Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3841/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Гадірову Туралу Рафіг огли
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОІНВЕСТ", с. Бужанка, Іваничівський район, Волинська область
до Фізичної особи-підприємця Глухий Олексій Борисович, м. Харків
про стягнення 80989,46 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОІНВЕСТ" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Глухий Олексій Борисович (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів в сумі 72679,56 грн., 3% річних в сумі 1899,61 грн., інфляційних в сумі 6410,29 грн., всього - 80989,46 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір в сумі 2270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на помилкове перерахування відповідачу 72679,56 грн. згідно платіжного доручення № 694 від 30.10.2020.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.09.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 18.10.2021 о 11:00.
18.10.2021 судом розгляд справи було відкладено на 08.11.2021 о 11:00.
08.11.2021 судом розгляд справи було відкладено на 22.11.2021 о 11:00.
Позивач про судове засідання був повідомлений належним чином, правом на участь представника в судовому засіданні не скористався.
Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61120, м. Харків, пр. Тракторобудівників, буд. 63, кв. 199. Проте, ухвала про відкриття провадження у справі від 27.09.2021, ухвали суду від 18.10.2021 та 08.11.2021 адресовані відповідачу були повернуті Укрпоштою на адресу суду із зазначенням причини повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно позову позивач вказує, що він 30 жовтня 2020 року помилково перерахував фізичній особі-підприємцю Глухому Олексію Борисовичу платіжним дорученням №694 72679,56 грн. В призначенні платежу в платіжному дорученні зазначається "оплата за теплицю згідно рахунку 2910/20 від 29.10.2020р.". При цьому, позивач зазначає, що між сторонами жодних господарсько-договірних зобов'язань, пов'язаних із теплицею, на час здійснення платежу і після його здійснення, не існувало. Підписаного сторонами договору, у відповідності до якого позивач взяв на себе зобов'язання сплатити відповідачу 72679,56 грн., немає. 03 березня 2021 року позивач направив відповідачу вимогу в порядку досудового врегулювання спору на суму 72679,56 грн. Направлення вимоги підтверджується фіскальним чеком про направлення відповідачу рекомендованого листа. У вимозі позивач вказав на те, що станом на 03.03.2021р. відповідач не повернув кошти, які були помилково перераховані на його розрахунковий рахунок. Позивачем було висловлено прохання відповідачу протягом семи днів з моменту отримання вимоги повернути кошти. Проте, станом на серпень 2021 року відповідач не перерахував кошти позивачу. У відповідності до даних бухгалтерського обліку позивача за відповідачем рахується заборгованість у сумі 72679,56 грн.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу грошових коштів у сумі 72679,56 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 1212 Цивільного Кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (постанова Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц).
Зважаючи на те, що матеріалами справи не підтверджується підстава перерахування позивачем коштів відповідачу у розмірі 72679,56 грн., рахунок 2910/20 від 29.10.2020 в матеріалах справи відсутній, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується наявність у відповідача правових підстав для володіння зазначеними грошовими коштами позивача.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
У відповідності до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з цим, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній відповідний опис вкладення у поштове відправлення, якій би підтверджував направлення позивачем на адресу відповідача вимоги вих.№1/03 від 03 березня 2021 року про повернення у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги 72679,56 грн. безпідставно набутих коштів.
Надана позивачем до матеріалів справи копія фіскального чеку "Укрпошти" від 03.03.2021 не підтверджує факт надіслання вищезазначеної вимоги відповідачу.
Таким чином, господарський суд вважає, що у відповідача виник обов'язок щодо повернення позивачу 72679,56 грн. безпідставно набутих коштів з моменту пред'явлення позивачем відповідного позову до суду, а підстави для стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1899,61 грн. та інфляційних в сумі 6410,29 грн. за період з 31.10.2020 по 13.09.2021 відсутні.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Позивачем у справі заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як свідчать матеріали справи, в зв'язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката з метою надання останнім правової допомоги пов'язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі.
Зокрема, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем (клієнт) та адвокатом Якименко З.С. укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 44/21 від 30.07.2021, предметом якого є надання адвокатом правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
При визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в якості надання професійної правничої допомоги адвокатом у розмірі 6000,00 грн. надані наступні документи: договір про надання правової допомоги № 44/21 від 30.07.2021, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 13.09.2021, акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 02.08.2021 на суму 4000,00 грн., копії платіжних доручень про сплату 4000,00 грн. за надання правничої допомоги.
Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, беручи до уваги рівень складності даної справи, об'єм вчинених представником позивача дій, а також керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що дані докази підтверджують суму витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, та те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку про стягненню з відповідача на користь позивача суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3592,00 грн.
Також, в силу статті 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору, підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 2038,46 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Глухого Олексія Борисовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , відомості про дату народження в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОІНВЕСТ" (45310, Волинська область, Іваничівський район, с. Бужанка, вул. Братів Гайворонських, буд. 19В, ідентифікаційний код 32122404) безпідставно набуті кошти в сумі 72679,56 грн., 2038,46 грн. судового збору та 3592,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОІНВЕСТ" (45310, Волинська область, Іваничівський район, с. Бужанка, вул. Братів Гайворонських, буд. 19В, ідентифікаційний код 32122404).
Відповідач - Глухий Олексій Борисович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , відомості про дату народження в матеріалах справи відсутні).
Повне рішення складено "29" листопада 2021 р.
Суддя А.М. Буракова
справа № 922/3841/21