Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3873/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально - консалтинговий центр «Інтелект», 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 104-Е
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності», 61022, м. Харків, пров. Набережний, буд. 8, кв.3
простягнення 34 629,59 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю “Навчально - консалтинговий центр “Інтелект” звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності” про стягнення суми заборгованості у розмірі 30 000, 00 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 300,00 грн., 3 % річних у розмірі 1 329,59 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на виконання робіт № 01/01/2020 від 02.01.2020 року в частині повного та своєчасного розрахунку.
Ухвалою суду від 27.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3873/21. Задоволено клопотання позивача викладене у 2 пункті прохальної частини позовної заяви про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Клопотання позивача викладене у 7 пункті прохальної частини позовної заяви про направлення процесуальних документів на адресу: 61115, м. Харків, вул. Біблика, буд. 2В, кв. 70 - задоволено. Розгляд справи № 922/3873/21 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Роз'яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами в межах строків встановлених статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
При цьому, відповідач своїм правом на подання відзиву на повну заяву не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 02.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Навчально - консалтинговий центр “Інтелект” (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності” (замовник, відповідач) було укладено договір на виконання робіт № 01/01/2020 (а.с. 21-25).
Відповідно до умов пункту 3.1. договору, сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.03.2020 року (а.с. 24).
Строк виконання робіт, визначений у пункті 1.2. договору, встановлюється до 31.03.2020 року (пункт 3.2. договору).
Відповідно до пункту 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується виконати роботи, які замовник зобов'язується прийняти та оплатити.
Згідно пункту 1.2. договору, предметом договору є виконання робіт щодо:
1.2.1. пошуку публічних закладів, які використовують у господарській діяльності об'єкти авторського права і суміжних прав м. Харкова та Харківської області;
1.2.2. моніторинг відкриття нових публічних закладів в м. Харкові та Харківській області, які потенційно використовують об'єкти авторського права і суміжних прав;
1.2.3. створення інформаційної бази даних публічних закладів, які використовують у своїй діяльності об'єкти авторського права і суміжних прав;
1.2.4. проведення роз'яснювальних робіт із суб'єктами господарської діяльності щодо недопущення порушення майнових прав суб'єктів авторського права і суміжних прав;
1.2.5. пошук та збір інформації щодо порушення суб'єктами господарювання майнових прав суб'єктів авторського права і суміжних прав.
Пунктом 2.1. договору, сторони погодили, що за виконання робіт, обумовлених цим договором, замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі 12 000,00 грн. за кожен календарний місяць (без ПДВ).
По виконанню робіт сторони підписують акт здачі - приймання виконаних робіт, Акт здачі - приймання виконаних робіт є підтвердженням належного та своєчасного виконання виконавцем робіт відповідно до умов цього договору. Дата акту здачі - приймання виконаних робіт є датою остаточного виконання робіт виконавцем відповідно до умов договору (пункти 2.2., 2.3.).
Згідно пункту 2.4. договору, актом здачі - приймання виконаних робіт, визначається остаточна вартість винагороди, яка підлягає сплаті замовником на користь виконавця.
Оплата замовником здійснюється протягом 5 робочих днів з дня підписання акту здачі - приймання виконаних робіт (пункт 2.6. договору).
15.03.2020 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору (а.с. 26).
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди, сторони погодили, у зв'язку із введенням на всій території України карантину на підставі статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" Постановою Кабінету Міністрів України " 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12.03.2020 року по 03.04.2020 року, сторони вирішили за взаємною згодою припинити дію цього договору з 15.03.2020 року.
Пунктом 2 додаткової угоди, сторони встановили винагороду виконавця за виконання робіт у період з 01.03.2020 року по 15.03.2020 року у розмір 6 000,00 грн. (а.с. 26).
15.03.2020 року між сторонами було підписано акт, з якого вбачається, що загальна вартість винагороди виконавця становить суму у розмір 30 000,00 грн. (а.с. 27).
Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору не сплатив суму у розмір 30 000,00 грн.
Крім того, з наявного у матеріалах справи листа відповідача від 12.05.2020 року вбачається, що відповідач засвідчує, що не має жодних претензій щодо повноти та якості виконаних робіт з боку позивача, проте грошові кошти сплатити не має можливості, у зв'язку із скрутним для підприємства становищем. Також відповідач зазначив, що як тільки ситуація в країні покращиться, відповідач вийде із скрутного матеріального становища, відповідачем одразу буде погашено заборгованість (а.с. 28).
Такі дії відповідача, на думку позивача, порушують його права, що стало причиною звернення із відповідним позовом до суду.
При цьому, позивач у позовній вимоги посилається на вимоги статей 843, 853, 882 Цивільного кодексу України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
У постанові від 04.12.2020 року у справі №917/1739/17 Велика Палата Верховного суду зазначила, що “правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі.
Суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові ВП ВС від 25.06.2019 року у справі №924/1473/15).
При цьому, зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду від 23.10.2019 року у справі №761/6144/15-ц).
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту”.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою позовних вимог, тобто обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення коштів, а саме є, стягнення суми боргу за договором на виконання робіт № 01/01/2020 від 02.01.2020 року (а.с. 21-25).
З аналізу вищевикладеного та змісту позовної заяви вбачається, що вона містить не вірне застосування позивачем норми матеріального права. У зв'язку із чим, суд зазначає, що згідно з принципом jura novit curia (“суд знає закони”) неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі від 13.02.2020 року № 904/349/19.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що спірні правовідносини що склалися між сторонами у даній справі, що випливають з договору на виконання робіт № 01/01/2020 від 02.01.2020 року за своєю правовою природою, є договором про надання послуг, а не як помилково зазначає позивач у позовній заяві, договором підряду, у зв'язку із чим, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами 15.03.2020 року було підписано акт здачі - приймання виконаних робіт на загальну суму 30 000, 00 грн. (а.с. 27).
Згідно умов пункту 2.6. договору, оплата замовником здійснюється протягом 5 робочих днів з дня підписання акту здачі - приймання виконаних робіт (т. 1, а.с. 24).
Позивач, вказуючи на наявність заборгованості за спірним договором зазначає, що відповідачем в порушення умов договору не виконано своїх зобов'язань за договором та не здійснено у строки, визначені договором оплату, у зв'язку із чим, просить суд стягнути із відповідача суму боргу у розмірі 30 000, 00 грн.
Судом здійснено перевірку заявленої до стягнення позивачем із відповідача суми боргу за надані послуги відповідно до умов спірного договору у розмір 30 000, 00 грн. та встановлено, що сума боргу у розмірі 30 000, 00 грн. є обґрунтованою, та підлягає до задоволення.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивачем було нараховано: інфляційні втрати у розмірі 3 300,00 грн., 3 % річних у розмірі 1 329,59 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом здійснено перевірку нарахованих позивачем суми у онлайн системі “ЛігаЗакон”, а саме:
- 3 % річних у розмірі 1 329,59 грн. за період з 23.03.2020 року по 13.09.2021 року, відповідно до наданого розрахунку (а.с. 5-6) та встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно, та вони підлягають до задоволення.
Судом здійснено перевірку нарахованих позивачем суми, а саме: інфляційних втрат у розмірі 3 300,00 грн. за період з 23.03.2020 року по 13.09.2021 року, відповідно до наданого розрахунку (а.с. 5-6) та встановлено, що такі нарахування здійснено не вірно.
Судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за період з 23.03.2020 року по 13.09.2021 року у онлайн системі “ЛігаЗакон” та встановлено, що сума яка підлягає до стягнення з відповідача становить 3 233,68 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 66,32 грн. - відмовити.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач будь-яких доказів сплати суми боргу позивачу не надав, наявності заборгованості перед позивачем не спростував.
Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 30 000, 00 грн., 3-х відсотків річних у розмірі 1 329,59 грн., та інфляційних втрат у розмірі 3 233,68 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 66,32 грн. - відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 265,65 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 126, 129, 183, 236 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову відмовити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності» (61022, м. Харків, пров. Набережний, буд. 8, кв.3, ЄДРПОУ 33477858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Навчально - консалтинговий центр “Інтелект” (61023, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 104-Е, ЄДРПОУ 43365826) суму заборгованості у розмірі у розмірі 30 000, 00 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 233,68 грн., 3% річних у розмірі 1 329,59 грн., та судовий збір у розмірі 2 265,65 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 66,32 грн. - у позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Навчально - консалтинговий центр “Інтелект” (61023, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 104-Е, ЄДРПОУ 43365826) ;
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності» (61022, м. Харків, пров. Набережний, буд. 8, кв.3, ЄДРПОУ 33477858).
Повне рішення складено "29" листопада 2021 р.
Суддя О.О. Ємельянова