11 жовтня 2013 року на перевезення щебеню за маршрутом: АБЗ м. Старокостянтинів - с. Миролюбне, зернотік ФГ "Власник". Наявні також копії журналів укатки матеріалів ПП "Строй-Сервіс-999" за 09 жовтня 2013р. - 11 жовтня 2013р., у яких зазначено про укатку основи з щебеню площею 900 кв.м, покриття з асфальтобетону площею 440 кв.м та укатку покриття з асфальтобетону площею 460 кв.м в 2013 році на зернотоку ФГ "Власник", а також копію загального журналу виконання робіт за 09 жовтня 2013р. - 11 жовтня 2013р. із зазначенням переліку автотранспортних засобів та робіт на зернотоку ФГ "Власник".
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 615/616/15-26 від 21 липня 2015 року встановлено, що контрольна вартість матеріалів (асфальтобетонної суміші, виготовленої позивачем згідно Атестату виробництва від 25 січня 2012 року, та щебеню), використаних ПП "Строй-Сервіс-999" під час проведення капітального ремонту (укладення асфальтобетону) в жовтні 2013 року зернотоку (зерноскладу) становить без ПДВ - 95751,00 грн., у т.ч. вартість асфальтобетонної суміші - 77508,00 грн., вартість щебеню - 18243,00 грн. Кошторисна вартість та обсяг фактично виконаних ПП "Строй-Сервіс-999" робіт з капітального ремонту (укладення асфальтобетону) зернотоку (зерноскладу) становить 125496,00 грн. без ПДВ.
Судом також враховано, що вищевказані докази стосовно виконання приватним підприємством "Строй-Сервіс-999" робіт з ремонту зернотоку для фермерського господарства "Власник" були предметом дослідження у справі № 924/43/15 за позовом приватного підприємства "Строй-Сервіс-999" до фермерського господарства "Власник" про стягнення 155481,83 грн.
Так, судами в означеній справі встановлено, що приватним підприємством "Строй-Сервіс-999" дійсно власними силами та за власний рахунок було здійснено капітальний ремонт (укладення асфальтобетону) зернотоку, що знаходиться в с. Миролюбне Старокостянтинівського району Хмельницької області.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, суд приймає до уваги судові рішення у справі № 924/43/15 та встановлені у ньому факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів.
Отже, вищенаведені докази та встановлені обставини преюдиційного характеру дають можливість суду дійти висновку, що приватним підприємством "Строй-Сервіс-999" в дійсності виконувалися роботи з капітального ремонту (укладення асфальтобетону) на території зернотоку, розташованого в с. Миролюбне Старокостянтинівського району Хмельницької області.
Водночас, судом взято до уваги, що у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2016р. (залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 06 грудня 2016р.) у справі № 924/43/15 апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що відповідач не є ані власником, ані іншим титульним володільцем зернотоку та земельної ділянки, де приватним підприємством "Строй-Сервіс-999" проводились роботи з укладки асфальтобетону. При цьому, матеріали справи не містили належних доказів в підтвердження набуття майна саме відповідачем.
З огляду на зазначене судом зазначається, що відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Так, на підтвердження виникнення у відповідача права власності на спірне майно позивачем надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 266002965 від 15.07.2021р., із якої вбачається, що фермерське господарство "Власник" є власником будівлі картоплесховища площею 417,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Миролюбне, вул. Дружби, 2/1, (право власності зареєстровано 10.05.2018р.) та будівлі складу з господарськими будівлями та спорудами, складовими частинами якої є: будівля зерноскладу № 2 площею 1094,3 кв.м, будівля зерноскладу № 2 площею 1142,9 кв.м, ангар площею 920 кв.м, будівля конюшні № 2 площею 473,2 кв.м, підвал, піднавіс, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Миролюбне, вул. Дружби, 2 (право власності зареєстровано 10.05.2018р.).
При цьому, рішенням виконавчого комітету Миролюбненської сільської ради № 4 від 23.12.2014р. присвоєно поштову адресу об'єктам нерухомості, що належать фермерському господарству "Власник", які розташовані на території Миролюбненської сільської ради, а саме: складське приміщення з господарськими будівлями та спорудами: вул. Дружби, 2, с. Миролюбне Старокостянтинівського району Хмельницької області; приміщення для зберігання фруктів (сховище): вул. Дружби, 2/1, с. Миролюбне Старокостянтинівського району Хмельницької області.
Тобто, із наведеного слідує, що фермерське господарство "Власник" є власником складського приміщення з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Миролюбне, вул. Дружби, 2. При цьому, складовими частинами означеного нерухомого майна є будівлі зерноскладу, ангар, будівля конюшні, підвал, піднавіс. До того ж, як вбачається із висновку експерта від 21.07.2015р., об'єктом дослідження було асфальтобетонне покриття в будівлі металевого складу ангарного типу, що знаходиться в с. Миролюбне Старокостянтинівського району Хмельницької області.
Доказів того, що "зернотік" (зерносклад) знаходиться за іншою адресою, ніж Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Миролюбне, вул. Дружби, 2, або ж у власності відповідача перебувають інші зерносклади, ангари в с. Миролюбне Старокостянтинівського району Хмельницької області, матеріали справи не містять та відповідачем не спростовано.
Крім того, судом звертається увага, що відповідно до інформаційної довідки № 266002965 від 15.07.2021р. до відповідача перейшло право власності на майно (будівлі складу з господарськими будівлями та спорудами) саме на підставі акту прийому-передачі від 30.03.2018р. (а не оплатного правочину), що був укладений між головою спілки співвласників майнових паїв реорганізованого СГК "Миролюбне" (згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказану юридичну особу припинено) В.І. Гладчуком та керівником ФГ "Власник" В.Є. Косюком. Таким чином, із наведеного слідує, що відповідач набув у власність вищевказане майно разом із неоплаченими ремонтними роботами, які приватним підприємством "Строй-Сервіс-999" виконувалися за власний рахунок та власними матеріалами, однак будь-яких доказів про сплату коштів за вказане нерухоме майно, як і сплату коштів за укладення асфальтобетону на території зернотоку позивачу чи іншим особам (в тому числі власникам майнових паїв), відповідачем не надано та не спростовано.
Також судом враховано, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 615/616/15-26 від 21.07.2015р. вартість матеріалів (асфальтобетонної суміші та щебня), використаних при проведенні капітального ремонту в жовтні 2013р. зернотоку ФГ "Власник" становить 95751,00 грн, а кошторисна вартість та обсяг фактично виконаних робіт - 125496,00 грн, а всього 221247,00 грн.
Зважаючи на те, що заявлена позивачем сума вартості безпідставно набутого майна є меншою суми, визначеної висновком експерта, враховуючи, що визначення розміру позовних вимог є правом саме позивача та те, що суд позбавлений права виходити за межі заявлених позовних вимог, суд визначає розмір вартості безпідставно набутого майна заявленої позивачем - 155481,83 грн.
Відповідачем доказів на підтвердження добровільної сплати вартості безпідставно набутого майна не подано, як і не подано доказів сплати даної суми будь-якими іншими особами.
Заперечення відповідача про те, що приватне підприємство "Строй-Сервіс-999" не проводило жодних робіт по укладенню асфальтобетону на території зернотоку спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а також встановленими обставинами у справі № 924/43/15.
Стосовно усної заяви відповідача про застосування строку позовної давності судом зазначається, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Частиною 4 статті 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Верховним Судом України у постанові від 27.05.2014р. у справі № 3-23гс14 (5011-32/13806-12) зазначено, що визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Верховний Суд України у постанові від 22.04.2015р. у справі № 6-48цс15 вказав, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, виникнення права на позов пов'язане не з моментом порушення цивільного права суб'єкта, що його реалізує, а з моментом, коли він довідався або міг довідатись про таке порушення, зважаючи при цьому на суб'єктивні та об'єктивні чинники, такі як усвідомлення порушення його права, наявність достатнього обсягу інформації, яка б давала можливість усвідомити те, що право порушено, наявність права на захист інтересів (обсяг повноважень, у тому числі процесуальних, для захисту права).
Судом враховується, що 15.07.2021р. представником позивача здійснено інформаційний запит щодо права власності на нерухоме майно фермерського господарства "Власник", яке знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Старокостянтинівський район, с. Миролюбне, вул. Дружби, 2, та стосовно якого (майна) позивачем виконано роботи з укладання щебеня та асфальтобетонної суміші. Так, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності № 266002965 від 15.07.2021р. право власності на майно за вказаною вище адресою належить фермерському господарству "Власник" з 10.05.2018р. Таким чином, суд погоджується із позицією позивача, що саме 15.07.2021р. останньому стало відомо про набуття права власності на майно на території якого здійснено укладення асфальтобетону, тому, як наслідок, на час звернення з позовом до суду позовна давність не сплила, про застосування якої усно заявлено відповідачем у справі. Отже, строк позовної давності для звернення із вказаним позовом до суду не пропущено.
Беручи до уваги викладене, твердження відповідача щодо пропуску строку позовної давності позивачем у даній справі є необґрунтованим.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пп. 62, 66 рішення від 20.12.2007р. у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Отже, дослідивши та надавши правову оцінки вказаним позивачем обставинам, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого порушеного права у межах строку позовної давності, а тому усна заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 155481,83 грн вартості безпідставно набутого майна є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.
Позивачем у позовній заяві також заявлена вимога про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу адвоката в сумі 20000,00 грн.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Так, у матеріалах справи знаходиться ордер Серія ВХ № 1009673 від 15.07.2021р., виданий на надання адвокатом Григоруком С.В. правової допомоги приватному підприємству "Строй-Сервіс-999" на підставі договору про надання правової допомоги від 15.07.2021р.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
15.07.2021р. між адвокатом Григоруком С.В. та приватним підприємством "Строй-Сервіс 999" укладено договір про надання правової допомоги № 15-07/21, відповідно до п. 1.1. якого предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспрюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.
Відповідно до п. 3.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023р.
Згідно п. 4.1. договору на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступеня важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.
У відповідності до п. 4.2. договору гонорар адвоката орієнтовно складає 30000,00 грн.
Клієнт сплачує аванс в розмірі 10000,00 грн одразу після підписання договору (п. 4.3. договору).
Відповідно до платіжних доручень № 3288 від 15.07.2021р., № 3289 від 15.07.2021р. приватним підприємством "Строй-Сервіс-999" адвокату Григоруку С.В. сплачено 20000,00 грн адвокатських послуг.
Крім того, представником позивача надано суду розрахунок витрат, відповідно до якого загальна сума витрат становить 10000,00 грн, з яких 1000,00 грн - зустріч з позивачем, консультація узгодження позиції (3 год.), 2000,00 грн - вивчення матеріалів справи (6 год.), 2000,00 грн - написання позову по справі, підготовка клопотань (6 год.), 5000,00 грн - судові засідання, включаючи витрати на проїзд, робота з експертом.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18).
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.
Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З огляду на викладене, вирішуючи чи є розмір витрат відповідача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, господарський суд враховує, що заявлений розмір витрат є явно завищеним з огляду на ціну позову, та те, що справа має незначну складність (з правої точки зору), незначний обсяг документів для правового аналізу. Також судом враховано відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, а також розрахунок судових витрат позивача, згідно якого загальна сума витрат становить 10000,00 грн та який відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги обставини справи № 924/837/21, господарський суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 20000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не співрозмірні із виконаною адвокатом роботою, отже їх розмір є необґрунтованими, а відтак дійшов висновку про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи у суді підлягають розподілу частково у сумі 10000,00 грн, які належить стягнути з відповідача. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов приватного підприємства "Строй-Сервіс-999", с. Сахнівці Старокостянтинівського району Хмельницької області до фермерського господарства "Власник", с. Миролюбне Старокостянтинівського району Хмельницької області про стягнення 155481,83 грн вартості безпідставно набутого майна задовольнити.
Стягнути з фермерського господарства "Власник" (Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Миролюбне, вул. Центральна, 8, ідентифікаційний код 23838119) на користь приватного підприємства "Строй-Сервіс-999" (Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Сахнівці, автодорога об'їзна м. Старокостянтинів 10 км + 400, ідентифікаційний код 36397204) 155481,83 грн (сто п'ятдесят п'ять тисяч чотириста вісімдесят одну гривню 83 коп.) вартості безпідставно набутого майна, 2332,23 грн (дві тисячі триста тридцять дві гривні 23 коп.) витрат по оплаті судового збору, 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29.11.2021 року.
Суддя С.В. Заверуха
Віддруковано 2 примірника:
1 - до справи;
2 - відповідачу (31160, Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, с. Миролюбне, вул. Центральна, 8). Рекоменд. з повідомленням.
Надіслати на електронну адресу:
1 - позивачу - stroi-service_999@i.ua